Олещук Микола Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олещук.

Мико́ла Микола́йович Олещу́к (нар. 25 травня 1972, м. Луцьк) — український воєначальник, генерал-лейтенант. Командувач Повітряних сил Збройних сил України (2021—2024). Герой України (2022).

Микола Олещук Микола Миколайович Олещук
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	25 травня 1972(1972-05-25) (53 роки)  Луцьк, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Alma Mater	Житомирське вище училище радіоелектроніки протиповітряної оборони, Харківський військовий університет, Національний університет оборони України
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
2021—2024  Повітряні сили, Командувач 2016—2021 ПвК «Схід», Начальник штабу—перший заступник командира 2012—2016  Повітряні сили, Заступник начальника штабу 2010—2012 ПвК «Південь», Начальник штабу 2006—2009  160 ЗРБр, Командир 2004—2006  160 ЗРБр, Заступник командира з озброєння
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За зміцнення обороноздатності» (Міністерство оборони України)

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ.^[1]

Життєпис

Микола Олещук народився 25 травня 1972 в місті Луцьку.

Закінчив Житомирське вище училище радіоелектроніки протиповітряної оборони (1994), Харківський військовий університет (2004), Національний університет оборони України (2010).^[2]

Службу розпочав у 1994 році в місті Кам'янка-Бузька Львівської області у відділенні бойового управління радіотехнічної батареї С-300 540-го зенітного ракетного полку ППО.^[3][4]

До 1998 служив начальником розрахунку ЦВМ і цифрових обчислювачів відділення бойового управління радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону ЗРС С-300.^[5]

З 1998 по 2002 Микола Миколайович служив на посадах заступника командира дивізіону з озброєння — командира радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону; командира зенітного ракетного дивізіону.^[2]

Після закінчення навчання в Харківському військовому університеті Микола Олещук продовжив службу в зенітних ракетних військах України.^[3]

Зокрема, з 2004 по 2006 він був заступником командира бригади з озброєння — начальником технічної частини 160-ї зенітної ракетної бригади. У 2006—2009 роках підполковник Олещук служив командиром цієї бригади.^[2][6] За підсумками 2008 року 160-ту бригаду визнали однією з найкращих частин і підрозділів Збройних сил України.^[7]

З 2010 по 2012 Микола Олещук був заступником начальника штабу Повітряного командування «Південь».

У 2012—2016 роках — заступник начальника штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України.

З 2016 по серпень 2021 року полковник (згодом генерал-майор) Олещук був начальником штабу — першим заступником командира новосформованого Повітряного командування «Схід».^[2][3][6]

9 серпня 2021 року призначений Командувачем Повітряних сил Збройних сил України.^[8][9][10]

Неодноразово залучався до виконання бойових (службових) завдань у складі сил та засобів антитерористичної операції та операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.^[3]

Під час повномасштабного російського вторгнення генерал-лейтенант Микола Олещук організував ефективну протиповітряну оборону Києва, Одеси, Львова, Дніпра тощо. Завдяки рішенням генерал-лейтенанта вдалося вивести з-під удару літаки бригад тактичної та транспортної авіації, провести успішне застосування авіації, зенітних ракетних військ та не допущено панування ворожих літаків у повітрі.

10 жовтня 2022 року, під час масованого ракетного удару з боку Росії, його підрозділи у взаємодії з підрозділами ППО Сухопутних військ знищили 1 літак Су-25, 45 ракет різного типу, 22 дрони-камікадзе типу Shahed-136. 11 жовтня 2022 року знищено вісім таких дронів-камікадзе, 20 крилатих ракет і три БПЛА.^[11]

30 серпня 2024 року звільнений з посади Командувача Повітряних сил.^[12] Зеленський пояснив таке рішення «необхідністю посилюватись і берегти людей». Звільненню передувало те, що під час масованого удару росіян 26 серпня розбився український винищувач F-16.^[13][14]

Особисте життя

має доньку та сина.^[3]

Військові звання

• Підполковник^[7]
• Полковник
• Генерал-майор (3 травня 2019)^[15]
• Генерал-лейтенант (14 жовтня 2021).^[16]

Нагороди

Державні

• звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;^[17]
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (26 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[18]

Міністерства Оборони України

• нагрудний знак «Знак пошани»^[19]
• пам'ятний знак «За воїнську доблесть»
• медаль «За зразкову службу у Збройних Силах України»^[19]
• медаль «За зміцнення обороноздатності»^[19]

Іноземні

• Орден Почесного Легіону (4 лютого 2025) Ступінь Офіцер^[20]