Іванов Сергій Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Іванов; Іванов Сергій.

Сергі́й Петрович Івано́в (22 травня 1951, Київ — 15 січня 2000, Київ) — радянський і український кіноактор, член Національної спілки кінематографістів України. Заслужений артист України (1992). Народний артист України (1998).

Іванов Сергій Петрович
Зображення
Народився	22 травня 1951(1951-05-22)  Київ, Українська РСР, СРСР
Помер	15 січня 2000(2000-01-15) (48 років)  Київ, Україна  інфаркт міокарда
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор, кінорежисер
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1972–2000
Дружина	Іванова Лариса
Діти	Іванова Марія
Батьки	Іванов Петро Федорович
Брати / сестри	Піша Лариса Петрівна
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	nm0412079
Нагороди та премії
Іванов Сергій Петрович у Вікісховищі

Біографія

Народився 22 травня 1951 у Києві в сім'ї науковців і митців. Його батько — український поет і філолог Іванов Петро Федорович (1921—1997), мати — Іванова (Жовтобрюх) Жанетта Михайлівна (1928—1993) була вченим-хіміком, дідусь  — Жовтобрюх Михайло Андрійович був українським мовознавцем, сестра, що народилася на 13 років пізніше за Сергія,Леся Піша (Іванова) стала художницею.^[1]

Після закінчення київської 92-ї школи імені Івана Франка (в якій його бабуся Марія Іванівна Жовтобрюх викладала математику), вступив до Театрального інституту імені Карпенка-Карого. Був пластичний і чудово декламував вірші.

Кінорежисери примітили талановитого актора на третьому курсі, і до кінця навчання за його плечима було вже кілька ролей. У 1972 році закінчив інститут, і був запрошений Леонідом Биковим в картину «В бій ідуть лише старі». А сталося це так. Биков зустрів Іванова на прохідній кіностудії і запропонував почитати сценарій. «Я уже прочитав, — відповів актор. — Буду грати». «Кого?» — здивувався Биков. «Кузнєчика!!!» Биков жартував потім, що взяв Іванова на цю роль через його молодечу зухвалість.^[2]

Режисер Леонід Биков зізнавався, що фільм про небо і льотчиків — його дитяча мрія. І льотчик на прізвисько «Кузнєчик» — це він сам у молодості. Іванов блискуче зіграв довірену йому роль. Цей фільм зробив молодого актора знаменитим на всю країну.

Ставши з 1972 року актором Київської кіностудії імені Олександра Довженка, Сергій Іванов дуже багато знімався в кіно саме в 70-ті: музична комедія «Ар-хі-ме-ди!», телесеріал «Народжена революцією» (роль Афіногена Полюгаєва), комедія «Дачна поїздка сержанта Цибулі», героїчна драма «Ати-бати, йшли солдати…» та багато інших.

Його герої, як правило, — чарівні молоді люди з наносною серйозністю, які все ще залишаються дітьми. Однією з найкращих робіт актора стала роль Ларіосика у драмі Володимира Басова «Дні Турбіних», знятій за творами Михайла Булгакова.

З розпадом СРСР розвалилися республіканські кіностудії. У Києві практично ніхто не знімався, актори спивалися, емігрували, вмирали… Сергій Іванов спочатку теж зневірився, але потім зібрався і вирішив діяти — у 1991 році сам поставив фільм «Медовий місяць», організував і очолив студію «Панорама», став біля витоків кінофестивалю «Молодість». Вів на телебаченні цикл передач «Наші за кордоном». Пробував писати вірші.

У кінці 90-х Іванов започаткував на телебаченні новий проект — серіал про замки Західної України, але встиг зняти тільки першу серію.

Сергій Іванов був терміново госпіталізований, коли йому стало зле, а згодом лікарі повідомили рідним: «Здало серце, інфаркт».

Могила Сергія Іванова

Помер 15 січня 2000 року в Києві. Похований 17 січня на Байковому кладовищі (ділянка № 49А).

Фільмографія

Знявся у фільмах:

• «Вулиця тринадцяти тополь» (1969)
• «Родина Коцюбинських» (1970, Павло Тичина)
• «Блакитне і зелене» (1970, к/м, Митя)
• «Зозуля з дипломом» (1971, Свічка)
• «Всього три тижні...» (1971)
• «Випадкова адреса» (1972, інспектор)
• «Довіра» (1972, Саша)
• «Ефект Ромашкіна» (1973, Сергій)
• «Як гартувалась сталь» (1973, Серьожа Брузжак)
• «В бій ідуть лише „старі“» (1973, «Кузнєчик»)
• «Дума про Ковпака» (1973, партизан)
• «Ти плюс я — весна» (1974, муз. фільм; Укртелефільм)
• «Марина» (1974)
• «Народжена революцією» (1974—1976, Афіноген)
• «Не віддавай королеву» (1975, Кошич)
• «Це було в Міжгір'ї» (1975, Петя)
• «Ральфе, здрастуй!» (1975, т/ф)
• «Ар-хі-ме-ди!» (1975, Мєтьолкін)
• «Розповідь про просту річ» (1975)
• «Хвилі Чорного моря» (1975, «Катакомби»)
• «Тривожний місяць вересень» (1976, Амбросименко)
• «Ати-бати, йшли солдати…» (1976, Лавкін)
• «Дні Турбіних» (1976, Ларіосик)
• «Сімдесят два градуси нижче нуля» (1976, Льошка)
• «Перед екзаменом» (1977, юнак)
• «Три веселі зміни» (1977, лікар)
• «Хомут для Маркіза» (1977)
• «Нісенітниця» (1977)
• «Агент секретної служби» (1978)
• «Алмазна стежка» (1978)
• «Загін особливого призначення» (1978, Мудряков)
• «Весільний вінок, або Одіссея Іванка» (1979, муз. фільм)
• «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979, Цибуля)
• «Пані Марія» (1979, Станіслав Адамович)
• «Суєта суєт» (1979, Василь)
• «Сімейне коло» (1980, син)
• «Депутатська година» (1980)
• «Ранок за вечір мудріший» (1981, Юрко Доценко)
• «Особливо важливе завдання» (1980, Гонцов)
• «Будемо чекати, повертайся» (1981)
• «Куди він дінеться!» (1981)
• «Якщо ворог не здається...» (1982)
• «Ніжність до ревучого звіра» (1982)
• «Польоти уві сні та наяву» (1982)
• «Усмішки Нечипорівки» (1982)
• «Таємниці святого Юра» (1982, Єгор)
• «Справа для справжніх чоловіків» (1983)
• «Звинувачення» (1984)
• «Батальйони просять вогню» (1985)
• «Стрибок» (1985, Коля)
• «Без сина не приходь!» (1986)
• «Поруч з вами» (1986)
• «Капітан „Пілігрима“» (1986)
• «Випадок з газетної практики» (1987)
• «Дама з папугою» (1988)
• «Чаша терпіння» (1989, Дубоносов-мол.)
• «Світла особистість» (1989)
• «Медовий місяць» (1991, також — режисер)
• «І чорт з нами» (1991)
• «Дві Юлії» (1998) та ін.

Нагороди

• Заслужений артист України (1992).
• Народний артист України (1998).
• Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Білорусі.

Громадська робота

Був президентом Молодіжного інтернаціонального клубу мистецтв(МІКІ) «Панорама»(1989)

Вшанування

• 2001 року за поданням МДФ "Українська хата(Рудаков М.І.) «Укрпоштою» (Видавництво "Марка України") випущений поштовий конверт з маркою, зі зображенням кіноактора^[a][3].

Виноски

1. Видавництво «Марка України»