![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cd/Hannah_Arendt_auf_dem_1._Kulturkritikerkongress%252C_Barbara_Niggl_Radloff%252C_FM-2019-1-5-9-16_%2528cropped%2529.jpg/640px-Hannah_Arendt_auf_dem_1._Kulturkritikerkongress%252C_Barbara_Niggl_Radloff%252C_FM-2019-1-5-9-16_%2528cropped%2529.jpg&w=640&q=50)
Ганна Арендт
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ганна Арендт, Ханна Арендт (нім. Hannah Arendt; 14 жовтня 1906, Ганновер, Німеччина — 4 грудня 1975, Нью-Йорк) — німецько-американський теоретик політології, історик, викладачка та письменниця єврейського походження. Арендт, чиї праці про тоталітаризм та епістемологію справили значний вплив на політичну теорію, вважають однією з найважливіших мислительок XX століття. Її роботи охоплюють широкий спектр тем, найбільше природу влади та зла, суб'єктів політики, пряму демократію, авторитет, тоталітаризм, антисемітизм і Голокост. В скандальному аналізі суду над нацистом Адольфом Айхманом Арендт дослідила, як звичайні люди стають акторами в тоталітарних системах.
Навчалася та співпрацювала з Мартіном Гайдеґґером, Карлом Ясперсом, Едмундом Гуссерлем. Досвід пережитого нацистського антисемітизму, ув'язнення ґестапо та послідовних еміграцій до Чехословаччини, Швейцарії та США, праці в Молодіжній алії, допомагаючи євреям емігрувати в Палестину виклала у критиці концепту прав людини. Викладала в американських університетах, відмовляючись від призначення на штатну посаду. Ключові роботи: «Витоки тоталітаризму» (1951), «Становище людини» (1958), «Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі» та «Про революцію» (1963). Остання праця «Життя розуму[en]» залишилася незавершеною. На честь мислительки названо низку установ та журнал, присуджується Премія Ганни Арендт за політичне мислення. Спадок письменниці вважається культовим і носить назву Арендтіани.