Джованні Баттіста Тьєпо́ло (італ.Giovanni Battista Tiepolo), варіанти написання імені: Gianbattista або Giambattista— Джанбаттіста або Джамбаттіста; 5 березня1696, Венеція— 27 березня1770, Мадрид)— італійський художник, один з найпримітніших майстрів італійського рококо, майстер фресок та гравюр, останній великий представник венеційської школи живопису.
Коротка інформація Джованні Баттіста Тьєполо, італ. Giovanni Battista Tiepolo ...
Народився 5 березня1696 у Венеції, в родині багатодітного шкіпера Доменіко Тьєполо, людини простого походження. Невдовзі батько помер, і мати, Орсетта, виховувала шістьох дітей в умовах бідності.
В юності Тьєполо навчався живопису у венеційського художника Грегоріо Ладзаріні, але мистецтвознавці зазначають, що найсильніший вплив на нього мали Себастьяно Річчі, Паоло Веронезе та Джованні Баттіста Пьяцетта. У віці 19 років Тьєполо виконав своє перше художнє замовлення— картину «Принесення в жертву Ісаака».
У 1717 молодий художник покинув майстерню Ладзаріні і вступив до гільдії живописців Фралья. 1719 року він одружився з Марією Чечилії Гварді, сестрою відомих художників Гварді— Франческо та Джованні Антоніо. Від шлюбу з Марією у Тьєполо народилося дев'ятеро дітей.
У 1726-1728 працював за замовленням Діонісіо Дельфіно, аристократа з Удіне, розписуючи фресками каплицю й палац. Це принесло йому популярність і нові замовлення— Тьєполо став модним живописцем. У наступні роки він багато писав у Венеції, а також в Мілані, Бергамо. У 1740 Тьєполо отримав замовлення на розпис стелі на другому поверсі Скуоль Карміна.
У 1750 до венеційського живописця прийшла загальноєвропейська популярність, а в 1750–1753 роках він створив свою центральну роботу— фрескові оздоблення вюрцбурзької резиденції (в місті Вюрцбург, Німеччина). Повернувшись до Італії, Тьєполо був обраний президентом Падуанської академії.
У 1761 іспанський король Карл III запросив Тьєполо в Мадрид, де художник залишався до кінця свого життя. Тьєполо помер в іспанській столиці 27 березня1770 року.
Фрески— дуже складний вид образотворчого мистецтва. Великі масштаби вимагають підготовчих робіт та точного геометричного розрахунку. Дуже важко врахувати також, як буде бачити фреску глядач з різних точок зору. Свобода і легкість, з якою будував свої фрескові композиції Тьєполо, дотепер вражають глядачів і самих художників. Це свобода у виборі композиції, у виборі кольорів та напрямків динаміки розгортання композиції, свобода у відчутті енергійного, експресивного руху пензля, в акцентуванні деталей.
Chantal Eschenfelder: Tiepolo. Giovanni Battista Tiepolo, 1696— 1770. Könemann, 2001. ISBN 3-8290-0698-5
Beverly Louise Brown, Terisio Pignatti, Oreste Ferrari, Teresa Longyear: Giambattista Tiepolo: Master of the Oil Sketch. Abbeville Press, 1994. ISBN 1-55859-284-9
Keith Christiansen: Giambattista Tiepolo: 1696–1770. Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-6505-4
Svetlana Alpers, Michael Baxandall: Tiepolo and the Pictorial Intelligence. Yale University Press, 1994. ISBN 0-300-05978-7
George Knox: Tiepolo: A Bicentenary Exhibition 1770–1970 Exhibition Catalogues from the Fog Art Museum: A Bicentenary Exhibition, 1770–1970. Garland Publishing, New York 1978. ISBN 0-8240-1954-7
Maria Elisa Avagnina: Tiepolo. Die vicentinischen Villen. Electa, Milano, 1990. ISBN 88-435-3104-2
T. Hetzer, Die Fresken Tiepolos in der Würzburger Residenz, Frankfurt, 1943.
A. Morassi, Tiepolo e la Villa Valmarana, Milano, 1945.
A. Morassi, Giovan Battista Tiepolo, Londra, 1955.
A. Morassi, A complete catalogue of the paintings of G. B. Tiepolo, L., [1962];
A. Pallucchini, L'opera completa di Giambattista Tiepolo, Milano 1968.
Rizzi A,, The etchings of the Tiepolo: complete edition, L., 1971;
Atti del congresso internazionale di studi sul Tiepolo, [Mil., 1972].
A. Porcella, La giovinezza di Gianbattista Tiepolo, Roma 1973.
William L. Barcham (1992). Giambattista Tiepolo, Thames and Hudson. ISBN 0-500-08054-2.
M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993
Щербачёва М. И., Картины Тьеполо из дворца Дольфино в Эрмитаже, Л., 1941;