Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Аллама Мухаммад Ікбал (урду علامه محمد اقبال, англ. Allama Muhammad Iqbal; 1877–1938) — поет, філософ і вчений[6][7], політик і адвокат, громадський діяч Британської Індії.
Мухаммад Ікбал | ||||
---|---|---|---|---|
علامه محمد اقبا | ||||
Ім'я при народженні | Мухаммад Ікбал | |||
Псевдонім | Поет Сходу شاعر مشرق[1][2][3] | |||
Народився | 9 листопада 1877 Сіялкот, Пенджаб, Британська Індія | |||
Помер | 21 квітня 1938 (60 років) Лахор, Пенджаб, Британська Індія | |||
Поховання | Lahore Fortd | |||
Громадянство | Британська імперія | |||
Місце проживання | Лахор Сіялкот | |||
Діяльність | поет, філософ, громадський діяч, політик | |||
Сфера роботи | поезія[4], філософія[4] і політика[4] | |||
Alma mater | Murray Colleged (1895), Кембриджський університет (13 червня 1907), Триніті-коледж (Кембридж) (1 липня 1908), Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (20 липня 1907), Урядовий коледжd (1899), Урядовий коледжd (1897), Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Oriental Colleged | |||
Мова творів | урду, пенджабі, фарсі, англійська | |||
Жанр | поезія, публіцистика, монографії | |||
Magnum opus | Ilm Al-Iqtisadd[5], The Development of Metaphysics in Persiad, The Reconstruction of Religious Thought in Islamd, The Secrets of the Selfd, The Mysteries of Selflessnessd, Message from the Eastd, The Call of the Marching Belld, Persian Psalmsd, Javid Namad, Gabriel's Wingd, The Rod of Mosesd, What should then be done O people of the Eastd і Gift from Hijazd | |||
Конфесія | іслам | |||
Батько | Sheikh Noor Muhammadd | |||
Мати | Imam Bibid | |||
У шлюбі з | Karim Bibid, Mukhtar Begumd і Sardar Begumd | |||
Діти | Javid Iqbald | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
Сайт: Алляма Ікбал | ||||
| ||||
Мухаммад Ікбал у Вікісховищі | ||||
У більшості країн Південної Азії і світі урду Ікбал розглядається як Шайр-е-Машрик (урду شاعر مشرق, «Поет Сходу»). В цій якості він є однією із найважліших фігур в літературі урду[8], визнається видатним поетом пакистанців як його «національний поет» за визнанням уряду[9], іранців, індійців — автор популярної пісні Sare Jahan se Accha[10], пенджабці, сингалів та ін.[11][12][9] і в такій якості найкраще відомий.
Високо оцінений як «мусульманський філософ сучасності»[9].
Як політичний мислитель вважається «Духовним батьком Пакистану»[13], провісником створення держави.
Родина Ікбала походить із пандітів Кашміру, брамінів клану Сапру, які прийняли іслам[2][14] і після вторгнення в Кашмір сикхів (у ХІХ ст.) переселились у Пенджаб. Походження родини із брамінів Кашміру Ікбал часто згадував у листах[2].
Ікбал народився 9 листопада 1877 р. в Сіалкоті, в сім'ї кравця Шейха Ноора Мухаммада (Sheikh Noor Muhammad)[15][16] та Імам Бібі (Imam Bibi)[17].
Батько поета, формально неписьменний був відомий набожністю. Мати — ввічлива і скромна жінка, яка допомагала бідним і вирішувала проблеми сусідів
Початкову освіту здобув у рідному місті. — В чотири роки прийнятий в Масджид, щоб вчити Коран.
Вчив арабську мову у вчителя Сайеда Мір Хассана (Syed Mir Hassan[en]), глави Медресе.
У 1892 р. вперше одружився (за домовленістю) на Карім-Бібі, дочці Гуджаратського лікаря Хан Бадур Ата Мухаммад Хана (Khan Bahadur Ata Muhammad Khan) — діда відомого пізніше композитора індійського субконтиненту, Британської та незалежної Індії Квая Хурід Анвар (Khwaja Khurshid Anwar[en]),[20][21]. В цьому шлюбі народились дочка Міраї Бегум (Miraj Begum) і син Афтаб Ікбал (Aftab Iqbal[en]).
