Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ескадрені міноносці типу «Бетл» (англ. Battle-class destroyer) — клас військових кораблів з 24 ескадрених міноносців[5], що розроблялися та випускалися британськими та австралійськими суднобудівельними компаніями на завершальному етапі Другої світової війни та у післявоєнний час.
Ескадрені міноносці типу «Бетл» | ||
---|---|---|
Battle-class destroyer | ||
Австралійський ескадрений міноносець типу «Бетл» «Анзак» на випробуваннях. 1951 | ||
Служба | ||
Тип/клас | ескадрені міноносці | |
Попередній клас | типу «Вепон» | |
Наступний клас | типу «Дерінг» | |
Підклас | 1942 1943 | |
Держава прапора | Велика Британія | |
Належність | Королівський ВМФ Великої Британії Королівські ВМС Австралії Королівські ВМС Ірану ВМС Пакистану | |
Корабельня | Cammell Laird Fairfield Shipbuilding and Engineering Company Hawthorn Leslie and Company Swan Hunter Vickers-Armstrongs John Brown & Company Alexander Stephen and Sons John Brown & Company Cockatoo Docks and Engineering Company Williamstown Dockyard | |
Первинна вартість | ~ £ 942 276[1][2] | |
Замовлено | 48 | |
Закладено | 33 | |
Спущено на воду | 26 | |
На службі | 1944 — 1978 | |
Переданий | 26 | |
Прийнятий | 1944 — 1945 | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Корейська війна | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 1942: 2 315 т (стандартна) 3 290 т (повна) 1943: 2 480 т (стандартна) 3 430 т (повна) | |
Довжина | 116 м | |
Ширина | 1942: 12,27 м 1943: 12,34 м | |
Висота | 3,89-4,7 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 × парові турбіни Parsons 2 × парові казани Admiralty | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 50 000 к.с. | |
Швидкість | 1942: 34 вузла (63 км/год) 1943: 35,75 вузлів (66,2 км/год) | |
Дальність плавання | 4 400 миль (8 100 км) на швидкості 20 вузлів (37 км/год) | |
Екіпаж | 1942: 247 офіцерів та матросів (мир.час), 308 — в/час 1943: 232 офіцери та матроси (мир.час), 262 — в/час | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1942: 4 (2 × 2) × 113-мм універсальні гармати QF Mark III у башті BD Mk. IV 1 × 101,6-мм універсальна гармата QF Mk XXIII у башті BD Mk. III[3] 1943: 4 (2 × 2) × 113-мм універсальні гармати QF Mark III у башті BD Mk. IV 1 × 101,6-мм універсальна гармата QF Mk IV | |
Торпедно-мінне озброєння | 1942: 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів Mk. IX[4] 1943: 10 (2 × 5) × 533-мм торпедних апаратів Mk. IX протичовнова РСЗВ «Squid» | |
Зенітне озброєння | 1942: 12-14 (4 × 2; 4-6 × 1) × 40-мм зенітних гармат Bofors L60 1943: 8 (2 × 2; 1 × 2; 2 × 1) × 40-мм зенітних гармат Bofors L60 |
Ескадрені міноносці «Бетл» призначалися для переозброєння Королівських британського та австралійського флотів й складалися з 3-х основних підкласів по 16 одиниць у кожному. Перший підклас виготовлявся за програмою 1942 року, тому він отримав умовне позначення — «Бетл» клас «1942». Друга та третя група есмінців цього типу мала надходити протягом 1943 та 1944 років, проте більшість із замовлень була скасована, коли стало зрозуміло, що військові дії незабаром закінчаться й така кількість бойових кораблів не буде потрібна. З третьої підгрупи встигли закласти та спустити на воду тільки два есмінці (HMAS «Тобрук» і HMS «Анзак»), котрі замовлялися австралійським флотом, увійшли до складу їх флоту значно пізніше.
З усього класу кораблів лише 7 кораблів встигли увійти до бойового складу ВМС до закінчення Другої світової війни, й тільки один з них «Барфлер» брав у складі британського Тихоокеанського флоту участь у бойових діях.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.