Лазарович Микола Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лазарович.

Мико́ла Васи́льович Лазаро́вич (нар. 17 березня 1963, с. Баня-Березів, Україна) — український історик, політолог, громадський діяч, кандидат історичних наук (1996), доктор політичних наук (2014), професор (2016)^[1], почесний професор Тернопільського національного економічного університету (2018)^[2], заслужений працівник освіти України (2009).

Микола Лазарович
Микола Васильович Лазарович
Народився	17 березня 1963(1963-03-17) (62 роки) с. Баня-Березів, нині Яблунівська громада, Косівський район, Івано-Франківська область, Україна
Країна	УРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Кам'янець-Подільський педагогічний інститут
Галузь	політичні науки, історія, українознавство
Заклад	Західноукраїнський національний університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор політичних наук, кандидат історичних наук
Війна	Війна на сході України
Батько	Василь
Мати	Ганна
Нагороди	Заслужений працівник освіти України
Лазарович Микола Васильович у Вікісховищі

Життєпис

Микола Лазарович народився 17 березня 1963 року в селі Бані-Березовій, нині Яблунівської громади Косівського району Івано-Франківської области України.

Закінчив механічне відділення Коломийського технікуму механічної обробки деревини (1982), Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут (1989, з відзнакою). Працював слюсарем ремонтно-механічної майстерні Берегівського меблевого комбінату (1981—1982, Закарпатська область), старшим майстром ремонтно-механічного цеху Балтського меблевого комбінату (1982), завідувачем бібліотеки Чемеровецького медичного училища (1988), головою профкому (1989—1990), викладачем (1990—1993) Кременецького педагогічного училища імені Тараса Шевченка, від 1993 — в Тернопільській академії народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет): старший викладач (1995—1997), доцент (1997—2005), т. в. о. завідувача (2005—2006), завідувач (2006—2008); член профспілкового комітету (2005—2020); доцент (2008—2014), професор (2014—2019) катедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства; директор Центру інформаційної аналітики (від 2019)^[3]; професор (від 2019) катедри інформаційної та соціокультурної діяльності; професор (від 2020) катедри філософії та політології.

У 1982—1984 роках проходив службу в армії. Від 14 лютого 2015^[4] до 22 січня 2016 року^[5] — доброволець російсько-української війни (позивний «Професор»); старший сержант, командир взводу 14-ї ОМБр Збройних сил України.^[6] Вдруге прийшов добровольцем на війну в лютому 2022 (позивний «Васильович»), брав участь у бойових діях на Харківщині і Донеччині та після двох поранень був комісований військово-лікарською комісією влітку 2022 року та восени того ж року повернувся до наукової роботи і викладання^[7].

Громадсько-політична діяльність

Депутат Кам'янець-Подільської міської ради (1987).

Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.

29 листопада 2018 року взяв участь у встановленні меморіальної дошки в селі Гужівці Чернігівської области на честь місцевого уродженця, учасника підпілля ОУН і УПА, керівника осередку ОУН Василя Теребуна.

Родина

Одружений (1986), з дружиною Наталкою виховують сина Олега (нар. 1987).

Доробок

Автор понад 570 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 33 монографій, 14 видань підручників і навчальних посібників з економічної історії, 19 видань — з історії України, 3 видань — із політичного менеджменту та понад 130 публіцистичних статей, дописів.

Книги та підручники:

• «Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність» (2000);
• «Чорна тінь Голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям» (2003);
• «Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни» (2003);
• «Гей ви, стрільці січовії» (2004);
• «Легіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба» (2005);
• «Економічна історія України» (2004, підручник);
• «Історія України» (2008);
• «Історія економіки та економічної думки» (2008);
• «Ілюстрована історія України» (2007);
• «Не погасне біль Голодомору» (2007);
• «Голодомор 1932–1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки» (2008);
• «Історія України» (2013);
• «Етнополітика української влади доби національно-визвольних змагань 1917–1921 років» (2013);
• «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (2018)^[8]

Сфера наукових інтересів — політична історія українського національно-визвольного руху 1914—1921 рр., Голодомор 1932—1933 рр., українсько-російські відносини, російсько-українська війна (2014-дотепер)^[7].

Головний редактор фахового наукового збірника «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє» (2007—2017). Заступник голови редакційної колегії довідково-біографічного видання «Тернопільський національний економічний університет: історія, звершення, особистості» (2006). Член редколегій, зокрема періодичних видань, як «Evropsky politicky a pravni diskurz» (Брно, Чехія), «Прикарпатський вісник НТШ. Серія : Думка» (Івано-Франківськ), «Вісник Донецького національного університету ім. В. Стуса. Серія: Політологія» (Вінниця); «Гуманітарні студії: історія та педагогіка» (Тернопіль, 2017—2018 рр.); ілюстрованої історії «ЗУНР, 1918—1923» (Львів та Івано-Франківськ); енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»; 4-томної енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923» (Івано-Франківськ, 2018—2021) та інших.

Нагороди

• заслужений працівник освіти України (2009);
• всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2011);
• Тернопільська обласна премія імені Петра Медведика (2014)^[9];
• премія імені Стефана Федака (2016);
• лауреат конкурсу «Людина року — 2015» (Тернопільщина)^[10];
• «100 кращих тернополян 2015»^[11];
• відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016);
• відзнака головнокомандувача Збройних сил України «Учасник АТО» (2016);
• відзнака Тернопільської ОДА «За заслуги перед Тернопільщиною» імені Ярослава Стецька (2022)^[12];
• відзнака Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та митрополії УГКЦ на честь Патріарха Йосифа Сліпого «Великого бажайте» (2023)^[13][14].