Микільська Слобідка

Микі́льська Слобі́дка — історична місцевість на лівому березі Києва.

Микільська слобідка Київ
Микільська слобідка Микільська слобідка
Загальна інформація
50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д.
Країна	Україна
Район	Дніпровський
Адмінодиниця	Київ
Транспорт
Метрополітен	«Лівобережна»
Залізнична інфраструктура	Микільська Слобідка, з. п. Лівобережна
Карта
Микільська слобідка Микільська слобідка (Київ)
Микільська Слобідка у Вікісховищі

Розташована між сучасними вулицями Євгена Маланюка і Каховською, пік розвитку території припав на першу половину XX століття^[1].

Історія

На території Микільської Слобідки розташовувалося поселення неоліту Дніпро-Донецької культури.

Територія Микільської Слобідки згадується з XV ст. як «земля напівкнязівська». З 1508 року — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси — її назва).

За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні^[2]. За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці була 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казенних людей»^[3].

З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, у районі нинішньої школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися^[4] студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрили в грудні 1935 року та невдовзі знищили.

З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).

У XIX столітті на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.

У 2-й половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 року^[5].

З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

1906 року від Микільської слобідки в бік Києва було збудовано Русанівський міст (1906), зруйнований у Німецько-радянську війну. У 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай із Києва, згодом селище було сполучене трамваєм із Дарницею і містом Бровари.

Поселення складалося з трьох кутків — Пожарище, За кладовищем, Дачна.

У 1920-х роках у селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка^[6].

З 1923 року — у межах Києва.

Під час Другої світової війни навесні 1943 року Микільська Слобідка була спалена німецькими військами^[7]. Надалі багато будівель, включно з 2—3-поверховими, не відновлювалися^[8].

У 1960-х роках на території слобідки планувався проєкт лівобережного громадського центру. Проєкт змінювався багато разів. Реалізовані частини цього проєкту включають готель «Турист», лівобережний поштамт, Театр драми і комедії^[9].

У 1970–1980-ті роки більшу частину Микільської Слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці збудовано житловий масив Лівобережний. Водночас багато старих хат зберігалися в центральній частині Микільської слобідки, прилеглій до Броварського проспекту. Вони були знесені лише на початку 1990-х^[8].

У 1984 році (за іншими даними у 1986 році) розпочалося будівництво адмінбудівлі за адресою вулиця Луначарського (тепер Шептицького), 2. Будівля призначалася для Держкомітету з матеріально-технічного постачання УРСР. Але після отримання Україною незалежності будівництво зупинилося^[10]. С 1999 року перебувало у власності «Нафтогаз України». Планувалося розмістити там головний офіс компанії. У 2018 році за розпорядженням кабінету міністрів будівлю була безкоштовно передано в управління національної поліції. У ньому планується облаштувати службові приміщення поліції^[11]. Станом на листопад 2022 будівництво не продовжується.

Примітні установи

• Міжнародний виставковий центр
• Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ — головний собор УГКЦ в Україні та місце розташування Київської архієпархії УГКЦ
• Готель «Турист»
• Лівобережний поштамт і музей поштового зв'язку^[12][13]
• Київський академічний театр драми і комедії

Інфраструктура

Освіта та культура

Заклади дошкільної освіти

• Заклад дошкільної освіти № 691 «Джерельце»
• Заклад дошкільної освіти № 566 «Іскорка»
• Заклад дошкільної освіти № 616
• Дитячий садочок «Країна Дитинства»
• Заклад дошкільної освіти № 628

Середня та спеціальна освіта

• Школа № 65 з поглибленим вивченням іноземних мов
• Український колеж імені В. О. Сухомлинського № 272
  • На базі колежу діє соціальна спортивна школа Фонду Реал Мадрид^[14]
• Школа джазового та естрадного мистецтв

Театральні заклади

• Київський академічний театр драми і комедії
• Театральна майстерня «Театр маріонеток»

Бібліотеки

• Центральна районна бібліотека імені Павла Тичини

Релігійні установи

• Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ
• Євангельська Християнська Церква Agape Church^[15]

Місця відпочинку

На микільській Слобідці розташована «Зона здоров'я» — зелена паркова зона відпочинку біля річки Дніпро. На території «Зони здоров'я» розташовані:

• Муніципальний пляж «Веселка»
• Скейт-парк^[16]
• Баскетбольний майданчик

Видатні мешканці Микільської Слобідки

• Медведенко Станіслав Юрійович

Примітки

1. Де знаходиться сучасна Микільська Слобідка? – Микільсько-Слобідська.info (укр.). Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
2. Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 18.
3. Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 261
4. Ольшанская, Евдокия (1994). Серебряный век (Російська) . Київ: Киевский молодежный центр "Поезия". с. 5—27.
5. Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1896 г. О закрытии учрежденного Бродским приюта для еврейских мальчиков в Никольской Слободке, Черниговской губернии. // Российский государственный исторический архив, ф. 1287, оп. 19, д. 1878 (рос.)
6. Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
7. Кудрицький Анатолій Вікторович, ред. (1986). Енциклопедичний довідник «Київ» (Російська) (вид. 3-тє). Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії. с. 431.
8. Широчин Семен Станіславович (28 Квітня, 2021). Заради масового житла в Києві знищили десятки поселень. Розповідаємо, як це було. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
9. Яким міг стати Київ: Нереалізовані проекти 60-х-70-х в стилі модернізм. БЖ (укр.). 20 січня 2016. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
10. Недобудований Київ: чи є шанс очиститися від примар Радянського Союзу?. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
11. Кабмин согласовал передачу недостроя возле ст. метро "Левобережная" в Киеве от "Нафтогаза" Нацполиции. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
12. Лівобережний поштамт. kiev-book.narod.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
13. Левобережный почтамт - Киев. wikimapia.org (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
14. У Києві розпочала роботу соціально-спортивна школа Фонду Реал Мадрид – Асоціація рітейлерів України. rau.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
15. Agape Church.
16. Скейт-парк и минирампа "Зона здоровья" Киев | RightPark — скейт-парки, рампы, роллердромы. rightpark.com.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.

Джерела

• Веб-енциклопедія Києва.
• Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.