Іванющенко Юрій Володимирович

Іваню́щенко Ю́рій Володи́мирович (нар. 21 лютого 1959, Єнакієве, Донецька область, УРСР) — колишній український проросійський політик, депутат Верховної ради України, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з грудня 2007). Відомий кримінальний авторитет на прізвисько «Юра Єнакіївський»^[3][4][5].

Іванющенко Юрій Володимирович
Народився	21 лютого 1959(1959-02-21) (66 років) Єнакієве
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, бізнесмен
Членство	Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада	народний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Партія	Партія регіонів

Народний депутат України
7-го скликання
Відродження Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Життєпис

З 1978 по 1980 рік проходив службу у Радянській армії. Згідно з офіційною біографією, з 1981 по 1996 рік працював на Єнакіївському коксохімічному заводі майстром електромайстерні, старшим майстром, заступником начальника цеху, заступником головного енергетика, заступником директора з економіки^[6].

З 1996 по 2005 рік — директор з економіки у фірмі «Алві-Інвесг», потім — президент фірми. З 2005 року по вересень 2007 року — президент ТОВ «УГК-2000».

У 2003-2007 роках навчався у Бердянському університеті економіки та менеджменту, бакалавр із обліку та аудиту.

Станом на 2023 рік, Іванющенко з сім'єю жив у Монако, куди переїхав приблизно 2013 року^[7].

Політика

Під час парламентських виборів 2006 року балотувався від партії «Відродження».^[8]

Народний депутат України VI скл. з листопада 2007 від Партії регіонів, № 111 в списку. На час виборів: президент ТОВ «УГК-2000», безпартійний.

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від партії «Відродження», № 14 в списку. На час виборів: президент ТОВ «УГК-2000», безпартійний.

За даними газети «Експрес», на 25 березня 2013 року він очолив список депутатів-прогульників ВРУ VII скл., відвідавши лише одне з семи засідань парламенту^[9].

Розслідування

У січні 2015 року ГУ по боротьбі з організованою злочинністю МВС України оголосило Іванющенка в розшук^[10]. Генпрокуратура підозрювала його в розтраті майна та незаконному збагаченні в особливо великих розмірах за статтями:

• ч. 3 ст. 27 (види співучасників);
• ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах);
• ч. 3 ст. 368-2 (незаконне збагачення).

З поля зору правоохоронців він зник 15 грудня 2014 року. Міністр МВС Аваков заявляв, що Іванющенко організовував і фінансував «тітушок», які викрадали і вбивали активістів Євромайдану в лютому 2014 року^[11].

У січні український суд наклав арешт на кошти Іванющенка на 72 млн швейцарських франків на його рахунках у Швейцарії^[12]. Генеральна прокуратура заарештувала його рахунки в банках України та автопарк, а для накладення арешту на грошові кошти за кордоном були направлені запити про міжнародно-правової допомоги в Латвію, Монако і Швейцарію.

Депутат ВРУ Олег Недава, який відстоював інтереси Іванющенка, заявив про незаконність переслідування Іванющенка не дивлячись на те, що у слідства були докази його причетності до ряду злочинів^[13].

28 лютого 2017 року Верховний суд України закрив всі кримінальні провадження стосовно Іванющенка^[14]. За твердженням Сергія Лещенка, значну роль у цьому зіграли Григорій Суркіс, який є його давнім партнером по бізнесу, і ексглава АП Борис Ложкін^[15][16].

Прокуратура Одеської області у квітні 2019 року закрила кримінальне провадження № 42015000000000207, стосовно в розтрати «кіотських грошей» і захоплення «7-го кілометра», у якому фігурував Іванющенко.^[17]

В липні 2019 року Верховний суд відмовився відкривати касаційне провадження за скаргою заступника генпрокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 03.04.2019, якою залишено в силі ухвалу судді Солом'янського суду Києва Бобровника О. В. (27.01.2016) про закриття кримінального провадження № 42015000000000207 (щодо розкрадання коштів Кіотського протоколу у 2012—2014 рр). Прокуратура намагалася скасувати ухвалу судді Бобровника О. В. три роки^[18].

15 жовтня 2019-го суд Латвії визнав злочинним походження $30 млн. З початку 2015 року ці гроші знаходяться під арештом за запитом Генеральної прокуратури України. До цього суд Литви вирішив конфіскувати 26 млн $, що належать Іванющенкові^[19].

Підозра в привласненні державної землі

6 вересня 2025 року НАБУ повідомило Іванющенку та київській забудовниці Владі Молчановій (Stolitsa Group) про підозру в привласненні 18 га державної землі ціною 160 млн грн. За даними слідства, 2021 року, під час конфлікту за контроль над Столичним ринком у Києві, право оренди на 157 га землі було переоформлено на структури Молчанової, а частину ділянок вивели у приватну власність. НАБУ та САП викрили схему заволодіння та подальшої легалізації 18 га землі державної власності ринковою вартістю понад 160 млн грн^[20][21]. НАБУ оголосило Іванющенка в розшук^[22]. 1 жовтня ВАКС відмовив Іванющенку у клопотанні про відвід слідчого судді Андрія Біцюка.

Активи

За його власними словами, має офіційно 7-8 млн доларів на рахунку в банку і живе на відсотки. У березні 2014 уряд Швейцарії заморозив активи Юрія Іванющенка, поряд з 28 іншими громадянами України мали відношення до влади.

Має частку в одеському ринку «Сьомий кілометр». У вересні 2011 року придбав 50 % акцій маріупольського Азовмаша. Також з ним пов'язували припинили діяльність в 2014 році українські банки «Даніель» і «Промекономбанк».

У лютому 2014 року були оприлюднені знімки одного з найбільших особняків в Конча-Заспі, площею 8 тис. М2, розташований на території 35 га, який будував Юрій Іванющенко^[23].

Визнання

• 2011 — № 2 у рейтингу найвпливовіших українців за версією видання «Корреспондент»^[24].

Див. також

• Список газопостачальних підприємств України