Єло-Малинський Данило

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єло-Малинський.

Данило Єло-Малинський гербу П'ятиріг (бл. 1594 — після 13 жовтня 1656) — український волинський шляхтич, політичний та військовий діяч Речі Посполитої. Громадський діяч, фундатор православного та греко-католицького монастирів, церков. Представник роду Єло-Малинських.

Данило Єло-Малинський
П'ятиріг
Народження:	1594  Новомалин, Острозький район, Рівненська область, Україна
Смерть:	не раніше 13 жовтня 1656
Країна:	Річ Посполита
Рід:	Єло-Малинські
Батько:	Матвій Єло-Малинський

Життєпис

Брав участь у Хотинській війні 1621 р. Дідич Шумська^[1] (13 вересня 1621 року сильно постраждав від татарського нападу^[2]), Новомалина. Посади: волинський хорунжий (1628—1649), белзький каштелян (1649—1661), королівський ротмістр, королівський дворянин (1626).
В 1632 році був електором короля Владислава IV Вази від Волинського воєводства. В 1633 був послом від цього ж воєводства на коронаційний сейм. В 1635 був також послом на сейм. Разом із Лаврентієм Древинським за згодою короля Владислава IV Вази заснували у Крем'янці православний Богоявленський монастир із школою, друкарнею і шпиталем. Православний, в 1635 перейшов в унію.

Мав феодальні конфлікти. Зокрема, з князем Владиславом-Домініком Заславським у 30-х роках XVII ст. за глуські ґрунти. Останній оспорював у Єло-Малинського права на Болотковський маєток та на сіножаті в урочищі Бужани, робив це як в судах, так і шляхом збройних нападів на землі Глуської волості (конфлікт не вирішили до середини XVII ст.).^[3] Також — з князем Яремою Вишневецьким, озброєні ватаги якого в серпні-жовтні 1637 зробили кілька спустошливих нападів на шумські маєтки Данила. 13 жовтня 1656 р. склав заповіт у Новомалині; зокрема, тіло мали тимчасово поховати у Бистрицькому костелі, потім перепоховати у Шумській унійній церкві.

Син Казимир — волинський хорунжий, депутат Коронного Трибуналу.^[4]