Євдокія Олельківна

Євдокія, чи пак Овдотія (рум. Evdochia Olelkovici; нар. 144? — пом. 25 листопада 1467) — одна з молодших доньок^[1] київського князя Олелька Володимировича та московської князівни Анастасії Василівни. Перша супруга молдавського господаря Штефана III Богдановича.

Євдокія Олельківна
Сучасне зображення із церкви св. Миколая в Яссах
Народилася	15 століття
Померла	25 листопада 1467(1467-11-25)
Рід	Олельковичі
Батько	Олелько Володимирович
Матір	Анастасія Василівна
Чоловік	Штефан III
Конфесія	православна

Фреска з монастиря Побрата

Життєпис

Весілля з завидною нареченою, чиїй брат, кн. Семен, перебував якраз на вершині своєї могутності, постаючи в молдавських літописах київським царем, відбулось 5 липня 1463 року^[a][5]. Шлюб скріпив сув'язі воєводи із правлячими домами Східної Європи: по кужелю Євдокія доводилася правнучкою великого князя литовського й руського Вітовта та онукою великого князя московського Василя Дмитровича, тоді як по отчеськім боку припадала стриєчною небогою польському королю Казимиру IV Ягеллончику і племінницею Іванові III^[6].

В подружжя народилися донька Олена (при кінці 1465, як вважає історик Михайло Чобану)^[7], а так само — за твердженням дослідників Костянтина Гане, Джонатана Іґлза та інших — сини Богдан^[b] і Петро, які померли геть юними: 26 червня 1479 й 21 листопада 1480 відповідно; їх похоронили обік у закладеній вітцем Путнянській обителі^[8][9][10].

9 липня 1466 року Штефан підніс щедре даяння монастирю Побрата, зокрема «за душу и за здравие кнегины господства ми Овдотїа»^[11], а 27 липня пожертвував монастирю Хіландар на г. Афон, просячи ченців молитись за рідних: жінку та двох вказаних у проханні дітей, Олену й Олександру^[12]. Зглядом останнього, первенця молдавського властеля й пізнішого його співправителя, і досі точиться спір, чи був він сином київської князівни або його матір'ю була наложниця Маруша (Маріка). Відомо, що Олександр брав участь в жорстокій битві 1476 року з османами, на мить якої був явно старший 12 літ, ніж очікувалось, якби народився у подружжі^[13][14].     

Штефан володів руською мовою і, певно, саме нею розмовляв з жінкою^[15], отож не дивно, що її ім'я в офіруванні монастирю Побрата передане в українській вимові^[16].

Померла Євдокія, либонь, внаслідок пологів або ж хвороби, коли чоловік відбивав було вторгнення угорського короля Матяша Корвіна; вістка о смерті дружини, схоже, застала воєводу напередодні битви при Баї.

Господарівну поховали в сучавському кафедральному соборі св. Георгія, також знаному як «Міреуці» (рум. Mirăuți). Фрагменти ж надгробної плити Олельківни у 1996 р. знайшов румунський археолог Мірча Матей^[17][18].

15 лютого 1469 молдавський володар дарував вищеназваному храму розташовану коло міста Ясси пасіку Баликову на 100 вуликів, куплену за 110 золотих у Никора Сербескула (Nikore Serbeskul), виноградник і рибний ставок, погодивши із митрополитом Теоктистом щотижневе поминання (парастас по понеділкам та літургія по вівторкам). Грамота від 12 березня 1488 р. лише підтверджує це надання^[19][20].

Див. також

• Барбара Олельківна
• Софія Семенівна Олелькович
• Марія Андріївна Гольшанська
• Марія Штефанівна Вишневецька

Коментарі

1. Згідно з Бистрицьким й Другим Путнянським літописами^[2], тоді як Перший Путнянський і молдавсько-польський подає 5 червня^[3], а молдавсько-німецька хроніка — 15 липня^[4].
2. За іншою версією, його народила Марія Мангупська^[5]. Також не слід плутати з Богданом-Владом від Марії Войкиці.