Loading AI tools
2014 (MMXIV) — невисокосний рік, що почався в середу 1 січня та закінчився в середу 31 грудня за григоріанським календарем. 2014-й рік нашої ери, 14-й рік III-го тисячоліття та XXI-го століття, а також п'ятий з 2010-х років десятиліття.
| Григоріанський | 2014 MMXIV |
| Ab urbe condita | 2767 |
| Ассирійський | 6764 |
| Календар бахаї | 170–171 |
| Бенгальський | 1421 |
| Берберський | 2964 |
| Бірманський | 1376 |
| Буддистський | 2558 |
| Візантійський | 7522–7523 |
| Вірменський | 1463 ԹՎ ՌՆԿԳ |
| Голоценовий | 12014 |
| Ефіопський | 2006–2007 |
| Єврейський | 5774–5775 |
| Індуські календарі | |
| - Вікрам самват | 2070–2071 |
| - Шака самват | 1935–1936 |
| - Калі Юґа | 5114–5115 |
| Іранський | 1392–1393 |
| Ісламський | 1435–1436 |
| Китайський | 癸巳年 (водяний змій) 4711 або 4504 — до — 甲午年 (деревяний кінь) 4712 або 4505 |
| Коптський | 1730–1731 |
| Корейський | 4347 |
| Тайванський | РК 103 民國103年 |
| Тайський сонячний | 2557 |
| Календар чучхе | 103 |
| Юліанський | Григоріанський мінус 13 д. |
| Яванський | 1947–1948 |
| Японський | Хейсей 26 (平成２６年) |
| Час Unix | 1388534400 – 1420070399 |
Організацією Об'єднаних Націй 2014 рік оголошено Міжнародним роком сімейних фермерських господарств та кристалографії[1].
- Січень — сильні морози у США та Канаді, частково замерз Ніагарський водоспад. Небувалі морози ширилися теренами США.
- 22 вересня — відбувся смерч на Рівненщині.
Політика, вибори
- 1 січня — Греція прийняла головування в ЄС.
- 3 січня — на Мадагаскарі новим президентом обраний колишній міністр фінансів країни Ері Радзаунарімампіаніна.
- 7 січня — експрем'єра Румунії Адріана Нестасе засудили до 4 років ув'язнення за корупцію та шантаж[2].
- 10 січня — самопроголошений президент ЦАР Мішель Джотодія і прем'єр-міністр Ніколя Тіангей подали у відставку[3].
- 11 січня — у Тунісі заступив на посаду тимчасовий прем'єр-міністр Мехді Джомаа[4], його призначення стало результатом компромісу між владною ісламістською партією Еннахда та світською опозицією.
- 14-15 січня — 98 % єгиптян на референдумі підтримали проєкт нової конституції[5].
- 16 січня — регіонали і комуністи у Верховній Раді у ручному режимі прийняли пакет законів про свавілля влади[6].
- 16 січня — Каталонський парламент проголосував за референдум про незалежність від Іспанії[7].
- 17 січня — президент Янукович підписав[8] закони про свавілля та звільнив[9][10] голову своєї адміністрації Сергія Льовочкіна.
- 26 січня — Національна асамблея Тунісу прийняла демократичну конституцію[11].
- 28 січня — президент України Віктор Янукович відправив у відставку уряд Миколи Азарова.
- лютий — Ренці оголосив про недовіру уряду Летта, який, на його думку, занадто мляво проводить реформи. Кабінет Летто, позбувшись підтримки ДП, змушений був піти у відставку. Новий уряд очолив Ренці. Його партійний склад залишився незмінним, але розширилося представництво жінок і молодих політиків[12][13].
- 2 лютого — в умовах політичної кризи і бойкоту опозиції в Таїланді на дострокових виборах обирають новий парламент[14].
- 7 лютого — у Боснії демонстранти, які протестують проти закриття приватизованих підприємств, підпалили будівлю президентського офісу в Сараєво[15].
- 9 лютого — у Швейцарії 50,3 % учасників референдуму підтримали квоти для обмеження приплив робочої сили з інших країн[16], що викликало невдоволення ЄС[17].
- 13 лютого — прем'єр Італії Енріко Летта подав у відставку[18] після того, як його однопартієць Маттео Ренці зумів заручитися підтримкою Демократичної партії щодо створення нового уряду
- 15 лютого — у Лівані після 10-місячної кризи прем'єр-міністр Тамам Салям сформував уряд національної єдності[19].
