Гольденвейзер Олександр Борисович

Олександр Борисович Гольденвейзер (10 березня 1875, Кишинів  — 26 листопада 1961, селище Миколіна Гора Одинцовський район, Московська область) — радянський піаніст, педагог, композитор, громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1940), Народний артист СРСР (1946), лауреат Сталінської премії (1947).

Гольденвейзер Олександр Борисович
Народився	10 березня 1875(1875-03-10)[1][2][…]  Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія[1]
Помер	26 листопада 1961(1961-11-26)[3][4][5] (86 років)  Москва, СРСР[3]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	піаніст, композитор, музичний педагог, викладач університету, адвокат, правник, музичний прессекретар, музичний критик
Галузь	piano performanced[6], музична освіта[6], музична журналістикаd[6] і музична критика[6]
Alma mater	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d] (1940)
Вчителі	Паул Пабст
Відомі учні	Oxana Yablonskayad, Фейнберг Самуїл Євгенович[7], Дмитро Кабалевський, Башкіров Дмитро Олександрович, Берман Лазар Наумович[7], Тамаркіна Роза Володимирівна і Кац Ісаак Йосипович
Знання мов	російська[4][6]
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Членство	Спілка композиторів СРСР
Жанр	опера
Нагороди

Життєпис

Народився в Кишиневі в родині адвоката Бориса Соломоновича Гольденвейзера.

Закінчив в 1895 році Московську консерваторію по класу фортепіано П. А. Пабста (раніше займався в А. І. Зілоті), в 1897 році по класу композиції М. М. Іпполітова-Іванова. Учився також композиції в А. С. Аренського й контрапункту в С. І. Танєєва.

Працював учителем музики при московському сирітському інституті Імператора Миколи І. В 1907 році виступав у складі Московського тріо, заміняючи піаніста Давида Шора.

В 1906—1961 роках — професор Московської консерваторії по класу фортепіано.

В 1936—1939 роках — завідувач кафедрою фортепіано, в 1918—1922 й 1932—1939 роках заступник директора (проректор), в 1922—1924 й 1939—1942 роках — директор (ректор) Московської консерваторії.

Творець однієї з найбільших радянських піаністичних шкіл. Серед учнів Гольденвейзера: С. Є. Фейнберг, Т. П. Ніколаєва, Г. Р. Гінзбург, Д. Б. Кабалевський, Д. А. Башкіров, Л. Н. Берман, Р. В. Тамаркіна, І. Й. Кац та інші.

Автор трьох опер («Бенкет під час чуми» (за О. С. Пушкіним), «Співці», «Весняні води» (за І. С. Тургенєвим), кантати «Світло Жовтня», камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, романсів (усього понад 40 музичних творів). Автор ряду критичних статей, мемуарів.

Похований на Ваганьковському цвинтарі.

Література

• Ямпольский И. М. Гольденвейзер Александр Борисович// Большая Советская Энциклопедия [Архівовано 20 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Николаев А. Исполнительские и педагогические принципы А. Б. Гольденвейзера// Мастера советской пианистической школы, М., 1954
• Гольденвейзер А. Б. Статьи, материалы, воспоминания М., 1969.