Loading AI tools
австрійський воєначальник, начальник Генерального штабу Австро-Угорщини З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Франц Ко́нрад фон Ге́цендорф (іноді Гетцендорф) (нім. Franz Conrad von Hötzendorf, *11 листопада 1852, Відень — †25 серпня 1925, Бад-Мергентгайм, Вюртемберг) — австрійський військовий діяч, який відіграв центральну роль у Першій світовій війні. Барон (1910), граф (1918), фельдмаршал, Начальник Генерального штабу (1906–1917). Також відомий як барон/граф фон Конрад (Freiherr/Graf von Conrad).
Франц Конрад фон Гецендорф | |
---|---|
нім. Franz Conrad von Hötzendorf | |
Народився | 11 листопада 1852 Відень |
Помер | 25 серпня 1925 (72 роки) Бад-Мергентгайм |
Поховання | Гітцінзький цвинтарd[1] |
Громадянство | Австро-Угорщина |
Національність | австрієць |
Діяльність | аристократ, художник, військовослужбовець, політик |
Alma mater | Вінер-Нойштадтська військова академія, Віденська військова академія |
Знання мов | німецька[2] |
Учасник | Перша світова війна, Галицька битва, Зимова битва в Карпатах, Горлицький прорив, Брусиловський прорив, Перша битва при Ізонцо, Друга битва при Ізонцо, Third Battle of the Isonzod, Четверта битва при Ізонцо, Fifth Battle of the Isonzod, Битва біля Асіаго, Sixth Battle of the Isonzod, Seventh Battle of the Isonzod, Ninth Battle of the Isonzod і Битва при Капоретто |
Роки активності | 1820[3] — 1855[3] |
Титул | граф |
Посада | начальник Генерального штабу |
Військове звання | фельдмаршал |
Партія | «Військова партія» |
У шлюбі з | Вільгельміна Ле Б'ю, Вірджинія фон Райнінгхауз |
Діти | Конрад, Ервін, Герберт, Егон |
Нагороди | |
Народився 11 листопада 1852 року в Пенцінгу (передмістя Відня) у родині відставного гусарського полковника, вихідця з Південної Моравії.
З одинадцяти років вчився у кадетському корпусі в Гайнбурзі. В 1867–1871 роках навчався у Терезіанській військовій академії. По її закінченню 28 серпня 1871 року отримав чин лейтенанта. Служив у 11-му стрілецькому батальйоні. Три роки провів у військовій академії у Відні, яку закінчив з відзнакою, після чого у 1876 році отримав направлення до Генерального штабу.
Франц Конрад фон Гецендорф брав участь в окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році та придушенні повстання у Південній Далмації 1882 року. У 1883 році став начальником штабу піхотної дивізії. З 1888 по 1892 роки працював лектором та інструктором у Віденській військовій академії; також проявив себе як військовий письменник. У 1886 році одружився, мав чотирьох синів.
З 1893 року — полковник. У 1895 році став командиром піхотного полку, що дислокувався у Троппау. З 1899 року очолив піхотну бригаду в Трієсті, а з 1903 року — піхотну дивізію в Інсбруку. З 8 листопада 1906 року — начальник Генерального штабу. Був прихильником приєднання Сербії до Австро-Угорщини і виступав за тісну співпрацю з Німеччиною.
В 1910 році Франц Конрад фон Гецендорф отримав титул барона. В цей час він вступив у протистояння з міністром закордонних справ Алоїзом фон Еренталем, внаслідок чого наприкінці 1911 року відмовся від посади. Поновлений на ній у зв'язку з загостренням політичної ситуації 12 грудня 1912 року.
Він роками неодноразово закликав почати превентивну війну проти Сербії, щоб врятувати Австро-Угорщину. Під час Липневої кризи був першим прибічником відповісти війною проти Сербії[4].
Перші місяці його Сербської кампанії у Першій світовій стали принизливою поразкою[5]. Галицька кампанія після перемог біля Красника та при Томашові теж обернулася програшем та втратою Львова. Загалом його плани недооцінили росіян та не помітили слабкостей австрійців. Потім його сили здобули велику перемогу в битві при Лімановій. Після німецької перемоги під Танненбергом та зупинки Західного фронту німці мали засоби допомогти Австрії, їхня армія все більше керувала ситуацією.
Конрад фон Гецендорф став ініціатором проведення Горлицького прориву, що дав змогу військам Четверного Союзу взяти реванш над країнами Антанти за поразку в Галицькій битві.
19 жовтня 1915 року вдруге одружився. З 25 листопада 1916 року — фельдмаршал.
Внаслідок розбіжностей з новим імператором Карлом I (Карл вважав, що погане управління в командуванні неможливо виправити, не замінивши Конрада, визнаючи, що важко буде когось знайти на його місце[6]), 1 березня 1917 року пішов у відставку; був відправлений на Італійський фронт. Керував невдалим й кривавим нападом у битві при П'яве.
У 1918 році отримав титул графа.
Після війни написав мемуари: «З моєї служби. 1906—1918 рр.» (в 5-ти томах, 1921–1925) та «Початок життя: військова служба в 1878—1882» (1925).
Після війни фон Гецендорф мешкав у Інсбруку, а з 1922 року — у Відні. Незадовго перед смертю переїхав до Вюртембергу. Помер 25 серпня 1925 року на курорті Бад-Мерґентгайм; похований з почестями на віденському цвинтарі Гіцінг.
Спадок Конрада як командувача залишається дискусійним. Раніші історики вважали його військовим генієм, сучасніші — цілковитим невдахою.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Franz Conrad von Hötzendorf(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Існує непідтверджена інформація, що 26 листопада 1915 року німецький імператор Вільгельм II надав Гецендорфу звання почесного генерал-фельдмаршала Прусської армії.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.