У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хайрулліна.
Роза Хайрулліна народилась 12 вересня 1961 року в Норильську. Її батьки були дітьми засланців голів колгоспів[2]. Коли Розі було сім з половиною років, сім'я переїхала до міста Зеленодольська. З третього класу займалася в театральних студіях і мріяла стати актрисою. Після школи Роза вступила до Казанського театрального училища. З другого курсу грала на сцені Національного театру імені Галіасгара Камала. Після закінчення училища 1981 року Роза почала працювати в Казанському театрі юного глядача. 1992 року була нагороджена Державною премією Росії за роль у виставі «Погром» за мотивами роману Бориса Васильєва «І був вечір, і був ранок…» режисера Бориса Цейтліна[3]. 1996 року спектакль «Буря» за Вільямом Шекспіром отримав премію «Золота маска»[4].
Є така актриса Роза Хайрулліна. Грала в театрі юного глядача, коли там працював Цейтлін. Це геніальна сучасна актриса. Я дивилася спектакль в Театрі юного глядача, і мені дуже хотілося бути такою ж, як вона, або, щонайменше, отримувати таку насолоду від сцени, яку, я бачила, отримує вона. У цьому сенсі, якщо б не ТЮГ в Казані, напевно, я б не була актрисою. Одного разу йшла вулицею і загадала: побачу зараз, як з службового входу ТЮГу вийде Роза Хайрулліна, то стану актрисою. І вона вийшла…[5]
1996 року пожежа знищила Казанський ТЮГ[6], і Роза Хайрулліна виїхала з Казані. Недовгий час грала в Челябінському ТЮГу. 1997 року отримала запрошення до Самарського театру «СамАрт» і незабаром стала провідною актрисою[7].
З 2009 до 2020 року— актриса Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова («Табакерка»)[8][9].
Грала на сцені Театру імені Ленсовєта у виставі «Я сумую за тобою» за творами Олександра Володіна[10][11], на сцені Самарського академічного театру драми імені М. Горького у виставі «Полковник птах» за п'єсою Христо Бойчева.
У театрі «Притулок Комедіанта» (Санкт-Петербург) грає короля Ліра у виставі режисера Костянтина Богомолова «Лір»[12]. У Театрі Націй грає Басю у виставі «Шоша» (режисер Т. Імамутдинов)[13].
На Московському міжнародному кінофестивалі 2012 року Роза Хайрулліна визнана найкращою актрисою за роль Тайдула у фільмі «Орда» режисера Андрія Прошкіна. За цю ж роль 2013 року отримала національну премію Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка».
— Спасибі степу за те, що почув мене й дозволив стати ним…[14]
Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова
2009— «Олеся» ОлександрКупрін (реж. О. Невмержицька)— Мануйлиха
2009— «Вовки і вівці» ОлександрОстровський (реж. К. Богомолов)— Меропія Давидівна Мурзавецька
2010— «Одруження» М. Гоголь (реж. О. Тополянський)— Орина Пантелеймонівна
2010— «Wonderland-80» СергійДовлатов, ЛьюїсКерролл (реж. К. Богомолов)— вчителька перша моя, Мама Нателли та Біла Королева Вікторія Альбертівна, а також коридорна готелю «Сокіл»
2011— «Диявол» ЛевТолстой (реж. М. Станкевич)— Варвара Олексіївна Аннінська
2012— «Рік, коли я не народився» ВікторРозов (реж. К. Богомолов)— Віра Василівна Губанова
2014— «Чайка. Нова версія» Антон Чехов (реж. К. Богомолов)— Зарічна
2014— «Йеппе-з-гори» Л. Хольберг (реж. Г. Черепанов)— Нілле, дружина Йеппе
Театр націй
2011— «Шоша» Ісаак Зінгер (реж. Т. Імамутдинов)— Бася-мати Шоші
2014— «Гаргантюа і Пантагрюель» за романом Франсуа Рабле (реж. К. Богомолов)— Принцеса Бакбук і не тільки
Притулок Комедіанта (Санкт-Петербург)
2011— «Лір», за мотивами трагедії Вільяма Шекспіра (реж К. Богомолов)— Король Лір
1992— Державна премія Російської Федерації в галузі літератури й мистецтва 1992 року (Роза Тре, вистава «Погром», Казанський державний театр юного глядача)
2003— номінація на національну театральну премію «Золота маска» за найкращу жіночу роль у драматичному театрі (Матуся Кураж, вистава «Матуся Кураж», Самарський театр юного глядача «СамАрт»)[16])
2006— Міжнародна премія імені Станіславського в номінації «Майстерність актора» за ролі у виставах останніх років[17]
2009— номінація на національну театральну премію «Золота маска» за найкращу жіночу роль у драматичному театрі (Пепа, вистава «Полковник Птах», Самарський академічний театр драми ім. М. Горького)
2012— 34-й Московський міжнародний кінофестиваль: Приз «Срібний Георгій» за найкраще виконання жіночої ролі (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
2012— номінація на премію «Зірка театрала» журналу «Театрал» за найкращу жіночу роль другого плану (Варвара Олексіївна, вистава «Диявол», Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова)
2012— Театральна премія газети «Московський комсомолець» за найкращу жіночу роль другого плану (Варвара Олексіївна, вистава «Диявол», Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова)
2012— номінація на премію «Білий слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії за найкращу жіночу роль (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
2013— номінація на премію «Золотий орел» за найкращу жіночу роль у кіно (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
Екатерина Рыбас. Зачем нам расставаться?. PRO-сцениум 2008. № 8 (46). Театральный фестиваль «Пять вечеров». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 травня 2012.