Loading AI tools
учасник українського національно-визвольного руху, мемуарист, правник, педагог, економіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ілля́ Іларіонович Цьо́кан (також Ілько Цьокан; 7 вересня 1887[1], с. Сторонибаби, нині Красненська селищна громада, Золочівський район — 10 жовтня 1937, урочище Бутовський полігон, Московська область (за іншими даними — 1940, м. Семипалатинськ, Казахстан) — український військовик, учасник українського національно-визвольного руху, мемуарист, правник, педагог, економіст[2].
Ілля Цьокан | |
---|---|
Сотник (гауптман), Сотник УГА | |
Загальна інформація | |
Народження | 7 вересня 1887 с. Сторонибаби, нині Красненська селищна громада, Золочівський район, Львівська область, Україна |
Смерть | 10 жовтня 1937 (50 років) урочище Бутовський полігон, Московська область |
Alma Mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
Військова служба | |
Приналежність | ЗУНР |
Війни / битви | Перша світова війна |
Командування | |
командант 18-ї бригади УГА | |
Цьокан Ілля Іларіонович у Вікісховищі |
Народився 7 вересня 1887 року у селі Сторонибаби на Львівщині (нині Красненська селищна громада, Золочівський район, Львівська область, Україна) в селянській родині Гілярія Семеновича Цьокана та його дружини Ксенії Данилівни. Був найстаршим із восьми дітей[1].
Навчався в цісарсько-королівській Золочівській гімназії (зокрема, у польськомовному звіті директора закладу за шкільний рік 1902/1903 фігурує як Eliasz Ciokan, який відмінно закінчив IIb клас)[3], 1909 року закінчив Академічну гімназію у Львові[4], а 1913 року — правничий факультет Львівського університету. Організатор відділів товариства «Сокіл» на Золочівщині[2]. Також навчався у Віденському університеті.
Учасник першої світової війни. Доброволець легіону УСС від серпня 1914 року, воював на східному фронті, учасник боїв у Карпатах. Один з організаторів інтендантської служби УСС, провіантовий старши́на 2-го куреня, згодом полку. Член комісії УСС із розробки герба майбутньої самостійної соборної Української держави. Належав до «Лицарства залізної остроги»[2].
Учасник наради (11 грудня 1917 року) старшин фронтових фармацій, що базувалися в Гуштинському лісі на Борщівщині, де доводив, що самовільний перехід легіону УСС на Наддніпрянщину завдасть більше шкоди, ніж користі, бо Галичина втратить захист від небезпеки, яка їй загрожувала. 1918 року у Львівському університеті здобув науковий ступінь доктора права[2].
Співорганізатор та учасник Листопадового чину 1 листопада 1918 року у Львові. Був членом УЦВК. Вільно володів німецькою та угорською мовами, переконав командирів німецьких та угорських військових частин у місті дотримуватися нейтралітету. Відзначився у боях у Львові, зокрема в обороні будинку Галицького сейму (нині — головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка), за що 12 листопада 1918 року Іллі Цьокану присвоєне військове звання сотника. Від 5 січня й до травня 1919 року був командантом Золочівської ОВК. Від середини червня 1919 року очолював Тернопільський ОВК, займався формуванням 18-ю Тернопільської бригадою УГА, якою командував упродовж наступних двох місяців під час Чортківської офензиви. Служив старшиною в Команді запілля, а 4 жовтня 1919 року призначений начальним інтендантом УГА. Наприкінці 1919 року перехворів на тиф. Після об'єднання УГА з Червоною армією у лютому 1920 року у ЧУГА, Цьокан до квітня 1920 року перебував у лавах ЧУГА[2].
Після завершення визвольних змагань перебував на лікуванні в Одесі[2]. Тут викладав фізичну культуру в українських початкових школах до моменту арешту шваґра[5]. Через загрозу переслідування нелегально виїхав до Відня (Австрія). Звідти у 1921 році перебрався на Закарпаття, де в Ужгороді працював в Українському банку, до 1925 року викладав у торговельній академії[2]. Діяльний в українському національно-культурному житті, зокрема, в товаристві «Просвіта». Від 25 січня 1921 року — секретар організаційної комісії головного виділу товариства «Просвіта»[5], що вела перемовини з урядом ЧСР в справі ліквідації неписемності у Закарпатському краї[2].
У лютому 1926 року через доноси чехословацькій владі від провокаторів, зокрема москвофілів та мадяронів, отримав рішення влади ЧСР покинути країну. Виїхав до Праги, звідки через Німеччину у травні 1926 року прибув до УСРР. Спочатку перебував у Харкові, де займав посаду комерційного директора юридичного видавництва УСРР[2]. Восени 1928 року згідно з оголошеним конкурсом Ілька Цьокана обрано професором торгово-промислового права Одеського юридичного інституту, де був деканом юридичного факультету. Після закриття цього навчального закладу Цьокан не мав можливості залишитися в Одесі, а в Києві відкрили інститут обліку та розподілу, де професор Цьокан викладав економіку зовнішньої торгівлі[6].
Восени 1931 року заарештований співробітниками ДПУ УСРР і за сфабрикованим звинуваченням у належності до «контрреволюційної організації», яка ставила своїм завданням повалення радянської влади, з постановою Колегії ОДПУ СРСР від 7 лютого 1932 року засуджений на 3 роки виправно-трудових таборів[6] Звільнений влітку 1934 року та оселився у Москві, зміг змінити прізвище на Ціокан та викладав в інституті радянської торгівлі[2].
Заарештований вдруге 19 серпня 1937 року співробітниками НКВС СРСР[1]. За безпідставним звинуваченням «у контрреволюційній фашистській агітації» відповідно до постанови судової трійки при УНКВС по Московській області від 8 жовтня 1937 року був засуджений до розстрілу. Розстріляний 10 жовтня 1937 року та похований в урочищі Бутовський полігон, що поблизу селища Дрожжине Ленінського району Московської області[2].
За іншими даними, у 1930-х роках заарештований та засуджений до тривалого терміну ув'язнення в концентраційних таборах і загинув на засланні в Семипалатинську (нині Республіка Казахстан)[6].
Відомо лише, що через шість десятиліть висновком прокуратури Одеської області від 28 червня 1994 року Іллю Цьокана посмертно реабілітовано[6].
Ілля Цьокан є автором брошури «Від Денікіна до більшовиків: фрагмент споминів з Радянської України» (1921 рік, Відень)[7], підручника «Наука о торговли» (1925 рік, Ужгород); публікації «Економічно-адміністративна сторона Українського Січового Війська» (1917 рік, Львів), статей у журналах «Шляхи», часописі «Свобода» та багатьох інших. Друкувався в українській періодиці під псевдонімом[2].
У другому томі збірки «Українська Галицька Армія: у 40-річчя її участи у Визвольних Змаганнях. Матеріяли до історії» опублікований спомин сотника Іллі Цьокана «УГА між Добрармією і Червоною Армією. Фраґмент споминів з Радянської України»[8].
23 січня 1921 року в Ужгороді Ілько Цьокан одружився[9] з Мариною Терпило, колишньою артисткою української капели під керівництвом О. Кошиця, яка співала в новоутвореному українському театрі в Ужгороді[6].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.