Національна галерея Вікторії

Національна галерея Вікторії (англ. National Gallery of Victoria — музей і картинна галерея, розташована у місті Мельбурн, Австралія. Це найстаріша, а також найбільша художня галерея в Австралії.

Національна галерея Вікторії National Gallery of Victoria
англ. National Gallery of Victoria
37°49′21″ пд. ш. 144°58′08″ сх. д.
Тип	художня галерея[1][2] національний[2] продюсерська компанія[3] і видавництво[d]
Статус спадщини	listed on the Victorian Heritage Registerd[4]
Склад	Центр Яна Поттера
Частина від	Melbourne Arts Precinctd
Країна	Австралія[1]
Розташування	Мельбурн, Австралія
Адреса	180 St Kilda Road, Melbourne VIC 3006
Архітектор	Mario Bellinid[5]
Засновано	1861
Відкрито	1861
Відвідувачі	2 668 000 (2016)
Директор	Джерард Воен
Сайт	ngv.vic.gov.au
Національна галерея Вікторії (Австралія)
Національна галерея Вікторії у Вікісховищі

Історична назва

Історична назва музейного закладу виникла у десятиліття, коли «Вікторія» була окремим державним утворенням доби англійського колоніалізму. З включенням колонії «Вікторія» у Співдружність Австралія назва сприймається анахронізмом, оскільки «Вікторія» не є суверенною державою.

Історія створення

Відкриття музею збіглося із золотою лихоманкою у Вікторії, Мельбурн став найбільшим містом, а штат Вікторія найбагатшим штатом в Австралії.

Тут представлено роботи Антоніса Ван Дейка, Паоло Учелло, Пітера Пауля Рубенса, Рембрандта, Джованні Баттіста Тьєполо, Паоло Веронезе, Клода Моне, Пабло Пікассо та інших відомих живописців. Окрім картин, у галереї представлені артефакти Стародавнього Єгипту, давньогрецькі вази, історична європейська кераміка й низка інших експонатів, що являють історичну й культурну вартість західної цивілізації. Загалом у галереї представлено понад 65 тис. експонатів^[6].

Школа мистецтв

При галереї з 1867 року працювала школа мистецтв (англ. National Gallery of Victoria Art School), яка до 1910 року була провідною школою мистецтв в Австралії^[7].

Галерея вибраних експонатів

• 
  Ян ван Ейк, «Богородиця в інтер'єрі», 1433
• 
  Ганс Мемлінг, «Христос і Богородиця», 1475
• 
  Корреджо, «Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем», 1514
• 
  Якопо Тінторетто, «Дож П'єтро Лоредано», 1567—1570
• 
  Рембрандт, «Спілкування двох літніх», 1628
• 
  Ніколя Пуссен, «Перехід через Чермне море», 1634
• 
  Джованні Баттіста Тьєполо, «Бенкет цариці Єгипту Клеопатри», 1743—1744
• 
  Жуль Бастьєн-Лепаж, «Жовтень», 1878
• 
  Клод Моне, «Місто Ветей», 1879
• 
  Гюстав Кайботт, «Женевільє, жовті поля», 1884
• 
  Том Робертс, «Вистригання овець», 1890
• 
  Каміль Піссарро, «Бульвар Монмартр, туманний ранок», 1897

Крадіжка Пікассо

У 1986 році чоловік чи група людей, що називали себе «Австралійські культурні терористи» (англ. Australian cultural terrorists) викрали з музею полотно Пабло Пікассо — «Жінка, що плаче». Викрадачі заявили що здійснили злочин в знак протесту проти програми розподілу коштів державного бюджету, у якому було виділено недостатньо коштів на розвиток мистецтва. Картина була повернута музею через камеру схову на залізничному вокзалі за тиждень.^[8]