стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ве́ликий кня́зь Ли́товський (ст.-укр.великій князь Литовскій)— офіційний титул правителів Великого князівства Литовського у XIV—XVIIIст. З першої половини XIVст. князі іменувалися великими князями Литви і Жмуді (Жемайтії),. В Ольгерда, наслідуючи Гедиміна, у титулі починають фігурувати русини або Русь, що оформлюється вже однозначно за Вітовта у вигляді назви «великий князь Литовський, Руський, Жемайтійський та інших» – тепер обидві держави керувались одним володарем.
На межі XIV—XV століть, за правління Ягайла і Вітовта, над титулом «великого князя» певний час побутувала форма «верховний князь Литовський», що належала Ягайлу і означала його формальний сюзеренітет над Вітовтом, що було досягнуто з Острівської угоди. Остаточно формула «великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський» утвердилася, відповідно до наслідків політичної ситуації, за Жиґімонта Кейстутовича і відтоді належала наступним литовським монархам.
Більше інформації Князі Великого князівства Литовського (Великі князі Литовські), Портрет ...
1255: лат.Myndowe dei gracia Primus Rex Lettowie[2] (Міндовг, Божою милістю, перший король Литви)
1261, серпень: лат.Mindowe, Dei gratia rex Littowie[3] (Міндовг, Божою милістю, король Литви)
1323, травень: лат.Gedeminne Dei gratia Letphanorum Ruthenorumque rex, princeps et dux Semigallie[4] (Гедимін, Божою милістю, король литовців і русинів, принц і князь Семигалії).
1342: ст.-укр.Олкгердъ Божїю милостью великий князь Литовскїй, Рускїй Жомоитскїй и иныхъ[5]
1379: нім.Wir Jagel obirster Herczoge der Littouwin unde Kenstutte Herczoge zcu Tracken[6] (Ми, Ягайло, верховний герцог Литви, і Кейстут, герцог Троків)
1380: нім.Wir Jagel obirster kung der Littouwen[7] (Ми, Ягайло, верховний король Литви)
1382: нім.Wir Jagal von gotis gnaden grosir konig czu lyttauwen und wir Skirgal Hertzog zcu Tracken[8] (Ми, Ягайло, Божою милістю, великий король Литви і ми, Скиргайло, герцог Троків)
1383: лат.Nos Jagalo divina deliberacione magnus Rex vel dux litwanorum Russieque dominus et heres[9] (Ми, Ягайло, божественим попустом, великий король і князь Литовський, а також господар і дідич Русі)
1387: ст.-укр.Владислав божье милости король польскии, литовскии, руски, иных земль господарь[10]
Metraščiai ir kunigaikščių laiškai 1996:100-102 (лист Гедиміна до домініканців у Саксонії, в якому він зазначає свій намір прийняти хрещення); 102—108 (Лист Гедиміна до ганзейських міст, з тим самим наміром).
Акты историческіе, собранные и изданные Археографической Комиссиею (С.-Петербург: тип. II-го отд. Собственной Е. И.В.Канцелярій, 1841-).
Voigt, Johannes. Codex Diplomaticus Prussicus. Urkundensammlung zur älteren Geschichte Preußens, 1853. (Osnabrück: 1965).
Любавский М.К.Очерк истории литовско-русского государства до Люблинской унии включительно (Москва: 1915; изд..2-ое).
Raczynski, E. Codex diplomaticus Lithuaniae. Vratislaviae: Sumptibus Sigismundi Schletter, 1845.
Tyla, Antanas; Zygelis, Dainius. Lietuvos magdeburginiu miestu privilegijos ir aktai (Vilnius: Mokslas, 1991-).
Коцебу, Августъ. Свитригайло, великий князь Литовский (С.-Петербург: тип. Медицинскаго Департамента Министерства Внутреннихъ Делъ, 1835).
Сапунов, А. Витебская старина. Витебск: 1883.
Lietuvos Metrika. Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 1998.
Metraščiai ir kunigaikščių laiškai. Vilnius: 1996.
Антонович, В.; Козловский, К. Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 год. Киев: 1868.
Сборник палеографических снимков древних грамот и актов, хранящихся в Виленскомъ Центральном Архиве и Виленской Публичной Библиотеке. Вильна: 1884.
Міндаў кароль Літовіі. У дакументах і сведчаннях (Нацыянальная Акадэмія Навук Беларусі. Інстытут гісторыі). Менск: Тэхналогія, 2005.
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (С.-Петербург: 1863—1892).
Skurvydaitė, Loreta. Lietuvos valdovo Vytauto titulatūra: kada Vytautas ima tituluotis Didžiuoju kunigaikščiu? (Doktorantė Vilniaus universiteto Istorijos teorijos ir kultūros istorijos katedra) [ Lietuvos istorijos studijos, Nr.8, 2000].
Ochmanski, Jerzy. Vitoldiana: Codex privilegiorum Vitoldi magni ducis Lithuaniae 1386—1430 (Warszawa: PWN, 1986).
Говорский, Ксенофонт. Вестник Юго-западной и Западной России (Киев: 1862—1864) / Вестник Западной России (Вильна: тип. Ромма, 1864-).
Пещак, М. М.Грамоти XIV ст. Київ: Наукова думка, 1974.
Описание рукописного отдела Виленской публичной библиотеки (Вильна: 1895-).
Монографії
Крип'якевич І.П. Історія України / відп. редактори Ф.П.Шевченко, Б.З.Якимович— Львів: Світ, 1990.—520с. / («Пам'ятки історичної думки України»)
Чаропко В. Великие князья Великого Княжества Литовского. Минск: Беларусь (Победа), 2013. 2-е изд., испр. В пер. 264 с.: ил. 2000 экз. ISBN/ISSN 978-985-01-1020-6