Група Аполлона

Гру́па Аполло́на (або аполлонці) — найчисельніша група навколоземних астероїдів, що отримала назву від першого відкритого її представника — астероїда 1862 Аполлон. Разом із групами Амура та Атона належить до родини навколоземних астероїдів. Станом на 25 травня 2014 р. відомо 5965 аполлонців, що становить 54,3 % від усіх навколоземних астероїдів^[1].

Зеленим кольором помічені орбіти астероїдів групи Аполлона, на фоні орбіт внутрішніх планет Сонячної системи.

Загальний опис

До групи належать астероїди, велика піввісь орбіти (a) яких більша за 1 а. о., а відстань у перигелії (q) менша 1,017 а. о. Практично всі вони перетинають орбіту Землі. Деякі з них можуть наближатися настільки близько, що можливе зіткнення із нашою планетою.

Такі небесні тіла становлять потенційну небезпеку. Наприклад, наприкінці 1960-х років порівняно близько від Землі пролітав астероїд 1566 Ікар. Після усвідомлення небезпеки вчені почали активніше шукати відповідні астероїди. Було розроблено методику оцінки небезпеки зіткнень із навколоземними об'єктами — шкала Торіно та шкала Палермо.

1998 року спільними зусиллями ВПС США, НАСА та Массачусетського технологічного інституту було започатковано програму LINEAR (англ. Lincoln Near-Earth Asteroid Research) для систематичного пошуку, вивчення та відстеження орбіт та характеристик навколоземних астероїдів. Майже всі вони належать до групи Аполлона. Найвідомішим серед них є астероїд 99942 Апофіс, що 13 квітня 2029 року має пролетіти на відстані менше 40 000 км від Землі.

У 2012 р. було виявлено астероїд 367943 Дуенде (тимчасове позначення — 2012 DA₁₄) з групи Аполлона. Опівночі з 15 на 16 лютого 2013 року цей астероїд пролетів на мінімальній відстані від Землі — 27 000 км. Тобто, ближче поясу геостаціонарних супутників. 16 серпня 2020 року о 04:09 UTC астероїд 2020 QG пролетів повз Землю на відстані 2950 км.

Цікавинки

• Невеликий астероїд (419624) 2010 SO₁₆ має оригінальну орбіту. Орбіта астероїда являє собою вирішення задачі трьох тіл з міграцією навколо точок Лагранжа. З погляду земного спостерігача орбіта виглядає, як підкова, а сам астероїд із періодом 350 років спочатку наздоганяє Землю ззаду, обганяє її, опиняється попереду, а потім починає відставати доки знову не опиняється позаду^[2].
• Астероїд (29075) 1950 DA, діаметром понад кілометр був 4 березня 2011 року сфотографований методом радіолокації. За наявними даними (до 2032 року уточнення маловірогідне) цей астероїд має значний ризик зіткнутися з Землею у 2880 році^[3].

Див. також

• Група Амура
• Група Атона
• 2020 CD₃

Посилання

• List Of Apollo Minor Planets (by designation) [Архівовано 10 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.) Перевірено 2010-07-13
• MIT Lincoln Laboratory: LINEAR (англ.) Перевірено 2010-07-13

Джерела

• Аполлона група // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 25. — ISBN 966-613-263-X.

1. Сторінка присвячена навколоземним астероїдам на сайті [[NASA]]. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 24 травня 2014.
2. Юлия Рудый (7 квітня 2011). Найден астероид со стабильной орбитой-подковой ((рос.)) . на сайті membrana.ru. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 9 липня 2011.
3. Asteroid 1950 DA. JPL ((англ.)) . NASA. 24 травня 2014. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 24 травня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |8= (довідка)