Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Довлатов Сергій Донатович

радянсько-американський письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Сергій Довлатов (за паспортом Сергій Довлатов-Мечик; рос. Серге́й Дона́тович Довла́тов-Ме́чик; *3 вересня 1941(19410903), Уфа — †24 серпня 1990, Нью-Йорк) російський письменник та журналіст єврейсько-вірменського походження.

Коротка інформація Сергій Довлатов, Серге́й Дона́тович Довла́тов-Ме́чик ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Сергій Довлатов народився 3 вересня 1941 року в Уфі, у родині театрального режисера, єврея за походженням[3] Доната Ісааковича Мечика (1909—1995) і літературної коректорки Нори Сергіївни Довлатової (1908—1999), вірменки за походженням.

З 1944 року жив у Ленінграді. 1959 року вступив на відділення фінської мови філологічного факультету Ленінградського державного університету і вчився там два з половиною роки.[4] Спілкувався з ленінградськими поетами Євгеном Рейном,[5] Анатолієм Найманом, Йосипом Бродським і письменником Сергієм Вольфом («Невидима книга»), художником Олександром Неждановом. З університету його було виключено за неуспішність.

Згодом три роки прослужив у внутрішніх військах, охороняючи виправні колонії в Республіці Комі (селище Чиньяверек). За спогадами Бродського,[6] Довлатов повернувся з армії «як Толстой з Криму, з сувоєм оповідань і трохи приголомшеним поглядом».

Довлатов вступив на факультет журналістики ЛДУ, працював у студентській багатотиражці Ленінградського кораблебудівного інституту[ru] «За кадры верфям», писав оповідання.

Thumb
Могила Довлатова в Нью-Йорку.
Thumb
Пам'ятна табличка на домі Сергія Довлатова в СПб по вулиці Рубінштейна

Його запросили до групи «Горожане[ru]», яку заснували Марамзін, Єфімов, Вахтін і Губін.[7] Працював літературним секретарем Віри Панової.[8]

З вересня 1972 до березня 1975 жив у Естонії. Для отримання талліннської прописки близько двох місяців працював кочегаром в котельні, разом із тим був позаштатним кореспондентом газети «Советская Эстония». Пізніше його прийняли на роботу в щотижневу газету «Моряк Эстонии», яку випускало Естонське морське пароплавство, де він обіймав посаду відповідального секретаря. Був позаштатним співробітником міської газети «Вечерний Таллин».[9] Влітку 1972 року його прийняли на роботу у відділ інформації газети «Советская Эстония». У своїх оповіданнях, які увійшли до книги «Компроміс», Довлатов описує історії зі своєї журналістської практики кореспондента «Советская Эстония», а також розповідає про роботу редакції та життя своїх колег-журналістів. Набір його першої книги «П'ять кутів» у видавництві «Eesti Raamat» було знищено за вказівкою КДБ Естонської РСР.[10]

Працював екскурсоводом в Пушкінському заповіднику під Псковом (Михайлівське). 1975 року повернувся до Ленінграда. Працював у журналі «Костёр».[11] Писав прозу, проте журнали відкидали його твори. Оповідання на виробничу тему «Інтерв'ю» було опубліковано 1974 року в журналі «Юность».[12]

Довлатов публікувався в самвидаві, а також у емігрантських журналах «Континент», «Время и мы».[13]

1978 року через переслідування з боку влади Довлатов емігрував із СРСР, оселившись у Нью-Йорку, де став головним редактором щотижневої газети «Новый американец». Членами його редколегії були Борис Меттер; Олександр Геніс; Петро Вайль; Ніна Аловерт — балетний і театральний фотограф, автор багатьох фотографій Довлатова; Григорій Рискін поет і есеїст, та інші. Газета швидко завоювала популярність в емігрантському середовищі. Одна за одною виходили книги його прози. До середини 1980-х років домігся великого читацького успіху, друкувався в престижних журналах «Партизан Ревью» і «The New Yorker».

За дванадцять років еміграції видав дванадцять книг у США та Європі. В СРСР письменника знали за самвидавом та авторською передачею на радіо «Свобода».

Сергій Довлатов помер 24 серпня 1990 року в Нью-Йорку від серцевої недостатності. Похований у вірменській частині єврейського цвинтаря «Маунт-Геброн» в нью-йоркському районі Квінс.[14]

Remove ads

Твори

Екранізація творів

  • 1992 «По прямій» — художній фільм за мотивами оповідань С. Довлатова, реж. Сергій Чліянц
  • 1992 «Комедія строгого режиму[ru]» — художній фільм за мотивами твору «Зона[ru]» С. Довлатова, реж. Володимир Студенников

Примітки

Література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads