Ingenuity
марсіанський дрон-розвідник, частина марсоходу Perseverance / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ingenuity?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Марсіанський вертоліт Ingenuity (укр. Винахідливість) — роботизований дрон-розвідник для дослідження поверхні Марса з метою спрямування подальших пересувань ровера «Персеверанс»[6][7][8].
Ingenuity | |
---|---|
Марсіанський вертоліт Ingenuity (комп'ютерне моделювання) | |
Основні параметри | |
Повна назва | Марсіанський вертоліт Ingenuity[1] |
Організація | NASA США |
Виготівник | Лабораторія реактивного руху США |
Оператор | NASA/Лабораторія реактивного руху США |
Тип апарата | Марсохід та вертоліт |
Дата запуску | 30 липня 2020, 11:50 (UTC)[2] |
Ракета-носій | Atlas V 541[3] |
Космодром | LC-1SLC-41 Канаверал |
Тривалість польоту |
на Марс ~7 місяців, минуло: 3 роки, 8 місяців, 25 днів |
Технічні параметри | |
Маса | 1,8 кг |
Розміри | (14×80 120) см3[4] |
Потужність | 350 Вт[5] |
Джерела живлення | сонячні панелі |
Посадка на небесне тіло | |
Небесне тіло | Марс |
Дата і час посадки | 18 лютого 2021 |
Місце посадки | Кратер Єзеро |
Вебсторінка | |
Вебсторінка |
Маленький дрон у вигляді вертольота використовується для тестування і демонстрації технології польотів на Марсі. За результатами тестування НАСА оцінює перспективність технології. Літаючий дрон забезпечує розвідку місцевості для марсіанського ровера[9][10][11].
У березні 2018 року проєкт отримав фінансування в розмірі 23 млн доларів США. 11 травня 2018 року було оголошено, що вертоліт стане частиною місії Mars 2020. Очікується до п'яти польотів вертольота впродовж 30-денного тестування цієї нової технології[12]. Планована тривалість кожного польоту становить не більше 3 хвилин, висота — 3—10 метрів над поверхнею[13], проте максимальна дистанція дії дрона — до 600 метрів за один політ[14]. Вертоліт має автоматичний режим і передаватиме дані марсоходу після кожного повернення. Якщо технологія виявиться успішною, НАСА використовуватиме її у майбутніх місіях до Марса[13]. Керівник проєкту — Мімі Аунг[en][15]. Інші учасники — AeroVironment[en], Дослідницький центр Еймса (НАСА) та Дослідницький центр Ленґлі[en] (НАСА)[16].