Європейська асоціація археологів

Європейська асоціація археологів (англ. European Association of Archaeologists, EAA) — це некомерційна асоціація археологів та інших пов'язаних або зацікавлених осіб чи організацій у Європі та за її межами. Є найпотужнішою у Європі організацією фахових археологів^[6].

Європейська асоціація археологів
Абревіатура	EAA(англ.)
Тип	неприбуткова організація
Засновано	1994
Правовий статус	labor uniond
Сфера	археологія і управління культурною спадщиноюd
Країна	Чехія[1]
Штаб-квартира	Прага[2]
Місце діяльності	Європа
Членство	LIBRARIAd[3] Europa Nostra[4]
Керівник	Eszter Bánffyd (28 серпня 2020)[5]
Членів	3973 член сім'ї (2023)
Друкований орган	European Journal of Archaeologyd
Афіліація	Рада Європи
Дохід	37 394 € (2020)
Вебсайт: e-a-a.org
Європейська асоціація археологів у Вікісховищі

Історія

Асоціація була заснована у 1994 році на інавгураційній зустрічі в Любляні, де був офіційно затверджений статут організації^[7], та визнана Радою Європи в 1999 році^[8] EAA має понад 11 000 членів із 60 країн світу, які працюють у давній, античній, середньовічній та історичній археології. EAA проводить щорічну конференцію та видає низку провідних європейських наукових видань з археології. Офіс асоціації знаходиться в місті Празі у Чехії.

Реакція на війну Росії проти України

Після початку великого військового вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Європейська асоціація археологів засудила дії російської та білоруської влади проти України та солідаризувалася з Україною.^[9]

Місія

EAA встановлює професійні та етичні стандарти археологічної роботи через свій статут^[10], кодекс практики^[11], принципи поведінки для археологів за контрактом^[12] та кодекс практики для навчання на місцях^[13]. Спільноти EAA допомагають визначити важливі аспекти археологічної роботи через постійні обговорення та консультації з членами EAA на щорічних конференціях EAA. EAA також сприяє міжнародній співпраці через взаємодію з афілійованими організаціями.^[14] У 1999 році EAA отримала консультативний статус при Раді Європи, який у 2003 році був підвищений до статусу учасника.^[15]

Цілями EAA є:

• сприяти розвитку археологічних досліджень та обміну археологічною інформацією;
• сприяти управлінню та інтерпретації європейської археологічної спадщини;
• просувати належні етичні та наукові стандарти археологічної роботи;
• просувати інтереси професійних археологів у Європі;
• сприяти співпраці з іншими організаціями з подібними цілями.

Управління

EAA керує виконавча рада, обрана дійсними членами асоціації. Виконавча рада складається з трьох або чотирьох посадових осіб (президента, майбутнього президента, скарбника та секретаря) та шести звичайних членів.^[16] Нинішнім президентом є угорська археолог Естер Банффі. Список колишніх президентів:^[17]

• Крістіан Крістіансен (1994—1998)
• Віллем Віллемс (1998—2003)
• Ентоні Хардінг (2003—2009)
• Фрідріх Лют (2009—2014)
• Феліпе Кріадо-Боадо (2014—2021)

Нагороди

EAA присуджує нагороди та відзнаки відповідно до своїх цілей. До них входить премія Європейської археологічної спадщини, студентська премія EAA та почесне членство в EAA.^[18]

Європейська премія археологічної спадщини

У 1999 році EAA заснувала премію Європейської археологічної спадщини. Незалежний комітет щорічно присуджує нагороду особі, установі, (місцевому чи регіональному) уряду або (європейському чи міжнародному) посадовцю чи органу за видатний внесок у захист та презентацію європейської археологічної спадщини.^[19]

Студентська премія

Студентська премія була заснована у 2002 році і її щорічно присуджують за найкращу статтю, представлену на щорічній зустрічі EAA студентом або археологом, що працює над дисертацією.^[20]

Щорічні зустрічі

Інавгураційна зустріч EAA відбулася в Любляні, Словенія, у вересні 1994 року. Офіційна перша щорічна зустріч відбулася у вересні 1995 року в Сантьяго-де-Компостела, Іспанія, й відтоді щорічна зустріч відбувається щороку. У таблиці нижче вказані місця та дати зустрічей.^[21]

	Любляна, Словенія	22–25 вересня 1994 р
1-й	Сантьяго де Компостела	20–25 вересня 1995 р
2-й	Рига, Латвія	25–29 вересня 1996 р
3-й	Равенна, Італія	24–28 вересня 1997 р
4-й	Гетеборг, Швеція	23–27 вересня 1998 р
5-й	Борнмут, Великобританія	14–19 вересня 1999 р
6-й	Лісабон, Португалія	12–17 вересня 2000 р
7-й	Есслінген, Німеччина	19–23 вересня 2001 р
8-й	Салоніки, Греція	24–28 вересня 2002 р
9-й	Санкт-Петербург, Росія	10–14 вересня 2003 р
10-й	Ліон, Франція	5–12 вересня 2004 р
11-й	Корк, Ірландія	5–11 вересня 2005 р
12-й	Краків, Польща	19–24 вересня 2005 р
13-й	Задар, Хорватія	18–23 вересня 2007 р
14-й	Ла Валлетта, Мальта	16–21 вересня 2008 р
15-й	Ріва-дель-Гарда, Італія	15–20 вересня 2009 р
16-й	Гаага, Нідерланди	1–5 вересня 2010 р
17-й	Осло, Норвегія	14–18 вересня 2011 р
18-й	Гельсінкі, Фінляндія	30 серпня–1 вересня 2012 р
19-й	Пльзень, Чехія	4–8 вересня 2013 р
20-й	Стамбул, Туреччина	10–14 вересня 2014 р
21-й	Глазго, Шотландія	2–5 вересня 2015 р
22-й	Вільнюс, Литва	31 серпня–4 вересня 2016 р
23-й	Маастрихт, Нідерланди	30 серпня–3 вересня 2017 р
24-й	Барселона, Іспанія	5–8 вересня 2018 р
25-й	Берн, Швейцарія	4–8 вересня 2019 р
26-е	Віртуальний, онлайн	26–30 серпня 2020 р
27-й	Кіль, Німеччина	8–11 вересня 2021 р
28-е	Будапешт, Угорщина	31 серпня–3 вересня 2022 р
*29-е	Белфаст, Північна Ірландія	30 серпня–2 вересня або 6–9 вересня 2023 року

Видання

EAA публікує щоквартальний «Європейський археологічний журнал» (англ. European Journal of Archaeology, EJA),^[22] який спершу називався Журнал європейської археології (1993—1997), серію монографій «ТЕМИ В сучасній археології» (англ. THEMES In Contemporary Archaeology)^[23] та електронний інформаційний бюлетень «The European Archaeologist» («Європейський археолог», TEA).^[24]