Питомий опір
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Пито́мий о́пір — питома фізична величина, яка кількісно характеризує здатність речовини створювати опір проходженню електричного струму.
Фізична величина | |||
---|---|---|---|
Назва | Питомий опір | ||
Позначення величини | ρ | ||
Системи величин і одиниць | Одиниця | Розмірність | |
SI | Омм |
L3MT-3I-2 | |
СГС | с | T |
Позначається зазвичай грецькою літерою ρ.
Одиниця вимірювання питомого опору в системі SI — Омм.
Питомий опір використовується для характеристики провідників і напівпровідників в умовах, коли виконується закон Ома.
Опір провідника довжиною l і з поперечним перерізом S визначається співвідношенням (при цьому вважається, що ні площа, ні форма поперечного перерізу не змінюються вздовж провідника). Відповідно, для ρ маємо
- .
Таким чином, у системі SI питомий опір дорівнює опору провідника завдовжки 1 м з поперечним перерізом 1 м2.
Питомий опір — обернена величина до питомої провідності σ
- .
Значення питомого опору різних речовин по-різному залежить від температури: в провідниках питомий електричний опір з підвищенням температури зростає, а в напівпровідниках і діелектриках — навпаки, зменшується. Величина, що враховує зміну електричного опору з температурою, називається температурним коефіцієнтом питомого опору.
На відміну від електричного опору, що є властивістю провідника і залежить від його матеріалу, форми та розмірів, питомий електричний опір є властивістю тільки речовини.