Ємельянов Олександр Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ємельянов.

Ємельянов Олександр Сергійович (нар. 30 жовтня 1932(19321030), Харків — 10 травня 2014) — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ (Відділення економіки, економіка і організація будівництва, 12.1979), член УСДП (з 1998); Спілка незалежних підприємців України, голова (з 11.1992).

Олександр Сергійович Ємельянов
Народився	30 жовтня 1932(1932-10-30) Харків
Помер	10 травня 2014(2014-05-10) (81 рік) Київ, Україна[1]
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	економіст, політик
Alma mater	ІНЖЕК
Посада	народний депутат України[2]
Науковий ступінь	доктор економічних наук
Членство	Верховна Рада України I скликання
Партія	КПРС (1991)
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Верховна рада УРСР
12(1) скликання
Член КПРС 1964-91	15.5.1990	—	10.5.1994

Життєпис

Народився 30 жовтня 1932 року у родині військовослужбовця (місто Харків); росіянин; одружений, має дитину.

Освіта

• Харківський інженерно-економічний інститут (1955), інженер-економіст;
• кандидатська дисертація «Ефективність інтенсифікації виробництва (в умовах гідровидобування вугілля)» (Харківський інженерно-економічний інститут, 1962);
• докторська дисертація «Проблеми аналізу та економічного проектування виробництва (на прикладі вугільної промисловості Донбасу)».

Член КПРС 1964-91; депутат районної та міської Рад.

Етапи біографії

Народний депутат України 12(1) склик. з 03.1990 (2-й тур), Соснівський виб. окр. № 417, Черкаська область. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством.

• З 1955 — робота у вугільній промисловості, Пермська область; співробітник Вугільного НДІ РРФСР.
• З 1959 — викладач, аспірант Харківського інженерно-економічного інституту.
• З 1960 — головний спеціаліст Інституту гірничої справи, місто Донецьк.
• З 1962 — начальник відділу з питань управління та математичних методів Укрраднаргоспу.
• 1965–1971 — директор Української філії НДІ планування і нормативів при Держплані СРСР, місто Київ.
• 1971–1987 — директор Економічного НДІ Держплану УРСР; член колегії Держплану УРСР.
• З 1987 — директор НДІ економіки і організації матеріально-технічного постачання при Держпостачі СРСР, член колегії Держпостачу, місто Москва.
• 1989–1990 — заступник голови Держплану УРСР.
• З 1991 — перший заступник голови Держекономради при Кабінеті Міністрів України.
• 02.-11.1992 — Державний радник України з питань економічної політики, голова Колегії з питань економіки Державної думи України.
• 08.1992-11.1992 — член Координаційної ради з питань економічної реформи в Україні.
• 11.1992-06.1993 — радник Президента України з питань науки, голова Комісії Президента з питань науки;
• з 06.1993 — позаштатний радник Президента України з питань підприємництва.
• З 1998 — радник Інституту українсько-російських відносин при Раді національної безпеки і оборони України.

1990–1992 — очолював розробку програм, пов'язаних з переходом до ринкової економіки, зокрема «Основ національної економічної політики» (схвалено Верховною Радою України, 1992).

Нагороди та досягнення

• Орден «Знак Пошани» (1971);
• Орден Трудового Червоного Прапора (1982);
• шість медалей;
• Почесна грамота Президії ВР УРСР;
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (08.1997).

Наукові праці

Автор понад 240 наукових праць, 20 книжок.

Автор системи економетричних моделей «Україна».