Світле (селище, Покровський район)

Світле (хутір Богодар, хутір Богодарівка,хутір Катеринодарівка, Лаврівка) — селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна. Знаходиться над річкою Водяна.

Дитячий садок Світле

Школа Світле

Пам'ятник революції Світле

Церква Світле

селище Світле
Дом культури Світле Дом культури Світле
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Громада	Добропільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14160070150019086
Облікова картка	Світле
Основні дані
Засновано	1859
Населення	1 286
Поштовий індекс	85040
Телефонний код	+380 6277
Географічні координати	48°24′00″ пн. ш. 37°07′02″ сх. д.
Відстань
Найближча залізнична станція:	—
Селищна влада
Адреса	85040, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Світле, вул. Побєди, 28
Карта
Світле
Світле
Світле у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Світле.

Історія.

На мапі 1861 року зазначено, що на місці нинішнього села знаходилося селище Богодарівка (Богодар.).^[1]

Селище засноване в 1859 році. Заселення земель на території сучасного населеного пункту почалося наприкінці XVIII—початку XIX сторіччя. У 1911 році місцеві землевласники Ларини продали землі на території нинішньої сільради менонітам Гергарду Абрамовичу Классену та Івану Івановичу Фрізену.

В 1921 році у селищі Світлому радянська влада утворила радгосп «Гірник−2» (з 1963 року — «Добропільський»).

У 1923 році відкрито початкову школу, яка згодом була реорганізована в 1936 році у семирічку з волейбольним майданчиком і бібліотекою. 1938 року був побудований стадіон. Наприкінці 1920-х-— початку 1930-х на території Світлівської сільської ради активного розвитку зазнало сільське господарство. Так у селі Матяшеве було утворено колгосп імені Кірова, у Новогришиному — колгосп «Перемога», а в Красноярському — МТС.

Після другої світової війни почалося відновлення селища і одночасно будувалися шахти. На початку 1950-х років розпочалася забудова селища шахти «Водяна» № 1 (перші будівлі — гуртожиток, магазин, будинки шахтобудівників). У 1957 році селище шахти «Водяна» № 1 отримало статус селища міського типу і нову назву — Водянське.

У 1952 році Світлівська семирічка стала середньою школою, а в 1966 році — побудовано нову двоповерхову будівлю сільської школи. Філії середньої школи були відкриті в селищах Красноярське і Шевченко, а в самій будівлі школи пізніше відкрився музей бойової слави.

У березні 1968 року господарство очолив керівник нової генерації, людина яка випередила свій час — Іван Миколайович Бусилко. Новий директор відразу почав перебудову населених пунктів, виробничих та культурно-побутових об'єктів. У центрі Світлого встановлено обеліск воїнам землякам. У решті населених пунктів селищної ради споруджено три пам'ятники і два обеліска. У 1974 році відкрився Світлівський будинок культури та спортивний зал, у яких відтоді проводяться заходи районного масштабу, районні спортивні змагання.

Головним своїм завданням директор І.М.Бусилко визначив зміцнення тваринництва, підвищення рівня рентабельності радгоспу за рахунок реалізації продукції за схемою прямого зв'язку «радгосп-магазин». Сорок магазинів міст Добропілля, Білицького, Родинського, селища Водянського забезпечувалися тваринницькою продукцією.

У 1960-80-х роках у районі селищної ради були побудовані дитсадки (у Світлому, Красноярському, Шевченка), комплекси, ферми, адмінбудівля, магазин тощо.

Перший ставок Світле.

Незалежна Україна.

У 2011 році в Світловській школі відкрили Музей військової слави.^[2]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	846	65.79%
російська	437	33.98%
білоруська	1	0.08%
інші/не вказали	2	0.15%
Усього	1286	100%

Соціальна сфера.

Світлівська ЗОШ.