Другий шлюб Ікбала з Сардар Бегум (Sardar Begum) — матір'ю Джавіда Ікбала (Javid Iqbal[en]). 1893 р. зарахований в коледж Scotch Mission College Сіалкот. Отримав проміжний диплом факультету мистецтв коледжу Мюррей (Murray College) Сіалкот в 1895 р.[2][19][22]. В цьому ж році вступає в урядовий коледж Лахора. Отримав у ньому ступінь бакалавра мистецтв у філософії, англійській літературі та арабській мові в 1897 р., здобув медаль the Khan Bahadurddin F.S. Jalaluddin як найкращий знавець арабської мови[19].
У 1899 р. отримав ступінь Магістр мистецтв в тому ж коледжі та посів перше місце в ун-ті Пенджабу — Східний Коледж в Лахорі. Ікбал після завершення магістратури почав кар'єру лектора з арабської мови в Східному Коледжі Лахора а незабаром — обраний молодшим професором філософії в Державному коледжі в Лахорі, в якому працював до поїздки в Англію в 1905 р.
Після повернення з Англії у 1908 р. повернувся у той же коледж як професор філософії та англійської літератури[23]. У цей же період Ікбал почав практику юриста у головному суді Лахора, але незабаром кинув її і присвятив себе літературі як активний член Anjuman-e-Himayat-e-Islam[en].[19].
З 1919 р. Ікбал — генеральний секретар Anjuman-e-Himayat-e-Islam[en].
Публіцист з кінця 1890-х рр.
Третій шлюб — з Мухтар Бегум (Mukhtar Begum) в грудні 1914 р.[1][19]
1922 р. посвячений королем Георгом V в лицарі[24] із даруванням титулу Сер[25].
У 1933 р. після повернення з поїздок в Іспанію і Афганістан, Ікбал захворів на загадкову хворобу горла[26].
В останні роки життя Ікбал часто відвідував Дарга відомого суфія з Хазрату Алі Хайвері в Лахорі для духовного наставництва і допомагав Чаудхрі Ніяз Алі Хану Chaudhry Niaz Ali Khan[en], створити Інститут Довіри Ісламу Dar ul Islam Trust Institute в маєтку Джалампур (Jamalpur[en] недалеко від Патанакоту (Pathankot)[27][28] де планувалось отримати субсидії на дослідження класичного ісламу і сучасних соціальних наук.
1934 р. Ікбал припинив юридичну практику і отримав пенсію від Набоба Бхопалу Nawab of Bhopal[en].
Ікбал помер 21 квітня 1938 р. в Лахорі страждаючи від хвороби декілька місяців[29][2].
Тричі одружений. Мав декілька синів і дочок.
У 1895 р. Ікбал поступив в урядовий коледж в Лахорі, де вивчав філософію, арабську та англійську літературу. Серед його вчителів був орієнталіст Томас Вокер Арнольд, який порадив йому відвідати Європу для розширення світогляду.
У 1899 р. отримав магістерський ступінь.
1905 р. продовжив освіту в Англії Трініті-коледжі(Кембриджський університет) де мав право на стипендію. Під час навчання праву і філософії в Англії, Ікбал став членом Лондонського відділення Загальноіндійської Мусульманської ліги[9][29].
1906 р. отримує ступінь бакалавра мистецтв і вчиться на баррістера в Лінкольн-Інн.
1907 р. їде вчитись в Німеччині у (Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана) де вивчав філософію, а також юриспруденцію, літературу і арабську мову при підготовці докторської дисертації «Розвиток метафізики в Персії» під керівництвом Фрідріха Хоммеля Friedrich Hommel[2][30][31][32].
Завдяки Еммі Вейнгаст знайомиться із працями Гете (Фауст), Гейне і Ніцше[33].
З 1908 р. — професор філософії, доктор наук.
Грудень 1930 р. — під час сесії Загальноіндійської Мусульманської ліги Ікбал, як її почесний голова (президент), виголосив свою найвідомішу промову — Аллахабадську Промову, в якій виступив за створення мусульманської держави Пакистан у складі незалежної індійської федерації в північно-західній частині тодішньої Британської Індії[9][29].
У соціально-революційний період творчості симпатизував ідеям соціалізму, відкидаючи «комуністичний атеїзм»: в його творчості Аллах зустрічається із Леніним і посилає архангела Джабраїл підняти пригноблених Землі на повстання.
Зі східних мислителів на свідомість Ікбала найглибше вплинула поезія та філософії Маулану Румі. Глибоко закорінений в релігії з дитинства, Ікбал сприймає Румі як «керівника» інтенсивно вивчаючи іслам, культуру та історію ісламської цивілізації і її політичне майбутнє[15]. Ікбал зображатиме Румі провідником читача в багатьох власних віршах. Роботи Ікбал нагадують їх читачам колишню славу ісламської цивілізації, доносять до них чистий, духовний наголос на ісламі як джерелі соціально-політичного звільнення і величі.