- 20 лютого — Велика Британія відновила дипломатичні відносини з Іраном[20]
- 21 лютого — в будинку Адміністрації Президента України підписана «Угода про врегулювання кризи в Україні»[21], між президентом Януковичем та лідерами опозиції Віталієм Кличком, Арсенієм Яценюком, Олегом Тягнибоком; того ж дня Верховна Рада повернулася до дії Конституції 2004 року[22]. Угода не була виконана жодною з сторін і, у подальшому, стала претекстом шантажу з боку Росії і приводом (одним з) ескалації агресії в Україні.
- 18–21 лютого — міліція/«Беркут» розстрілює Майдан. «Небесна Сотня» в центрі Києва.
- 22 лютого — Рада постановила, що президент Янукович «самоусунувся в неконституційний спосіб», призначила дострокові вибори на 25 травня 2014 року[23]
- 22 лютого — Маттео Ренці призначений прем'єр-міністром Італії[24], наймолодшим в історії країни.
- 27 лютого — Верховна Рада призначила Арсенія Яценюка головою уряду.
- 11 березня — депутати лівійського парламенту оголосили вотум недовіри прем'єр-міністрові Алі Зейдану[25] після того, як північнокорейський танкер «Морнінг Ґлорі» зумів з нафтою від повстанців покинути лівійський порт Ес-Сідр.
- 15 березня — Верховна Рада України розпустила кримську верховну раду[26]
- 15 березня — Росія використала право вето в Раді Безпеки ООН, щоб заблокувати ухвалення резолюції проти кримського «референдуму»[27].
- 16 березня — в умовах російської окупації відбувся псевдореферендум про статус Криму.
- 16 березня — на загальних парламентських виборах у Сербії перемогла владна «Сербська прогресивна партія»[28].
- 18 березня — призупинено членство Росії в G8[29].
- 18 березня — у Кремлі підписали угоду про «приєднання» Криму та Севастополя до Росії, її скріпив підписом президент Путін, спікер розпущеної Верховної ради Криму Володимир Константинов, прем'єр Сергій Аксьонов, мер Севастополя Олексій Чалий[30].
- 21 березня — Конституційний суд Таїланду визнав недійсними результати парламентських виборів, що пройшли 2 лютого[31].
- 21 березня — Україна та Європейський Союз підписали політичну частину Угоди про асоціацію[32].
- 21 березня — постійна рада Організації з безпеки та співробітництва в Європі у Відні ухвалила рішення про направлення в Україну міжнародної моніторингової місії[33].
- 24 березня — єгипетський суд засудив до страти 529 прихильників усуненого президента Мухаммеда Мурсі[34].
- 27 березня — Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію на підтримку територіальної цілісності України та про визнання недійсним «референдуму» у Криму[35][36].
- 29 березня — Курултай кримськотатарського народу. У розрізі кримської кризи, керівництво кримськотатарського народу бере курс на активну участь як у внутрішньо-, так і зовнішньополітичних процесах з урегулювання кримського питання.
- 29 березня — новим президентом Словаччини обраний безпартійний підприємець Андрій Кіска[37], у другому турі виборів він випередив прем'єр-міністра Роберта Фіцо.
- 30 березня — муніципальні вибори у Франції, на яких соціалісти зазнали поразки і президент Олланд відправив уряд Еро у відставку, призначивши новим прем'єром Манюеля Вальса.
- 31 березня — Державна дума Росії після анексії Криму в односторонньому порядку денонсувала угоди про базування Чорноморського флоту РФ на території України[38].
- 6 квітня — на виборах в Угорщині владна партія «Фідес» на чолі з прем'єр-міністром країни Віктором Орбаном отримала більшість у парламенті.
- 8 квітня — вперше за 90 років президент Ірландії прибув з візитом до Великої Британії[39].
- 9 квітня — ПАРЄ засудила анексію Криму Росією і зажадала негайного виводу російських військ з півострова.
- 10 квітня — ПАРЄ до кінця 2014 року позбавила Росію права голосу, можливості участі в обранні суддів і генерального секретаря Ради Європи, заборонила Росії брати участь у керівних органах ПАРЄ та спостережних місіях[40].
