Єльська Ганна Валентинівна

Ганна Валентинівна Єльська (нар. 15 жовтня 1940(19401015)) — український вчений у галузі молекулярної біології та біосенсорики, академік НАН України, директор Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (2006—2019 рр.), завідувач відділу механізмів трансляції генетичної інформації Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.

Ганна Валентинівна Єльська
Ганна Єльська Ганна Єльська
Народилася	15 жовтня 1940(1940-10-15) (84 роки) Сталіно, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	біолог
Alma mater	Донецький національний мед.університет ім. М. Горького
Галузь	молекулярна біологія та біосенсорика
Заклад	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Посада	директор ІМБГ НАН України[1]
Вчене звання	професор, академік НАН України
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Відомі учні	Негруцький Борис Сергійович
Членство	АН України
У шлюбі з	Ладохін Сергій Васильович
Діти	Ладохін Олексій Сергійович
Нагороди	Орден княгині Ольги І ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Особ. сторінка	imbg.org.ua/uk/dept/translation/
Єльська Ганна Валентинівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єльська.

Освіта

Закінчила з відзнакою Донецький медичний інститут (1963). Навчалася в аспірантурі відділу нуклеїнових кислот Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР (1965—1968), де достроково захистила кандидатську дисертацію. Вчений ступінь: доктор біологічних наук, 1975. Вчене звання: професор, 1986, академік НАН України, 1992.

Наукова діяльність

Наукові інтереси

• Механізми біосинтезу білків та його регуляція у вищих еукаріот.
• Розробка новітніх аналітичних систем (біо- та хемосенсорів) на основі різноманітних електрохімічних перетворювачів і біологічного матеріалу або біоміміків синтетичного походження.

Наукові інтереси сконцентровані головним чином на фундаментальних проблемах експресії геному на рівні трансляції та молекулярних механізмах, що визначають ефективність та точність біосинтезу білків у вищих організмів.

Разом з професором Мацукою Г. Х. відкрито явище так званої «функціональної адаптації» тРНК до синтезу специфічних білків як один з важливих регуляторних факторів. В роботах групи професора Г. В. Єльської було вперше продемонстровано унікальну структурну та функціональну особливості апарату трансляції вищих еукаріот, що забезпечують компартменталізацію цього процесу в еукаріотичній клітині. Одним з проявів такої компартменталізації є канелювання тРНК в процесі елонгації поліпептидного ланцюгу, що є предметом сучасних досліджень.

Активність в галузі прикладних досліджень спрямована на розвиток теоретичних та технологічних засад створення нових аналітичних систем — біо- та хемосенсорів на основі електрохімічних перетворювачів та селективних біологічних елементів або біоміміків. Найвагоміші результати отримано при створенні ферментних сенсорів для потреб медицини, екологічного моніторингу, біотехнології та харчовоі промисловості. З цього напрямку за останні десятиріччя отримано чимало міжнародних грантів та налагоджено широке співробітництво з французькими, німецькими, англійськими та іспанськими лабораторіями зі світовим визнанням.

Членство у наукових об'єднаннях

• З 1991 — член Президії Українського біохімічного товариства, з 2003 року — віце-президент.
• З 1992 — дійсний член НАН України.
• З 2003 — голова спеціалізованої Вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України.
• З 2005 — член Комісії з питань подальшого підвищення ефективності діяльності Національної академії наук України.
• 3 2007 — керівник науково-технічної програми НАНУ «Сенсорні системи для медико-екологічних та промислово-технологічних потреб».
• 3 2010 — голова групи науково-організаційного супроводу комплексної програми НАНУ «Фундаментальні основи молекулярних та клітинних біотехнологій».

Членство в редакційний колегіях

• «Biopolymers and Cell» (головний редактор);
• «Ukrainica Bioorganica Acta»;
• «Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів».

Членство в редакційних радах наукових журналів

• Український біохімічний журнал;
• Біотехнологія.

Цитування наукових праць

Має одні з найвищих наукометричних показників серед усіх науковців України^[2], зокрема станом на кінець 2020 року має індекс Гірша 40 у Scopus (206 документів, 4764 цитувань)^[3] і 47 у Google Scholar (7334 цитування)^[4].

Відзнаки

• Премія НАН України імені О. В. Палладіна, 1978,
• Державна премія Української РСР у галузі науки та техніки (1986),
• диплом на відкриття у Державному Комітеті у справах відкриттів та винаходів СРСР (1989),
• Заслужений діяч науки і техніки України (1998),
• Грамота Президії Верховної Ради УРСР,
• Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»,
• «Знак Пошани» Київського міського голови (2003),
• Почесна Грамота Верховної Ради України (2004),
• Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (Міністерство освіти і науки України) (2004),
• Золота Медаль Української федерації вчених (2005),
• Лауреат десятої загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Вчений року» (2006),
• Орден княгині Ольги III ступеня (2008),
• Відзнака «European Quality Award» та диплом Європейської Бізнес Асамблеї (2009),
• Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2010),
• Орден княгині Ольги II ступеня (2015)^[5],
• Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України (2015),
• Лідер науки України 2016. Web of Science Award,
• Орден княгині Ольги I ступеня (2021)^[6].

Родина

Дружина фахівця у галузі металургії Сергія Ладохіна та мати біолога Олексія Ладохіна^[7].