Ікбал засуджував і відкидав політичні розбіжності між мусульманськими народами і всередині них, часто виступав з т. з. глобального мусульманського співтовариства (умми)[29][15].
Єдність — найважливіший фактор могутності мусульман. На шляху до їх єдності безліч перешкод (внутрішніх і зовнішніх). Із зовнішні факторів він особливо виділяв імперіалізм, неонаціоналізм, колонізацію, економічну залежність і «зрівнювання» культур. Другою категорією чинників, що перешкоджають єдності, Ікбал вважав внутрішні чинники — основні: віддаленість мусульман від свого коріння і витоків, необізнаність випускників західних навчальних закладів у питаннях ісламської культури і відсутність прогресу мусульманських суспільств в науці і освіті. Аллама Ікбал вважав єдність і рівноправність двома основними і невіддільними стовпами Ісламського товариства. Ісламську єдність він розумів, як засновану на принципі єдиного Бога. Мислитель був упевнений, що при визначенні та тлумаченні демократії за допомогою ісламського вчення можна досягти бажаного, що відповідає запитам часу суспільства. Він також вважав, що чим більше мусульмани наближаєються до «істинного духу» і божественного ісламського вчення, тим краще демонструються їх міць, велич і єдність. Ікбал вважав єдність мусульман і їх обізнаність двома взаємодоповнюючими факторами, а необізнаність і невігластво — основною причиною розколу мусульманських суспільств. Ікбал вважав, що єдність мусульман має досягатись двома способами:
Мислитель бачив трьома способи (шляхи) досягнення єдності мусульман: єдине керівництво ісламськими країнами; створення ісламської федерації, що з усіх ісламських держав, і врешті-решт — їх участь в союзах, альянсах, договорах і підвищення рівня культурних, економічних і політичних зв'язків.
Гробниця Ікбала в Хазурі Баг в саду перед входом в Мечеть Бадшахі у Форт Лахор офіційно охороняється урядом Пакистану. На честь поета в м. Фейсалабад названий крикетний стадіон.
Його день народження відзначався в Пакистані як свято — «день Ікбала» Yōm-e Welādat-e Muḥammad Iqbāl ({{lang-ur|{{|یوم ولادت محمد اقبال}}}})(9 листопада)[34].
Вулиця Мухаммада Ікбала у місті Гайдельберг (Німеччина)
19 грудня 2020 року зусиллями ГО «Українська Ініціатива», за всебічного сприяння керівництва Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, в місті Старобільськ відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Мухаммада Ікбала.[35]
Дружба з Ікбалом і його погляди сприяли переходу в Іслам пакистанського проповідника і дипломата єврейського походження зі Львова Мухаммада Асада. 1953 р. засновано «Товариство Ікбала» («Базмі-е-Ікбал»).
Праці написані на урду, пенджабі, перською[36][8] і англійською. Думки Ікбала в його творах першу чергу зосереджені на духовності й розвитку людського суспільства, на враженнях від його подорожей і перебування в Зх. Європі і на Бл. Сході. Він перебуває під глибоким впливом західних філософів, таких як Фрідріх Ніцше, Анрі Бергсон і Йоганн Вольфганг фон Гете[15][33]. Писати вірші перською мовою Ікбал почав під час навчання в Європі і відтоді постійно писав перською — протягом усього життя. Він вважав, що знайшов легкий спосіб висловити свої думки цією мовою[2].Його поезія (на урду та перській), а також лекції і листи (на урду та англійській) вплинули на культурні, соціальні, релігійні і політичні суперечки сучасників. Поезія Ікбала переведена на багато європейських мов, відома з першої половини ХХ-го ст.[9]. Asrar-i-Khudi та Javed Nama перекладені на англійську Рейнольдом А. Нікольсоном R. A. Nicholson і Артуром Джоном Арберрі A. J. Arberry[9][3].
Твір Ікбала «Послання Сходу» (Пайам-е-Машрік) адресований королю Афганістану Амануллі-хану. На Сході його охрестили як «Зірка Сходу» (Сітора-е Шарк). Твори Ікбала популярні серед мусульман Пакистану, Афганістану і Середньої Азії.
Англомовніː
Перськомовніː
Урдуː
Переклади французькою:
Переклади англійською:
Переклади німецькою:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.