Loading AI tools
радянський політик і дипломат З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (білор. Андрэй Андрэевіч Грамыка; рос. Андрей Андреевич Громыко; 5 (18) липня 1909, Старі Громики, Речковська волость, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985). З 1952 до 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 року — член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 5-11-го скликань (у 1946—1950 і 1958—1989).
Громико Андрій Андрійович біл. Андрэй Андрэевіч Грамыка Andrej Andrejevič Hramyka | |
Народження: |
5 (18) липня 1909 Старі Громикиd, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія[1] |
---|---|
Смерть: |
2 липня 1989[2][3][…] (79 років) Москва, СРСР[2] |
Поховання: | Новодівичий цвинтар |
Країна: | СРСР |
Релігія: | атеїзм |
Освіта: | Білоруський державний економічний університет |
Ступінь: | доктор економічних наук[d] |
Партія: | КПРС (1989) |
Шлюб: | Лідія Громикоd |
Діти: | Громико Анатолій Андрійович і Емілія Андріївна Громикоd |
Нагороди: | |
Походив зі збіднілого, білоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.
У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.
З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКЗС) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКЗС.
З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.
З 1946 до 1949 — заступник міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.
З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.
З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 року — міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР.
З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 року — голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громика, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А. Громика на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.[4] Зі жовтня 1988 — на пенсії.
Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.
Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.