Медпункт Світле

У селищі діє Світлівська ЗОШ І—ІІІ ступенів, яка була відкрита в 1923 році. У ній навчалось всього 35 учнів. 1936 року школа стала семирічною, а 1952 року отримала статус середньої загальноосвітньої. У 1966 році збудовано двоповерхову школу на 200 місць.

19 лютого 2015 року в загальноосвітній школі було встановлено меморіальну дошку на честь Героя України Володимира Наумова, який в ній навчався^[4].

Світлівський Будинок народних традицій.

В колишньому клубу, а тепер Будинку народних традицій діють культурні, музичні, та творчі гуртки. Вокальний колектив «Світанок», — художній керівник — Людмила Василівна Ковальова, музичний керівник — Едуард Вікторович Дорошкевич, отримав звання Народний фольклорний ансамбль у 2009 році. Також діє вокальний ансамбль «Камертон» та «Камертончик» (керівники Анастасія Островська, Наталія Войніч), гурток народних умільців, що своїми руками і талантом рукоділля створюють мистецькі роботи, то що вишивання, поділки з дерева, картини, орнаментні роботи та інше. В Будинку народних традицій та за його межами проходять різноманітні концерти, зустрічі с селянами та гістьми селища.

Релігія.

Благовіщенський храм, престольне св'ято: Благовіщення Пресв'ятої Богородиці (7 квітня). Храм оформляється св'ящениками Добропільського округу. Адреса: 85040 селище Світле Покровського району, вулиця Шкільна, 24. Типовий храм, діє з 2012 року^[5].

Молочний завод

Підприємства.

• ПП «Земляни».

Персоналії.

• Гуртовий Н.А. (1909–1973 рр.) — ланкова рільничої бригади, Герой Соціалістичної Праці,
• Зарічний І.П.— директор радгоспу, Герой Соціалістичної Праці,
• Бусилко І.М. - директор радгоспу "Добропільський", Заслужений зоотехнік УРСР, Почесний громадянин Добропільського району, Почесний громадянин селища Світле, нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції.
• Паскал Ф,В - головний агроном радгоспу "Добропільський", нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Жертви сталінських репресій'

• Д'яченко Григорій Павлович, 1899 року народження, село Гришине Постишевського (Покровського) району Сталінської (Донецької) області, українець, освіта середня, безпартійний. Проживав в радгоспі «Гірник-2» Добропільського (Покровського) району Сталінської (Донецької) області. Бджоляр радгоспу «Гірник-2». Заарештований 09 вересня 1937 року. Засуджений не був. Реабілітований у 1939 році.
• Коломієць Яків Йосипович, 1878 року народження, радгосп «Гірник-2» Добропільського (Покровського) району Сталінської (Донецької) області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав за місцем народження. Ветеринарний санітар радгоспу «Гірник-2». Заарештований 26 грудня 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Сталінській (Донецькій) області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.
• Мілевський Ян Людвигович, 1897 року народження, Варшавська губернія, Польща, поляк, освіта початкова, безпартійний. Проживав: радгосп «Гірник-2» Добропільського (Покровського) району Сталінської (Донецької) області. Механік радгоспу. Заарештований 12 вересня 1937 року. Засуджений Особливою нарадою пр НКВС СРСР на 10 років ВТТ. Реабілітований у 1989 році.

Примітки

1. Военно-топографическая карта Екатеринославской губерніи. Год: 1861
2. http://belitskoe.at.ua/publ/stati_o_pgt_vodjanskoe/selo_svetloe/otkrytie_muzeja_boevoj_slavy_v_s_svetloe/35-1-0-257
3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
4. Олександр Кіхтенко відкрив меморіальну дошку Герою України Володимиру Наумову (українською) . Донецька ОДА. 19 лютого 2015. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 19 лютого 2015.
5. Благовещенский храм(рос.)

Джерела

• Слава і воля Доброго Поля. 2010 р.
• История Городов и Сёл. Светлое(рос.)
• Подолян В.В. Слово про Добропілля: роки, події, люди. Донецьк: Престиж-party, 2009. с. 225-228.