Ємельянов Дмитро Сидорович

Ємельянов Дмитро Сидорович (нар. 10 лютого 1906, с. Соколово, Смоленська область, Російська імперія — пом. 1979, м. Санкт-Петербург,РСФРР) — фахівець з гірничої промисловості, директор Ленінградського (1939—1950) і Харківського (1956—1963) гірничих інститутів.

Дмитро Сидорович Ємельянов
Народився	10 лютого 1906(1906-02-10) с. Соколово, Смоленська область, Російська імперія
Помер	1979(1979)
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	професор
Alma mater	Московський гірничий інститут ім. Й. Сталіна
Заклад	Харківський національний університет радіоелектроніки
Посада	директор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ємельянов.

Біографія

Дмитро Ємельянов народився 10 лютого 1906 р. у селі Соколово Смоленської області.

У 1930 р. він закінчує Соболєвський педагогічний технікум і вступає до Московського гірничого інституту ім. Й. Сталіна.

Після здобуття вищої освіти, у період з 1935 по 1938 рр. працює старшим інженером в Інституті рідких і малих металів у м. Москва.

Продовжив своє навчання в аспірантурі Московського гірничого інституту та паралельно був науковим співробітником лабораторії збагачення інституту та її завідувачем.

У 1939 р. Дмитро Ємельянов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата наук.

У період з 1939 по 1950 рр. він — директор Ленінградського гірничого інституту.

З лютого 1951 р. його переводять до Харківського гірничого інституту, де він понад 10 років очолював кафедру збагачення корисних копалин (1951–1964), а у 1956 р. його призначили на посаду директора цього закладу вищої освіти, яку він обіймав до 1963 р.^[1].

У 1959 р. Дмитро Ємельянов захистив докторську дисертацію за темою «Теоретичні основи флотації кам'яного вугілля», а з 1960 р. отримав вчене звання професора.

У 1963 р. за станом здоров'я звільнився з посади ректора ХІГМАОТу^[2].

Впродовж 1964—1972 рр. Дмитро Ємельянов — професор кафедри збагачення корисних копалин Ленінградського гірничого інституту.

У 1979 р. він помер, його поховали у передмісті Санкт-Петербурга^[2].

Творчий доробок

Дмитро Ємельянов є автором понад 66 праць: чотирьох авторських свідоцтв, низки статей, монографій і навчальних посібників серед яких:

• Ємельянов Д. Деякі питання теорії флотації вугілля (1953),
• Ємельянов Д. Теорія і практика флотації вугілля (1954),
• Ємельянов Д. Флотація кам'яного вугілля (1956),
• Ємельянов Д. Теоретичні основи кам'яного вугілля (1958)

З його ініціативи в інституті було відкрито нову спеціальність «Збагачення корисних копалин» та обладнано необхідні лабораторії.

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора (1944);
• орден Леніна (1948);
• орден «Знак Пошани» (1961);
• медаль «За оборону Ленінграда» (1944),
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1946),
• медаль «За трудову відзнаку» (1948).
• знак «Шахтарська слава» II ст. (1959)