Єманжелінськ

Єманжелінськ — місто, адміністративний центр Єманжелинського району Челябінської області Росії. У складі неформальної агломерації «Великий Челябінськ». Засноване у 1931, статус міста з 1951 року.

місто Єманжелінськ
рос. Еманжелинск
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Челябінська область
Муніципальний район	Єманжелинський район
Код ЗКАТУ	75 409 000 000
Код ЗКТМО	75 619 101 001
Основні дані
Час заснування	1931
Статус міста	1951
Населення	▼ 27 000 (2024)
Площа	129,85 км²
Поштові індекси	456580–456584
Телефонний код	+7 35138
Географічні координати:	54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+5
Вебсторінка	emanjelinsk.ru
Мапа
Єманжелінськ Єманжелінськ
Єманжелінськ у Вікісховищі

Населення — 27 000 осіб (2024).

Місто розташоване на Південному Уралі, за 50 км від Челябінська.

Географія

Клімат

Клімат Єманжелінська
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−11,9	−10,1	−2,2	9,8	18,9	23,8	25,4	22,7	16,8	6,7	−2,8	−8,7	7
Середня температура, °C	−16	−14,7	−7,1	4,5	12,4	17,4	19,5	16,7	11,3	2,7	−6,3	−12,5	2
Середній мінімум, °C	−20	−19,3	−12	−0,8	5,9	11,1	13,7	10,8	5,8	−1,3	−9,8	−16,2	−2
Норма опадів, мм	20	15	15	27	42	58	87	53	38	36	26	24	441
Джерело: climate-data.org

Історія

Єманжелинська фортеця була заснована на річці Єманжелинка (тат. Яман-Җылга, Яман-елга^[1], від башк. Яман-елга — «погана (кепська) річка»)^[2] як козацьке село за ордером оренбурзького губернатора в 1770 році на місті села Єманжелинськ, що з'явилося в 1769 році.

У 1930–1931 рр. у зв'язку з розробкою вугільного родовища виникло робітниче селище Єманжелинські вугільні копальні (смт з 10 вересня 1932 року), яке 25 вересня 1951 року перетворене в місто Єманжелинськ.

Цілеспрямована геологічна розвідка почалася в районі майбутнього міста у 1929 році. До 1931 були розвідані мільйони тонн запасів вугілля. У липні цього ж року на першому вугільному розрізі «Північний» пішло перше вугілля. Споруджене барачно-землянкове селище отримало назву Чорне містечко, потім Єманжелинські вугільні копальні. У 1934 було закінчено будівництво клубу «Малий гірник», відкрилася школа. З клубу бере початок культурне життя Єманжелинська.

Через особливості умов залягання вугільного пласта робота Північного розрізу стала неефективною, і у 1934 році він припинив існування. Але роком раніше почала працювати підземна ділянка, а у 1936 році здана в експлуатацію шахта 18-біс. Влітку 1939 року заробила шахта 19-а, потім — шахта 18 — похила.

У листопаді 1941 року став давати вугілля розріз «Батуринський». Влітку 1942 року почали працювати Центральні електромеханічні майстерні, евакуйовані з Донбасу, у вересні того року було змонтовано Ростовський механічний завод. У роки німецько-радянської війни в забоях і на навантажувальних майданчиках працювали жінки і підлітки. На полях битв залишилося близько 900 єманжелинців.

У повоєнні роки йшов подальший розвиток селища Єманжелинські вугільні копальні. В 1947 почав працювати потужний за масштабами того часу цегельний завод. 25 вересня 1951 року Єманжелинські вугільні копальні були перетворені в місто Єманжелинськ обласного підпорядкування.

У листопаді 1952 року вступила в дію шахта-54. Слідом за шахтами «Красносільська» та «Куллярська» запрацював розріз-7, почали працювати шахта «Куллярська»-3 та розріз-8.

У травні 1959 року була здана в експлуатацію швейна фабрика, що поклало початок перетворенню Єманжелинська в багатопрофільне місто.

В 1961 році в підпорядкування місту було передане селище Зауральський, а в 1962 році — селище Красногорський.

У січні 1962 році вступила в дію шахта «Східно-Батуринська 1-2», в 1969 році — гірничо-збагачувальна фабрика і шахта «Східно-Батуринська — 3», яка потім стала називатися «Батуринською». На базі шахти 19-а в 1970 році почала роботу філія заводу з виробництва сигнальних засобів (ГДУП «Сигнал-Полімер», потім ТОВ «Уральський Піротехнічний Завод»). На базі шахти-54 заробив Єманжелинський ремонтний завод.

У 1997 році в країні почався процес реструктуризації вугільної промисловості, який призвів до закриття вуглевидобувних підприємств. Були закриті шахти «Батуринська» і «Куллярська».

У 2013 році на Челябінську область впав метеорит. У Єманжелинську у всіх школах вибиті шибки. Практично всі вибиті шибки в державних установах були замінені на «європакети».

Населення

Чисельність населення

1939[3]	1959[4]	1967[3]	1970[5]	1979[6]	1989[7]	1992[3]
11 100	▲33 563	▲36 000	▼33 389	▼31 015	▲31 153	▲31 400
1996[3]	1998[3]	2000[3]	2001[3]	2002[8]	2003[3]	2005[3]
▼29 900	▼29 600	▼29 000	▼28 800	▲30 202	▼30 200	▼29 600
2006[3]	2007[3]	2008[3]	2009[9]	2010[10]	2011[11]	2012[12]
▬29 600	▬29 600	▲29 800	▲30 076	▲30 216	▲30 220	▲30 256
2013[13]	2014[14]	2015[15]	2016[16]	2017[17]
▼30 252	▼29 931	▼29 728	▼29 487	▼29 077

10 000

20 000

30 000

40 000

1939

1989

2001

2007

2012

2017

Економіка

Після закриття шахт і розрізу економіка втратила яскраво виражений галузевий характер, вугільна промисловість в місті зникла. Заводи: механічний, комбікормовий, ремонтний. Швейна фабрика. Будівельна галузь та виробництво будматеріалів представлені одним з найстабільніших підприємств району, які пережили світову економічну кризу — ТОВ «Єманжелинський цегельний завод».

Відомі люди

Народилися

• Леонтій Войтович — український історик; доктор історичних наук (2001), завідувач кафедри історії середніх віків і візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка.
• Ірина Шейк, Ірина Шайхлісламова — модель.