Модест Мацієвський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацієвський.

о. Модест Мацієвський ЧСВВ (хресне ім'я Михайло; 26 листопада 1802 — 19 квітня 1885, Гошів) — український церковний і культурно-громадський діяч, священник-василіянин, педагог, довголітній протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя (1854–1874).

о. Модест Мацієвський, ЧСВВ Михайло
Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1854—1874)
о. Модест Михайло Мацієвський, ЧСВВ
Загальна інформація
Народження	26 листопада 1802(1802-11-26) Соколів
Смерть	19 квітня 1885(1885-04-19) (82 роки) с. Гошів
Освіта	Львівський університет
Служіння в церкві
Конфесія	УГКЦ
Рукоположення	9 жовтня 1836
Постриг	27 жовтня 1833 (довічні обіти в ЧСВВ)
Матеріали до статті на Вікісховищі

Життєпис

Народився 26 листопада 1802 року в селі Соколів (Галичина)^[a]. Навчався в Бучацькій василіянській гімназії^[1]. 20 липня 1828 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Добромильський монастир. У 1829–1831 роках був учителем у Бучацькій василіянській гімназії. 27 жовтня 1833 року склав монашу професію. Після богословських студій (1833–1837) у Львівському університеті, висвячений 9 жовтня 1836 року на священика. Упродовж п'яти років проживав у Бучачі, сповняючи обов'язки катехита (1837–1839) і директора Бучацької головної школи (1839–1842). 1842–1846 роки був ігуменом Добромильського монастиря, а потім до 1854 року — ректор Бучацького монастиря. У 1849–1854 роках стараннями Мацієвського при монастирі побудовано триярусну дзвіницю.

На провінційній капітулі 1854 року обраний на посаду протоігумена провінції Найсвятішого Спасителя і виконував цей уряд ще 5 каденцій до 1874 року (переобраний знову в 1858, 1862, 1866 і 1870 роках). Мешкав у монастирі святого Онуфрія у Львові. Від 1874 року був ігуменом Гошівського монастиря і протоконсультором (1874–1880) та консультором (1880–1885) провінції.

Помер у Гошеві 19 квітня 1885 року. На монастирському цвинтарі збереглася його могила.

Культурно-громадська діяльність

Отець Модест Мацієвський відзначився як церковний і культурно-громадський діяч. Був членом «Руської ради», «Галицько-Руської матиці», членом-засновником «Академічного Кружка». Був великим приятелем і добродієм української молоді і письменства^[2]. Надавав стипендії здібним, але вбогим учням. Був добродієм Стрийської бурси^[3].

Уклав і видав перший україномовний «Шематисмъ Чина св. Васілія В. въ Галиціи на годъ 1856» (Львовъ, Типомъ Института Ставропигіянскаго, 1856). Видав також інші три василіянські шематизми за 1857, 1859 і 1867 роки.

Будучи протоігуменом, велику увагу приділяв справі впорядкування монастирських архівів і сам займався дослідженням василіянських рукописних збірок.

Зауваги

1. У географічному вимірі найближче до Бучача, де Мацієвський навчався, є два села: Соколів Бучацького району і Соколів Теребовлянського району.