Loading AI tools
російська акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Інна Володимирівна Макарова (рос. И́нна Влади́мировна Мака́рова; 28 липня 1926, Тайга, Кемеровська область, Російська РФСР — 25 березня 2020, Москва, Росія) — радянська і російська актриса. Лауреат Сталінської премії (1949) за фільм «Молода гвардія». Заслужена артистка РРФСР (1962). Народна артистка РРФСР (1971). Народна артистка СРСР (1985).
Інна Макарова | ||||
---|---|---|---|---|
рос. И́нна Влади́мировна Мака́рова | ||||
Народилася | 28 липня 1926 Тайга, Кемеровська область, РРФСР, СРСР | |||
Померла | 25 березня 2020 (93 роки) Москва, Росія | |||
Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
Національність | росіянка | |||
Громадянство | СРСР→ Росія | |||
Діяльність | актриса театру і кіно | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1948) | |||
Роки діяльності | 1945 — 2016 | |||
Чоловік | Сергій Бондарчук Михайло Перельман | |||
Діти | Наталія Бондарчук | |||
IMDb | nm0538415 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Народилася в місті Тайга Томського округу, Сибірського краю, в родині працівників новосибірського радіокомітету Володимира Степановича Макарова і Ганни Іванівни Герман.[1] Дитинство і юність Інна провела в Новосибірську. Сім'я жила в Будинку письменників.
В четвертому класі школи записалася в драматичний гурток. Під час Німецько-радянської війни разом з товаришами їздила по госпіталях, виступала перед пораненими.
У 1943—1948 роках навчалася у ВДІК в майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової. Під час навчання виконала роль Кармен в однойменній п'єсі, поставленої Тетяною Ліозновою. Цю студентську роботу подивився Олександр Фадєєв і побачив в ній майбутню виконавицю ролі Любові Шевцової у фільмі «Молода гвардія», де Герасимов зняв весь свій курс; при цьому сам режисер спочатку готував їй роль Валерії Борц. За роботу над картиною актриса була удостоєна Сталінської премії I ступеня (поряд з режисером, оператором і групою інших артистів).
Під час навчання познайомилася з майбутнім чоловіком Сергієм Бондарчуком, який прийшов на курс після фронту. Після весілля жили в підвальній кімнаті в Москві на Садово-Тріумфальній вулиці. Потім, завдяки Сталінській премії, отримали нову квартиру.
У 1948 році була зарахована в трупу Театру-студії кіноактора. Алла Тарасова, побачивши її гру, хотіла запросити її у МХАТ, на що Герасимов заперечив: «Вона потрібна для кінематографа».
Наступною значущою роллю в кіно стала Катя Петрашень у фільмі «Висота» (1957), потім — Варвара в картині «Люба моя людина» (1958). Сценарій до цього фільму, за словами Макарової, писали спеціально для неї і Олексія Баталова, актори були затверджені без проб. Під час зйомок вирішила розлучитися з Бондарчуком. Розставання було важким, після цього Макарова довго не виходила заміж.
Надалі найяскравішимі ролі виконала у фільмах «Дівчата», «Одруження Бальзамінова», «Жінки», «Російське поле». В кінці 1980-х років стала рідко зніматися, присвятивши себе концертній діяльності. На початку — середині 2000-х років знову повернулася до акторської кар'єри, граючи в різних телесеріалах.
Померла 25 березня 2020 року в Москві, у Центральній клінічній лікарні з поліклінікою, куди вона була доставлена раніше у важкому стані. Прощання з Інною Володимирівною пройшло 28 березня в траурному залі при Центральній клінічній лікарні, похована на Троєкуровському кладовищі.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.