Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Вільгельм II (німецький імператор)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Вільгельм II (німецький імператор)
Remove ads
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вільгельм.

Вільге́льм II (нім. Wilhelm II.; 27 січня 1859(18590127), Берлін, Прусське королівство — 4 червня 1941) — останній німецький імператор і прусський король (1888–1918). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Син Фрідріха III. З 1890 року вів активну зовнішню політику за переділ колоній. Разом з іншими європейськими монархами сприяв розв'язанню Першої світової війни. Зрікся престолу внаслідок Революції (1918), яка повалила німецьку монархію. Виїхав до Нідерландів, де й помер.

Коротка інформація Попередник:, Спадкоємець: ...

У січні 1918 наполягав на підписанні мирного договору з Україною. 19.1(1.2).1918 Німеччина разом з іншими країнами Четверного союзу визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. За Вільгельма ІІ між УНР і Німеччиною та її союзниками було укладено Берестейський мир 1918 року, який ратифікувала німецька сторона в липні 1918 року. 2 червня 1918 року Вільгельм ІІ визнав гетьманом України Павла Скоропадського. 6 вересня 1918 року в замку Вільгельмгоге відбулися переговори, в ході яких обговорювалися актуальні проблеми тогочасних українсько-німецьких відносин.

Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Зовнішня політика

Понад усе відомий активною зовнішньою політикою Німеччини. При ньому отримала розвиток велика колоніяльна імперія Німеччини, яка виникла незадовго до його вступу на престол, що вилилось у воєнне зіткнення в Африці й Китаї. Прагнення кайзера створити військово-морський флот, що не поступався б міцністю флоту Британської імперії, було вкрай боляче прийнято в Лондоні й призвело до англо-американських перегонів морських озброєнь на початку XX століття.

Підтримка Вільгельмом експансивного курсу своєї головної союзниці, Австро-Угорської монархії, на Балканах та його покровительство Османській імперії викликали серйозне погіршення відносин із Російською імперією.

Суперечності між європейськими державами призвели, незважаючи на теплі особисті й родинні відносини Вільгельма з монархами Великої Британії та Росії, до Першої світової війни. Німеччина, позбавлена своїх колоній, була змушена вести тяжку війну на два фронти, економічне становище різко погіршилося. Поразка у війні (11 листопада 1918) збіглася з революцією у Німеччині, після якої Вільгельм зрікся престолу і покинув державу, оселившись у нейтральних Нідерландах.

Соціальна політика

У часи правління Вільгельма II Німеччина відмовилася від дій Бісмарка на придушення соціалізму; закони Бісмарка проти соціалістів (1878–1890) перестали виконуватися, окреслилося деяке зближення влади з помірними соціал-демократами. Представники німецької соціал-демократії в 1914 році навіть підтримали початок Першої світової війни. Під час його правління було ухвалено такі соціальні реформи, як заборона роботи по неділях, заборона нічної роботи для жінок і дітей, заборона роботи для жінок в останні місяці вагітності та обмеження дитячої праці для дітей молодших за 14 років, що позитивно вплинуло на розвиток економіки країни.

Він говорив фр. «Je veux etre un roi des gueux» («Хочу бути королем бідних»): було затверджено прогресивний прибутковий податок (відсоткова ставка зростає зі зростанням доходів).

Після зречення

За Версальським мирним договором 1919 року Вільгельма оголошено винуватцем війни, він підлягав суду Міжнародного трибуналу. Але уряд Нідерландів відмовився його видати, а держави-переможці не наполягали на видачі. До кінця своїх днів Вільгельм прожив у Нідерландах. 1920 року активно листувався з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом, з яким мав дружні стосунки. Вільгельм вітав його прихід до влади у 1925 році. 1926 року прусський ландтаг повернув Вільгельмові його земельні володіння, втрачені в перебігу листопадової революції 1918 року.

Помер під час Другої світової війни, у садибі Дорн (неподалік Утрехта) в окупованих Німеччиною Нідерландах. Автор мемуарів «Події та постаті, 1878—1918».

Remove ads

Погляди на нацизм

На початку 1930-х років Вільгельм, очевидно, сподівався, що успіхи німецької нацистської партії стимулюють інтерес до відновлення монархії, коли його старший онук стане новим кайзером. Його друга дружина, Герміна, активно зверталася до нацистського уряду від імені свого чоловіка. Однак Адольф Гітлер, сам ветеран імперської німецької армії під час Першої світової війни, не відчував нічого, крім презирства до людини, яку він звинувачував у найбільшій поразці Німеччини, і петиції були проігноровані. Вільгельм приймав Германа Герінга в Дорні, хоча й не довіряв Гітлеру.

Вільгельм також був приголомшений Кришталевою ніччю 9–10 листопада 1938 року, сказавши: «Я щойно пояснив свої погляди Ауві [Августу Вільгельму, четвертому сину Вільгельма] у присутності його братів. Він мав нахабність сказати, що згоден з єврейськими погромами і розуміє, чому вони відбулися. Коли я сказав йому, що будь-яка порядна людина охарактеризує ці дії як бандитизм, він виявився абсолютно байдужим. Він повністю втрачений для нашої родини». Вільгельм також заявив: «Мені вперше соромно бути німцем.»

Remove ads

Сім'я

Докладніше: Гогенцоллерни

Нагороди

Узагальнити
Перспектива

Нагороди німецьких держав

Прусське королівство

Ангальтське герцогство

  • Орден Альберта Ведмедя, великий хрест (1884)
  • Військовий хрест Фрідріха (1914)

Велике герцогство Баденське

Баварське королівство

Брауншвейзьке герцогство

Велике герцогство Гессенське

  • Орден Золотого Лева (9 жовтня 1884)
  • Орден Людвіга Гессенського, великий хрест (9 жовтня 1884)

Велике герцогство Мекленбург-Шверінське

Велике герцогство Ольденбурзьке

Саксонське королівство

Вюртемберзьке королівство

Інші держави

Іноземні нагороди

Австро-Угорщина

Болгарське царство

Італійське королівство

Нідерланди

Османська імперія

Португальське королівство

Румунське королівство

Російська імперія

Сербія

  • Орден Таковського хреста, великий хрест (28 липня 1877)
  • Орден Білого орла, великий хрест

Сіам

Норвегія-Швеція

Британська імперія

У 1915 році позбавлений всіх британських нагород.

  • Орден Підв'язки (27 січня 1877)
  • Орден святого Джона (1888)
  • Королівський Вікторіянський орден, почесний великий хрест (21 листопада 1899)
  • Королівський Вікторіянський ланцюг (9 листопада 1902)

Інші держави

Remove ads

Наукові звання

  • Доктор юриспруденції Берлінського університету Фрідріха-Вільгельма
  • Почесний доктор інженерних наук Вищої політехнічної школи Берліна
  • Почесний доктор наук Клаузенбурзького університету
  • Доктор цивільного права Оксфордського університету
  • Почесний доктор права Пенсильванського університету
  • Почесний доктор медицини Празького університету Карла

Примітки

Бібліографія

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads