Loading AI tools
американський письменник, автор пригодницьких оповідань і романів, громадський діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джек Ло́ндон (англ. Jack London, справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні, англ. John Griffith Chaney; 12 січня 1876, Сан-Франциско — 22 листопада 1916, Глен-Еллен, Каліфорнія) — американський письменник, громадський діяч, соціаліст. Широко відомий у багатьох країнах світу як автор пригодницьких оповідань і романів. Найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Любов до життя», в яких розгортаються події у часи Клондайкської золотої лихоманки. Лондон також був новатором у жанрі, який пізніше розвинувся та став відомим як наукова фантастика.
Джек Лондон | ||||
---|---|---|---|---|
Jack London | ||||
Ім'я при народженні | Джон Ґріффіт Чейні | |||
Народився | 12 січня 1876 Сан-Франциско, Каліфорнія, США | |||
Помер | 22 листопада 1916 (40 років) Ґлен-Елен, Каліфорнія, США ·інтоксикація[d], уремія і передозування ліків | |||
Поховання | Jack London State Historic Parkd | |||
Громадянство | США | |||
Діяльність | прозаїк | |||
Сфера роботи | журналістика[1], воєнна журналістика[1] і подорож[1] | |||
Alma mater | Університет Каліфорнії (Берклі) і Oakland High Schoold | |||
Мова творів | англійська | |||
Роки активності | 1893–1916 | |||
Напрямок | реалізм | |||
Жанр | нарис, оповідання, роман, повість | |||
Magnum opus | Мартін Іден | |||
Партія | Ліва партія | |||
Конфесія | атеїзм | |||
Батько | William Henry Chaneyd | |||
Мати | Flora Londond[2] | |||
Родичі | John Londond | |||
У шлюбі з | Charmian Londond і Bessie Maddern Londond | |||
Діти | Joan Londond і Becky Londond | |||
Автограф | ||||
| ||||
Джек Лондон у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Лондон належав до радикального літературного гуртка «The Crowd» у Сан-Франциско. Пропагував ідеї соціалізму, прав трудящих та розвинення профспілок. Присвятив цим темам кілька своїх робіт: роман-антиутопію «Залізна п'ята», повість «До Адама», нехудожню публікацію «Люди безодні».
Коли йому було біля 8 місяців, його мати одружилася з фермером Джоном Лондоном, який усиновив маленького Джека Ґріффіта і дав йому своє прізвище.
Джек Лондон рано почав працювати: ще школярем продавав ранішні та вечірні газети. Після закінчення початкової школи, у 14 років, влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою, і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць»: ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну як для свого віку кількість алкоголю. Його товариші на службі вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре через рік-два.
У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, яка вирушала ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.
Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він здобув премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.
У 1897 році Лондон разом з 62-річним чоловіком своєї сестри подалися на Клондайк шукати золота. Їхній маршрут пролягав через Юно, Скаґуей і Даї, і далі — через Чілкутський перевал до озера Лінденберґ і по Юкону — до Доусон-Сіті[джерело?]. Чоловік сестри незабаром повернувся додому, а Джек продовжував подорож із новими компаньйонами. До Доусона вони не допливли, а зупинилися за 100 км у покинутому зрубі. Там Джек прожив до наступного літа.
Золота на зареєстрованій ними ділянці не виявилося, проте Джек мав змогу наслухатися численних історій і приповідок про життя золотошукачів. Навесні цинга сильно підірвала його здоров'я, лікуватися було нічим, і він вирішив повернутися додому. Щоб не повторювати знову маршрут, він із компаньйонами спорудив човен і спустився Юконом до Берингового моря (майже 2500 км). Пережите за цей рік стало основою його оповідань, які принесли йому успіх і славу.
Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), які створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після здобуття широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху[джерело?].
В 1907—1909 роках здійснив плавання на яхті «Снарк», в кінці якого написав роман «Мартін Іден». Історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“» (1911 рік).
З липня по вересень 1911 року Джек Лондон також здійснив кінні подорожі Каліфорнією та сусідніми штатами, які описав в оповіді «Четвіркою коней на північ від затоки».
