Єременко Микола Миколайович (молодший)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єременко.

Микола Миколайович Єрьоменко (14 лютого 1949, Вітебськ, Білоруська РСР — 27 травня 2001, Москва, Росія) — радянський, російський актор і кінорежисер. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1980). Заслужений артист РРФСР (1983). Народний артист Росії (1994).

Єременко Микола Миколайович
Ерёменко Николай Николаевич
Народився	14 лютого 1949(1949-02-14) Вітебськ, Білоруська РСР
Помер	27 травня 2001(2001-05-27) (52 роки) Москва, Росія інсульт
Поховання	Східне кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актор театру і кіно, кінорежисер
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1971)
Роки діяльності	1969—2001
Батьки	Єременко Микола Миколайович  Орлова Галина Олександрівна
IMDb	nm0947698
Нагороди та премії
Премія Ленінського комсомолу Народний артист Росії

Біографія

Народився 14 лютого 1949 року у м. Вітебську в родині народного артиста СРСР М. М. Єременка та народної артистки Білорусі Г. О. Орлової.

Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1971, курс С. Герасимова і Т. Макарової). Дебютував в кіно у 1969 році в фільмі свого педагога С. Герасимова «Біля озера», де знялися також майбутні кінозірки — однокурсниці Єременка: Наталія Бєлохвостікова, Наталія Арінбасарова, Наталія Бондарчук.

У 1971—1976 рр. — актор Московського Театру-студії кіноактора.

З 1976 року — актор кіностудії імені М. Горького.

Знімався в фільмах відомих режисерів: С. Герасимова, С. Говорухіна, С. Ростоцького, В. Мельникова, В. Дормана, С. Дружиніної, Я. Лапшина та ін. Працював на картинах українських кіностудій. Один з найпопулярніших і улюблених глядачем акторів радянського кіно.

У 1995 році поставив картину «Син за батька…» (у співавт. з М. Касимовою), в якій зняв свого батька в головній ролі. Картина удостоєна ряду кінопремій.

З 2001 року — радник з питань культури посольства Білорусі в Москві.

Помер 27 травня 2001 року в Москві. Похований у Мінську.

Фестивалі та премії

• 1980 — Премія Ленінського комсомолу: За створення образу сучасника в кіно.
• Фільм М. Єременка «Син за батька…» (1995) удостоєний нагород^[1]:
  • 1996 — МКФ слов'янських і православних народів «Золотий Витязь»: Приз «Бронзовий Витязь» за найкращий ігровий фільм;
  • 1996 — Національний КФ білоруських фільмів в Бересті: Приз «Кришталевий лелека» за найкращий ігровий фільм;
  • 1996 — ОРКФ «Кінотавр» в Сочі: Спеціальний приз журі в конкурсі «Панорама»;
  • 1998 — Головний приз міжнародного кінофестивалю в Пхеньяні (Північна Корея)^[2].

Фільмографія

Режисер-постановник:

• «Син за батька…» (1995, Росія—Білорусь; у співавт. з М. Касимовою)

Акторські кінороботи:

• «Біля озера» (1969, Альоша)
• «Гарячий сніг» (1972, Дроздовський)
• «Любити людину» (1972, Коля Стеценко)
• «Повернення немає» (1973, Григорій)
• «Виконання бажань» (1973, Микола Трубачевський)
• «Злива» (1974, Колька)
• «Сім'я Іванових» (1975, Олексій Чистохвалов)
• «Червоне і чорне» (1976, Жюльєн Сорель)
• «Ходіння по муках» (1977, Василь Рубльов)
• «31 червня» (1978, Сем Пенті, художник)
• «Бунтівна барикада» (1978, Василь Степанов)
• «Втеча з в'язниці» (1978, Максим Литвинов) — Одеська кіностудія
• «Трактир на П'ятницькій» (1978, бандит Михайло Єрьомін, «Циган»)
• «Пірати XX століття» (1979, старший механік Сергій Сергійович) — найкращий актор 1981 року за роль у фільмі «Пірати ХХ століття» за опитуванням журналу «Радянський екран»
• «Я чекатиму...» (1979, Микита Воронов)
• «Ескадрон гусар летючих» (1980, князь Болховський)
• «Юність Петра»/Peters Jugend (1980, Олександр Меншиков)
• «На початку славних справ» (1980, СРСР—НДР; Олександр Меншиков)
• «Сонячний вітер» (1981, Сергій Пономарьов)
• «Йшов четвертий рік війни…» (1983, розвідник Антипов)
• «Лев Толстой» (1984, піаніст і композитор Олександр Гольденвейзер)
• «Мідний ангел» (1984, Себастьян Вальдес, гангстер)
• «У пошуках капітана Гранта» (1985, т/ф, 9 с, СРСР—Болгарія; лорд Гленарван) — Одеська кіностудія, Бояна
• «Особистий інтерес» (1986, Олександр Сурміла)
• «Уповноважений революцією» (1987, В. В. Куйбишев)
• «Будні і свята Серафими Глюкиної» (1988, Олексій Воронков)
• «Я оголошую вам війну» (1990, Єрохін)
• «Царське полювання» (1990, СРСР—Італія—Чехословаччина; граф Олексій Орлов)
• «Снайпер» (1991, Джей Бенсон) — кіностудія ім. О. Довженка
• «Холод» (1991)
• «Білі ночі» (1992, мешканець)
• «Східний роман» (1992, Микола)
• «Аз воздам» (1993, Білорусь—Польща; князь Радзивілл)
• «Не стріляйте в пасажира!» (1993, письменник)
• «Зроби мені боляче» (1993, Росія—Україна; Стас Ільїн, режисер) — «Дальвент Ф» і Одеська кіностудія
• «Троцький» (1993, Наум Ейтінгон)
• «Притча про світлицю» (1994, Україна) — кіностудія ім. О. Довженка
• «Роман „alla russa“» (1994, Росія—Білорусь; Гліб)
• «Син за батька...» (1995)
• «Хрестоносець» (1995, Єрема)
• «Незнайома зброя, або Хрестоносець 2» (1998, режисер)
• «Тести для справжніх чоловіків» (1998, авантюрист)
• «Імперія під ударом» (2000, т/с; міністр внутрішніх справ Плеве)
• «Маросейка, 12» (2000, серія «Мокра справа»; кримінальний авторитет «Купол»)
• «Лицарський роман» (2000, кесар Никифор)
• «Подаруй мені місячне сяйво» (2001, Росія—Білорусь; Сергій Купріянов)
• «Удар Лотоса» (2001, батько Ежена)
• «Бригада» (2002, телесеріал; Юрій Ростиславович Холмогоров, батько «Космоса») та ін.

Пам'ять

• Пам'яті актора присвячено кілька документальних фільмів та передач, зокрема (рос.):
  • 2003 — «Николай Ерёменко (младший)». Фильм 98 (в документальному циклі «Чтобы помнили»);
  • 2006 — «Николай Ерёменко (младший)» (в документальному циклі «Как уходили кумиры»);
  • 2006 — «Пираты ХХ века. Ерёменко — Нигматулин» (док. фільм);
  • 2011 — «Пираты ХХ века» (в документальному циклі «Тайны советского кино»);
  • 2014 — «Последняя весна Николая Ерёменко» (док. фільм).