- 11 квітня — Держрада Криму без обговорення прийняла Конституцію півострова[41][42].
- 16 квітня — атака на в/ч 3059 у Маріуполі була відбита українськими силами із втратами для атакувальників. Контроль ситуації ескалації «російської весни» на південно-східному напрямку (Маріуполь) дозволило зберегти мир і контроль над тією територією.
- 17 квітня — на зустрічі Україна—ЄС—США—Росія в Женеві досягнуто домовленостей про звільнення захоплених споруд в Україні та амністії протестувальників[43][44].
- 17 квітня — чинний президент Алжиру Абдельазіз Бутефліка на виборах голови держави переобраний на четвертий термін.
- 22 квітня — лідерові кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву на 5 років заборонили в'їзд до Росії і Криму[45].
- 23 квітня — палестинські угрупування ФАТХ і ХАМАС на зустрічі у смузі Гази домовилися про примирення і формування єдиного уряду[46].
- 27 квітня — у Македонії «Внутрішня македонська революційна організація — Демократична партія за македонську національну єдність» (ВМРО-ДПМНЄ) перемогла на парламентських виборах[47].
- 4 травня — кандидат від опозиційної Панамістської партії Хуан Карлос Варела переміг на президентських виборах у Панамі[48].
- 7 травня — Конституційний суд Таїланду усунув в.о. прем'єр-міністра Йінглук Чинават.
- 7 травня — на виборах у Південно-Африканській Республіці перемогла керівна партія Африканський Національний Конгрес на чолі з чинним президентом Джейкобом Зумою[49].
- 16 травня — на парламентських виборах в Індії перемогла націоналістична Індійська народна партія[50].
- 22 травня — у Таїланді стався військовий переворот, головнокомандувач перебрав контроль над урядом і призупинив дію конституції країни[51].
- 22—25 травня — країни Європейського Союзу обрали новий склад Європарламенту. В Італії, ДП отримала на них 40,8 % голосів[52], отримавши найбільшу серед лівоцентристських партій ЄС, кількість мандатів[13].
- 25 травня — в Україні на дострокових президентських виборах вже у першому турі переміг Петро Порошенко.
- 25 травня — у Литві чинний президент Даля Грибаускайте переобрана на другий термін.
- 29 травня — президенти Росії, Білорусі і Казахстану підписали договір про утворення Євразійського економічного союзу[53].
- 29 травня — Абдель Фаттах Ас-Сісі обраний президентом Єгипту на виборах, набравши 96 % голосів[54].
- 2 червня — король Іспанії Хуан Карлос I зрікся престолу на користь свого сина Феліпе, принца Астурійського.
- 3 червня — на виборах президента Сирії за чинного главу держави Башара Асада проголосували 89 % виборців[55].
- 18 червня — експрезидент Туреччини 96-річний Кенан Еврен і колишній головнокомандувач військово-повітряних сил 89-річний Тахсін Шахінкая засуджені до довічного ув'язнення за участь у військовому перевороті 1980 року[56].
- 21 червня — чинний президент Мавританії генерал Мохамед ульд Абдель Азіз, який прийшов до влади внаслідок військового перевороту 2008, став переможцем першого туру президентських виборів та здобув другий 5-річний мандат[57].
- 24 червня — Албанія отримала статус країни-кандидата на членство в Євросоюзі[58].
- 27 червня — Україна та ЄС підписали Угоду про асоціацію в повному обсязі; угоди про асоціацію з ЄС також підписали Грузія і Молдова[59].
- 1 липня — вперше після закінчення Другої світової війни японський уряд на чолі з прем'єром Сіндзо Абе дозволив застосовувати війська за кордоном[60] «в рамках колективної оборони для захисту дружніх держав».
- 1 липня — Італія почала головувати в ЄС.
- 5 липня — окупаційна влада Криму заборонила Голові Меджлісу Рефату Чубарову в'їзд на півострів[61].
- 9 липня — губернатор столичного округу Джакарта Джоко Відодо переміг на президентських виборах в Індонезії[62].
- 10 липня — Німеччина висилає з країни главу ЦРУ в Берліні у зв'язку з двома випадками шпигунства на користь США[63].
- 15 липня — Європейський парламент підтримав кандидатуру Жана-Клода Юнкера на посаду президента Європейської комісії[64].