Джек Лондон помер 22 листопада 1916 року у своєму спальному ґанку (популярне колись у США приміщення ґанку, яке перероблялося під спальню), який знаходився в котеджі на його особистому ранчо[3]. Хоча Лондон був досить міцним та витривалим чоловіком, проте мав декілька серйозних хвороб, зокрема підхоплену в Клондайку цингу[4]. Також, під час його подорожі на кораблі «Снарк», він та Чарміан заразилися невизначеними тропічними інфекціями та хворобами, зокрема фрамбезією. В останні місяці свого життя він також хворів на дизентерію, запущений алкоголізм й уремію[5]. У нього були сильні болі, які він знижував за допомогою морфіну.
Прах Лондона було закопано на його майновій ділянці неподалік від «Вовчого будинку». Похорон відбувся 26 листопада 1916 року, в якому взяли участь тільки його найближчі друзі, родичі та працівники ранчо. Відповідно до побажань Лондона, його тіло було кремовано. Після смерті Чарміан у 1955 році, вона також була кремована і похована разом із чоловіком в одному місці, яке заздалегідь вибрав Лондон. Могила позначена кругляко́м покритим мохом. Будівлі та ділянка ранчо були пізніше перетворені на «Jack London State Historic Park», який знаходиться в місцевості Глен-Еллен, штат Каліфорнія.
Через використання морфіну перед смертю, деякі старіші джерела описують смерть Лондона як самогубство, деякі пишуть про це і зараз[6]. Чутки про це ходили одразу після його смерті. Люди базували свої припущення також на подібних інцидентах з його власних художніх книг. Проте в офіційному свідоцтві про смерть причиною смерті Джека Лондона вказано уремію, яка супроводжувалась гострими нирковими кольками.
Біограф Сташ писав:
Після смерті Лондона, яка була спричинена багатьма причинами, розвинувся біографічний міф, який зображав Лондона як алкоголіка-бабника, який вчинив самогубство. Проте останні дослідження, які спираються на перші посмертні документи, кидають виклик цій карикатурі.
Більшість біографів, в тому числі й Рус Кігмен, зараз погоджуються на тому, що Лондон помер від уремії, яка посилилась від ненавмисно прийнятої великої дози морфіну[7].
У художніх творах Лондона є декілька самогубств або згадки про них. У своєму автобіографічному романі «Джон Барлікорн» він пише, що було б добре вистрибнути п'яним за борт корабля в затоці Сан-Франциско, «деякі безладні уявні думки про відхід разом із відпливом несподівано огорнули мене». Також ця тема існує в книгах «Маленька господиня великого будинку» та «Мартін Іден».
Багато творів Джека Лондона лягли в основу фільмів. На сьогодні відомо понад 50 фільмів за його творами, зокрема:
Назва українською | Назва англійською | Рік видання | Примітки |
---|---|---|---|
Подорож на «Сліпучому»[en] | The Cruise of the Dazzler | 1902 | |
Дочка снігів | A Daughter of the Snows | 1902 | |
Поклик предків | The Call of the Wild | 1903 | |
Листи Кемптона — Весу[en] | The Kempton-Wace Letters | 1903 | Співавтор Анна Струнська[en] |
Морський вовк | The Sea-Wolf | 1904 | |
Гра[ru] | The Game | 1905 | |
Біле Ікло | White Fang | 1906 | |
До Адама | Before Adam | 1907 | |
Залізна п'ята | The Iron Heel | 1908 | |
Мартін Іден | Martin Eden | 1909 | |
Буйний День | Burning Daylight | 1910 | |
Пригода[en] | Adventure | 1911 | |
Подорож на яхті «Снарк» | The Cruise of the Snark | 1911 | Автобіографічна повість |
Шарлатова чума | The Scarlet Plague | 1912 | |
Син Сонця | A Son of the Sun | 1912 | |
Лютий звір[en] | The Abysmal Brute | 1913 | |
Місячна долина | The Valley of the Moon | 1913 | |
Джон Ячмінне Зерно[en] | John Barleycorn | 1913 | Автобіографічна повість |
Бунт на «Ельсінорі»[en] | The Mutiny of the Elsinore | 1914 | |
Міжзоряний мандрівник | The Star Rover | 1915 | |
