«Invictus» (укр. Непідкорений, нескорений) — вірш англійського поета, видавця і критика Вільяма Ернеста Генлі. Написаний 1875 року, опублікований в 1888 році — без назви — у його першій збірці «Книга віршів» (англ. Book of Verses) у розділі «Життя та смерть (Відлуння)» (англ. Life and Death (Echoes))[1].
Invictus |
Out of the night that covers me,
Black as the pit from pole to pole,
I thank whatever gods may be
For my unconquerable soul.
In the fell clutch of circumstance
I have not winced nor cried aloud.
Under the bludgeonings of chance
My head is bloody, but unbowed.
Beyond this place of wrath and tears
Looms but the Horror of the shade,
And yet the menace of the years
Finds, and shall find me, unafraid.
It matters not how strait the gate,
How charged with punishments the scroll,
I am the master of my fate:
I am the captain of my soul.[1] |
|
Invictus |
Із темної ночі, що вкрила цей світ
Проваллям від краю до краю
Богів, що створили мене і мій рід,
Нескореним духом вітаю.
Хай прикрих обставин стискає тягар —
Я сліз та образ не збираю.
До крові гамселить недолі лихвар,
Та я голови не схиляю.
Хоч в світі, що зітканий з гніву та сліз,
Не бачу нічого, крім болю —
В тенетах років, без надії на зміст,
Згубитись собі не дозволю.
Хай двері вузькі та високий паркан —
Гріхами не спутати волі:
Я — вільний, я — духу свого капітан.
Володар своєї я долі.[2] |
|
Invictus |
В ночі, де морок світ покрив,
Скував пітьмою зір та слух,
Я вдячний кожному з Богів
За мій непереможний дух.
В підступних пазурах інтриг
Я не скривився, не завив.
І хоч до крові бив батіг,
Та голови я не схилив.
Там, де панують гнів та плач,
Серед тіней, що сіють жах,
В часи знегоди та невдач
Не підкорив мене мій страх.
Нехай закриті стулки брам
Й блистять відплатою ножі,
Я – вказівник своїм шляхам,
Я – капітан своїй душі.[3] |
|
У ранніх передруках зустрічалася присвята «До Р. Т. Г. Б.» (англ. To R. T. H. B.) — Роберту Томасу Гамільтону Брюсу (англ. Robert Thomas Hamilton Bruce) (1846—1899), успішному шотландському торговцю борошном, пекарю та меценату[4]. Назву «Invictus» (лат. непідкорений, нескорений)[5] додав редактор Артур Квіллер-Куч (англ. Arthur Quiller-Couch), коли вірш увійшов до антології Oxford Book of English Verse[6][7]. Літературне визнання Вільяма Ернеста Генлі майже цілком базується на цьому вірші[8].