Котля́р Євге́н Микола́йович (нар. 14 квітня 1980, Харків, УРСР пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст екологічного руху, учасник Євромайдану, Герой України, Герой Небесної сотні. Загинув від кулі снайпера на вулиці Інститутській у Києві.

Коротка інформація Котляр Євген Миколайович, Народився ...
Котляр Євген Миколайович
Thumb
Народився14 квітня 1980(1980-04-14)
Харків, УРСР
Помер20 лютого 2014(2014-02-20) (33 роки)
Київ, Україна
·загинув від кулі снайпера на Інститутській вулиці
ПохованняМіське кладовище № 17 (Харків)d
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьактивіст екологічної організації «Зелений Фронт», промисловий альпініст.
Відомий завдякиактивіст Євромайдану
Alma materХарківський національний університет радіоелектроники
БатькоМикола Іванович Котляр
Родичісестра Надія Котляр
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Закрити

Біографія

Євген Котляр народився й виріс у місті Харкові. Випускник Харківського педагогічного ліцею № 4, навчався у Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки. Останні роки працював промисловим альпіністом.

У 2010 році брав участь у громадських протестах проти незаконної вирубки парку імені Максима Горького (нині — Центральний парк)[1]. Став одним із активістів новоствореної екологічної організації «Зелений Фронт»[2]. Аби перешкодити вирубці, протестуючі прив'язували себе до дерев, а альпіністи сиділи на них. Збереглись зйомки зрубу дерева, на якому сидить Євген Котляр[3].

У 20102013 роках Євген Котляр брав участь в екологічних та політичних акціях протесту в Харкові.

З перших днів Революції гідності був на харківському Євромайдані. Після силового розгону студентів приїхав до Києва, де залишався до кінця з кількаденними перервами. Записався до 3-ї сотні, майже всі ночі чергував, переважно на барикаді біля Лядських воріт.

Після початку «мирного наступу» негайно повернувся з Харкова, куди поїхав на декілька днів до батька, прибув до Києва ввечері 18 лютого. 18—19 лютого провів на Майдані, чергував і відбудовував барикади.

20 лютого, зранку, від початку штурму був на Інститутській вулиці, виносив поранених до готелю «Україна». На численних відео з вулиці Інститутської зафіксовано Євгена Котляра у синьому спортивному шоломі та зеленому дощовику з металевим щитом, який прикриває винесення поранених та загиблих[4]. О 09:55 був поранений навиліт у шию та в стегно. Першу допомогу отримав у холі готелю «Україна», проте від отриманих поранень помер в машині швидкої допомоги.

Громадянська панахида по Євгену Котляру відбулася 23 лютого 2014 року біля пам'ятника Тарасові Шевченку[5][6]. Похований на міському кладовищі № 17[7].

У Євгена Котляра залишилися батько й молодша сестра Надія.

Вшанування пам'яті

Thumb
Меморіальна дошка Євгену Котляру
Thumb
Меморіальна дошка на стіні Іоано-Богословського храму

Про Євгена Котляра знято два фільми. 14 березня 2015 року в кінотеатрі «Боммер» відбулася прем'єра фільму Володимира Чистиліна «Герої не вмирають» про трьох харків'ян-героїв Небесної сотні[8]. 17 квітня 2015 року в харківському кінотеатрі імені Олександра Довженка відбувся прем'єрний показ фільму «Герой України Євген Котляр», який був знятий на основі спогадів рідних, друзів, світлин із сімейного архіву та документальних кадрів[9][10].

Створено збірку спогадів рідних і друзів Євгена та його світлин[11].

Відкриті меморіальні дошки в ліцеї, де навчався Євген, в ХНУРЕ[12][13][14] та на Іоано-Богословському храмі[15].

На честь Небесної сотні в Харкові названа площа, а на честь Євгена Котляра названа вулиця[16]. Планується встановлення пам'ятника[17].

Батько героя — харків'янин Микола Іванович Котляр — написав вірш на смерть сина:

Сыну
Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.
Когда на землю падали друзья
— С фанерками нельзя в такую драку! —
Казалось — даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку
Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью
Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье

Герої не вмирають!

Нагороди

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[18].
  • Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[19]
  • Грамота Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (УГКЦ, травень 2016, посмертно)[20]
  • Чин українського шляхтича (посмертно) від «Українського шляхетського товариства»[21].

Примітки

Посилання

Wikiwand in your browser!

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.

Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.