Ібн Таймія

Ахмад Ібн Таймія (араб. أحمد ابن تيمية), відомий як Ібн Таймія (нар. 22 січня 1263 в Харрані — пом. 26 вересня 1328 в Дамаску) — арабський мусульманський теолог, суфій, правознавець ханбалійського мазгабу, критик нововведень в релігії, страх ашаритів та матуридитів; його прийнято пов'язувати з саляфізмом.

Ібн Таймія
Основні відомості
Народження	12 січня 1263(1263-01-12) Харан
Країна:	Мамлюкський султанат
Альма-матер:	медресе Сукарія
Конфесія:	іслам, ханбалізм, сунізм, салафізм, суфізм
Смерть:	26 вересня 1328(1328-09-26) (65 років)
Дамаск
Місце поховання:	Sufism cemeteryd
Праці й досягнення
Рід діяльності:	факіг, тафсир, хадисознавство
Основні інтереси:	теологія
Значні роботи:	Список A Great Compilation of Fatwad, Minhaj as-Sunnah an-Nabawiyyahd, Al-Aqidah Al-Waasitiyyahd і Naqḍ al-manṭiqd
Послідовники:	Ibn Qayyim al-Jawziyyad, Аз-Захабі, Ібн Касір, Ṣafadī, Khalīl ibn Aybakd і Shihab al-Umarid
Ібн Таймія у Вікісховищі

Викладав у дамаській медресе Ханбалія. Протягом життя через свій релігійний фанатизм і реформаторські прагнення, а також через конфлікти з правителями та їхніми підданими кілька разів потрапляв до ув'язнення. Боровся з «недозволеними нововведеннями», критикував спроби додавання в ісламське богослов'я елементів грецької філософії (фалсафа), раціоналізму каламу, культу «святих» тощо. В питанні опису Бога Ібн Таймія однаково відкидав і заперечення божественних атрибутів, і порівняння Аллаха з його творіннями, і символічно-алегоричне тлумачення священних текстів. У питаннях політики Ібн Таймія виступав за єдність держави і релігії, стверджував про необов'язковість халіфату і визнавав можливість існування одночасно більше одного халіфа. Його творча спадщина налічує близько 500 праць.

Викладав у дамаській медресе Ханбалія. Протягом життя через свій релігійний фанатизм і реформаторські прагнення, а також через конфлікти з правителями та їхніми підданими кілька разів потрапляв до ув'язнення. Боровся з «недозволеними нововведеннями», критикував спроби додавання в ісламське богослов'я елементів грецької філософії (фалсафа), раціоналізму каламу, культу «святих» тощо. В питанні опису Бога Ібн Таймія однаково відкидав і заперечення божественних атрибутів, і порівняння Аллаха з його творіннями, і символічно-алегоричне тлумачення священних текстів. У питаннях політики Ібн Таймія виступав за єдність держави і релігії, стверджував про необов'язковість халіфату і визнавав можливість існування одночасно більше одного халіфа. Його творча спадщина налічує близько 500 праць.