- 24 липня — Верховна Рада України розпустила парламентську фракцію Комуністичної партії України[65].
- 24 липня — парламентська коаліція «Європейський вибір» у Верховній Раді розпущена; прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оголосив про відставку уряду.
- 1 серпня — Європейський Союз ввів санкції третього рівня щодо Росії через її політику стосовно України.
- 7 серпня — уряд Росії ввів повну заборону на поставки яловичини, свинини, м'яса птиці, риби, сирів, молока та плодоовочевої продукції з Австралії, Канади, ЄС, США та Норвегії терміном на один рік[66]; заборонив літати українським авіакомпаніям над територією РФ[67].
- 10 серпня — Реджеп Таїп Ердоган, який з 2003 року був прем'єр-міністром Туреччини, переміг на перших загальнонаціональних президентських виборах у країні вже у першому турі[68].
- 14 серпня — прем'єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі, змушений піти зі своєї посади під тиском міжнародної спільноти, заявив про свою підтримку кандидата на посаду прем'єр-міністра Хайдера аль-Абаді[69].
- 30 серпня — Європейська рада обрала прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска новим президентом Європейської Ради, міністр закордонних справ Італії Федеріка Могеріні обрана новим високим представником Європейського Союзу[70].
- 14 вересня — владна консервативно-ліберальна коаліція Швеції програла на парламентських виборах, прем'єр-міністр Фредрік Рейнфельдт подав у відставку[71].
- 15 вересня — президент Польщі Броніслав Коморовський призначив Єву Копач главою польського уряду[72].
- 16 вересня — Верховна Рада схвалила президентські закони про особливий порядок для зайнятих районів Донбасу і про амністію бойовикам[73].
- 16 вересня — Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС[74], президент Порошенко одразу в Раді підписав закон про ратифікацію[75].
- 18 вересня — 55 % шотландців висловилися за єдність з Великою Британією на референдумі[76].
- 21 вересня — учасники другого туру президентських виборів в Афганістані Абдулла Абдулла і Ашраф Гані підписали угоду про формування уряду національної єдності, яка передбачає, що Гані займе пост президента, а Абдулла отримає спеціальну посаду, яка дозволяла курирувати діяльність кабінету міністрів[77].
- 4 жовтня — на парламентських виборах у Латвії загальну більшість отримують партії, що утворюють коаліційний правоцентристський уряд Лаймдоти Страуюми. Політичні сили «Єдність», "Союз «зелених» і селян та Рух за національну незалежність Латвії набрали разом майже 58 %[78].
- 5 жовтня — за підсумком парламентських виборів у Болгарії вісім політичних партій і суспільно-політичних рухів будуть представлені в Народних зборах[79].
- 26 жовтня — позачергові парламентські вибори в Україні.
- 26 жовтня — у Тунісі на парламентських виборах перемогла світська політична партія «Нідаа Туніс»[80].
- 26 жовтня — у Бразилії Ділма Русеф переобрана на другий президентський термін[81].
- 30 жовтня — Швеція офіційно визнала Палестину[82].
- 31 жовтня — на тлі масових протестів президент Буркіна-Фасо Блез Компаоре залишив посаду і втік з країни[83].
- 9 листопада — на символічному опитуванні понад 80 % жителів Каталонії підтримали ідею незалежності цієї автономної області[84].
- 16 листопада — Клаус Йоганніс обраний президентом Румунії[85].
- 27 листопада — Головою Верховної Ради України обраний Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк затверджений головою уряду.
- 29 листопада — під час повторного розгляду справи про організацію вбивства сотень протестувальників єгипетський суд зняв звинувачення з поваленого президента Хосні Мубарака[86].
- 30 листопада — на парламентських виборів у Молдові з незначною перевагою (над промосковськими) перемогли проєвропейські партії[87].
- 30 листопада — президентом Уругваю вдруге після 5-річної перерви обраний Табаре Васкес[88], який був кандидатом від лівої владної коаліції.
- 4 грудня — парламент Вірменії ратифікував договір про приєднання країни до Євразійського економічного союзу[89].
- 14 грудня — парламентські вибори в Японії виграла правляча коаліція, Ліберально-демократична партія і партія Комейто отримали 325 депутатських мандатів з 475[90].
