Володимир Васильович Прохнич (нар. 27 березня 1978 — 3 вересня 2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
| Володимир Прохнич Володимир Васильович Прохнич | ||||
|---|---|---|---|---|
 Молодший сержант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 27 березня 1978 м. Ірпінь, Київська область, Україна | |||
| Смерть | 3 вересня 2022 (44 роки) на сході України (загинув у боях з російськими окупантами) | |||
| Національність | українець | |||
| Alma Mater | орден «За мужність» III ступеняd | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |  Україна | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис
Народився 27 березня 1978 року в місті Ірпені на Київщині.
Воював на Донбасі у складі інженерно-саперної роти батальйону Айдар. Брав участь у боях за Хрящувате, Щастя, Троїцьке.
В 2016 році отримав мінно-вибухову травму та струс мозку, був двічі пораненим[1].
Після поранень зайнявся власною справою (шиномонтажем) та приймав на роботу ветеранів. На його шиномонтажі для ветеранів була знижка, а для родин загиблих роботи виконувалися безоплатно. Навчав інженерно-саперної справи інших військовослужбовців[2].
У серпні 2021 року, Прохнич прибув до будівлі Кабінету Міністрів України в м. Києві та погрожував підірвати себе і будівлю ручною гранатою. При цьому Прохнич висмикнув з гранати кільце і наказав двом працівникам закладу бути з ним поруч, а охоронцям — триматися осторонь і не застосовувати зброю[3]. В ході переговорів Прохнича вмовили привести гранату в безпечний стан, віддати її поліцейським і здатися[4].
5 листопада 2021 року, Печерський суд міста Києва відпустив Прохнича з-під варти, змінивши запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Проведення наступного судового засідання було заплановано на 28 грудня 2021 року[5].
24 лютого 2022 року, з початком російського вторгнення в Україну воював у рідному Ірпені, де був оператором протитанкового гранатомета NLAW[6]. Брав участь в боях за Бучу.
3 вересня 2022 року, вранці, загинув у боях з російськими окупантами на сході України[7].
Нагороди і вшанування
- орден «За мужність» III ступеня (2015) — За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі[8].
- Почесний громадянин міста Ірпінь (посмертно)[9]
Вшанування пам'яті
 | Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2022) |
Примітки
Джерела
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
