Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Урочиста увертюра «1812 рік», тв. 49 — оркестровий твір Петра Ілліча Чайковського у пам'ять про перемогу Росії у Франко-російській війні 1812 року, написаний у 1880 році. Має популярність завдяки ефектному звучанню, а також події якій вона присвячена. У виконанні беруть участь дзвони, у фіналі передбачені гарматні залпи.
1812 рік | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Торжественная увертюра «1812 год» | ||||
Композитор | Чайковський Петро Ілліч | |||
Жанр | патріотична музикаd | |||
Створено | 1880 | |||
Тональність | мі-бемоль мажор | |||
Інструментування | оркестр[1] і гармата | |||
Прем'єра | ||||
Дата | 20 серпня 1882 | |||
| ||||
1812 рік у Вікісховищі | ||||
Прем'єра увертюри відбулася в Храмі Христа Спасителя[2].
Урочиста увертюра «1812 рік» призначена для виконання у великих приміщеннях або на відкритому повітрі. Ця монументальна, програмна п'єса написана для виконання великим складом симфонічного оркестру з додаванням групи ударних, великих дзвонів і підвішеного барабана, вживаного в оперних оркестрах для зображення гарматних пострілів, а також групи інструментів військового оркестру (за бажанням).
Чайковський не дав літературної програми до увертюри, але образи п'єси настільки конкретні, що не потребують роз'яснень. У великому вступ до сонатному allegro послідовно проходять три теми: молитва про дарування перемоги «Спаси, Господи, люди твоя» і дві оригінальних теми — тривоги і героїчних військових сигналів. Сонатне алегро має багато тем. Крім контрастних головної та побічної партій, в алегро введені теми, що символізують дві ворожі сили: російська пісня «У ворот, ворот батюшкиных» і «Марсельєза». Обидві набувають розвитку у розробці та репризі сонатної форми. В урочистій коді знову звучить тема молитви в імпозантній тембрі мідних, після чого з'являється тема російського гімну «Боже, Царя храни!».
У коді Чайковський змалював картину перемоги російського війська, використавши ефект церковного дзвону і гарматного салюту.
Тематика увертюри заснована на конкретних жанрових типах. Співуча мелодія побічної партії близька до ліричних народних пісень. У характеристиці російських образів Чайковський використовував фольклорний матеріал, в характеристиці французьких — тему «Марсельєза». Незважаючи на те, що «Марсельєза» для європейця асоціюється з чистотою і свободою, в увертюрі вона звучить напружено, зловісно, з дисонансами на другому плані — це логічне рішення, адже російське дворянство боготворило французьку культуру, вони розмовляли французькою мовою, повторювали манери французів і їх моду. Але наполеонівська армія підійшла до Москви, і, природно, всі «прекрасно-французьке» миттєво набуває іншого забарвлення, і «Марсельєза» вже малює образ ворога, це вносить додатковий драматизм в структуру цілого.
У радянський час цю увертюру, як правило, виконували в редакції Віссаріона Шебаліна, де замість теми «Боже, царя храни!» використана головна тема епілогу з опери Глінки «Іван Сусанін» (транспонована в мі-бемоль мажор). Існують також редакції Сергія Кусевицького і Ендрю Корнелла, у яких теми молитви і російського гімну дублюються змішаним хором.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.