- 17 грудня — ЄС виключив ХАМАС зі списку терористичних організацій[91][92].
- 17 грудня — Європарламент визнав Палестинську державу[93].
- 21 грудня — парламентські вибори в Узбекистані.
- 21 грудня — президентом Тунісу у другому турі обрано 88-річного Беджі Каїд Ес-Себсі[94].
- 23 грудня — Киргизстан приєднався до Євразійського економічного союзу[95].
Збройні конфлікти
- 18 січня — армія Південного Судану відбила у повстанців стратегічне місто Бор, столицю штату Джонглей[96].
- 23 січня — на переговорах в Аддис-Абебі між представниками влади на чолі з президентом Південного Судану Сальвою Кіїром і повстанцями, вірними колишньому віцепрезидентові країни Рієку Мачару, підписано угоду про припинення вогню[97].
- 26 січня — США завдали ракетного удару по території Сомалі з метою знищити лідера угруповання «Аш-Шабаб»[98].
- 18 лютого — у результаті атак силовиків на вулицях Інститутській та Грушевського, на Майдані Незалежності у Києві було вбито три десятки людей, поранено півтори тисячі і 100 вважаються зниклими безвісти[99][100].
- 20 лютого — масовий розстріл протестувальників на вулиці Інститутській у Києві.
- 27 лютого — російський спецназ захопив будівлі Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, українські військові частини блоковані російськими військами.
- 15 березня — армія Сирії за підтримки ліванського руху Хезболла встановила повний контроль над повстанським містом Ябруд на кордоні з Ліваном[101].
- 20-22 березня — внаслідок захопницьких дій кримської кампанії РФ ВМС України втратив близько двох десятків боєздатних кораблів, у тому числі підводний човен і два корвети, чимало військової техніки і бойового спорядження, а також екіпаж (частину/и), що перейшов на бік ворога[102].
- 26 березня — прапори Росії підняті у всіх 193 військових підрозділах, що належали (належать) ЗС України у Криму[103].
- 12 квітня — збройний загін російських терористів під керівництвом Ігоря Гіркіна зайняли міста Краматорськ та Слов'янськ.
- 13 квітня — в Україні оголошена антитерористична операція з метою подолання проявів сепаратизму і недопущення захоплення адміністративних будівель.
- 17 квітня — у результаті нападу на базу ООН у столиці штату Джонглей місті Бор у Південному Судані загинули 58 чоловік, ще більше 100 отримали поранення[104].
- 20 квітня — під час спільної атаки Ємену і США на бази ісламістів у провінції Аб'ян, на півдні Ємену, за допомогою дронів було вбито 55 бойовиків[105].
- 29 квітня — у Луганську сепаратисти за допомоги Беркуту зайняли ОДА, міськраду, прокуратуру та телецентр[106].
- 7 травня — сирійські повстанці після дворічної блокади залишили останній оплот у Хомсі[107].
- 10 травня — у Південному Судані підписано угоду про перемир'я[108]: свої підписи під документом поставили президент країни Сальва Кіїр та колишній віцепрезидент, лідер повстанців Рієк Мачар.
- 22 травня — у ранковому бою під Волновахою в Донецькій області загинули 16 військових, 32 поранених[109] з 51-ї моторизованої бригади з Володимира-Волинського[110].
- 26 травня — при відбитті атаки сепаратистів на донецький аеропорт імені Прокоф'єва було вбито близько ста бойовиків[111][112], серед українських вояків втрат не було.
- 29 травня — терористи у Слов'янську збили вертоліт Мі-8, загинуло 12 українських військових, серед яких генерал-майор Сергій Кульчицький[113].
- 2 червня — в єменській провінції Омран у результаті збройних зіткнень між повстанцями-шиїтами і урядовими військами загинули 120 осіб[114].
- 3 червня — у ході антитерористичної операції місто Красний Лиман звільнено від терористів[115].
- 10 червня — загони угрупування «Ісламська держава Іраку та Леванту» зайняли друге іракське місто Мосул[116].
- 12 червня — іракській армії вдалося відбити місто Тікрит на півночі країни, захоплений раніше бойовиками з радикального угрупування Ісламська держава Іраку і Леванту[117].
- 13 червня — у Маріуполі в ході антитерористичної операції звільнені зайняті терористами