Маленька господарка великого будинку | The Little Lady of the Big House | 1916 | |
Джеррі-острів'янин | Jerry of the Islands | 1917 | |
Майкл, брат Джеррі | Michael, Brother of Jerry | 1917 | |
Серця трьох | Hearts of Three | 1920 | |
Бюро вбивств[en] | The Assassination Bureau, Ltd | 1963 | Незавершений твір (його дописав Роберт Л. Фіш) |
Назва українською | Назва англійською | Рік видання | Примітки |
---|---|---|---|
Син Вовка | Son of the Wolf | 1900 | |
Бог його батьків | The God of His Fathers & Other Stories | 1901 | |
Діти морозу | Children of the Frost | 1902 | |
Віра в людину | The Faith of Men and Other Stories | 1904 | |
Розповіді рибальського патруля | Tales of the Fish Patrol | 1906 | |
Місячне обличчя | Moon-Face and Other Stories | 1906 | |
Любов до життя | Love of Life and Other Stories | 1907 | |
Дорога[en] | The Road | 1907 | Збірка автобіографічних нарисів |
Втрачене обличчя | Lost Face | 1910 | |
Революція | Revolution and other essays | 1907 | Збірка публіцистичних нарисів |
Розповіді південних морів | South Sea Tales | 1911 | |
Коли боги посміхаються | When God Laughs and Other Stories | 1911 | |
Храм гордині | The House of Pride & Other Tales of Hawaii | 1912 | |
Смок Беллью | Smoke Bellew | 1912 | |
Народжена вночі | The Night Born | 1913 | |
Сила сильних | The Strength of the Strong | 1914 | |
Черепахи Тасмана | The Turtles of Tasman | 1916 | |
Червоний бог | The Red One | 1918 | |
На циновці Макалоа | On the Makaloa Mat | 1919 | |
Голландська мужність | Dutch Courage and Other Stories | 1922 |
Окрім того, Джек Лондон писав публіцистичні твори і декілька оповідань, котрі не ввійшли у вищезазначені збірки.
Твори американських письменників складають одну з найоб'ємніших сторінок в історії українського художнього перекладу 1920—1930-х рр., а особливо Джек Лондон. За кількістю опублікованих україномовних перекладів у 1920—1930-х роках його можна назвати найулюбленішим зарубіжним письменником тогочасного українського читача. Появі повної збірки творів (планувалося 30 томів, незавершене) передували окремі видання оповідань Лондона у перекладі Софії Куликівни, Сергія Вільхового (Титаренка), Андрія Ніковського, Ніни Дубровської, Катерини Джунківської та І. Попова.
Протягом 1927—1930 років київське видавництво «Сяйво» випускало повну збірку творів Джека Лондона, за редакцією Освальда Бургардта (24 томи; 1932 року, коли Освальд Бургардт репатріювався до Німеччини, вийшов останній, 27-й том). До перекладів долучилися Дмитро і Марія Лисиченки, Катерина Джунківська, Іван та Максим Рильські, Катерина Корякіна та Вероніка Гладка, Вероніка Черняхівська, Лідія Всеволжська та Пантелеймон Ковальов, Марія Візьмітина, Федір Яцина, Володимир Троцина, Костянтин Шмиговський, Ольга Косач-Кривинюк, Ганна Касьяненко, Ніна Дубровська та Галина Яр, Ада Магніс і Сергій Зеленецький, Іван Волинець та інші. Паралельно з томами повної збірки друкувались окремі видання творів письменника, зокрема, роман «Серця трьох» вийшов у перекладі Миколи Іванова. Деякі з цих видань згодом перевидавали. Так, роман «Білий зуб» у перекладі Вероніки Гладкої та Катерини Корякіної був перевиданий 1939 і 1957 роках, роман «Мартін Іден» у перекладі Марії Рябової перевидавався вже 1954 року.
Роман «Місячна долина» у 1927 році переклала талановита українська поетеса та перекладач Вероніка Черняхівська. Завдяки блискучому перекладу роман був перевиданий у 1971 році в дванадцятитомнику Джека Лондона. Окрім роману, В. Черняхівська переклала ще його оповідання для дітей. «Вовк Рудько» і «Таємниця малого Кіша» вийшли окремим виданням.
У містах Кривий Ріг та Рівне є вулиця Джека Лондона.
У місті Хемніц також є вулиця Джека Лондона.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.