Івонн Шоке-Брюа

Івонн Шоке-Брюа (фр. Yvonne Choquet-Bruhat; 29 грудня 1923, Лілль, Франція — 11 лютого 2025) — французький математик і фізик. Вона зробила основоположний внесок у вивчення загальної теорії відносності Ейнштейна показавши, що Рівняння Ейнштейна можна представити у вигляді коректно поставленої задачі з початковими значеннями. У 2015 році її проривна стаття була названа журналом Classical and Quantum Gravity одним із тринадцяти «віхових» результатів у вивченні загальної теорії відносності за сто років її вивчення вона була першою жінкою, обраною до Французької академії наук, і є Великим офіцером Почесного легіону.

Івонна Шоке-Брюа
фр. Yvonne Choquet-Bruhat
Ім'я при народженні	фр. Yvonne Suza[1]
Народилася	29 грудня 1923(1923-12-29)[2][3][…]  Лілль[4][5]
Померла	11 лютого 2025(2025-02-11)[6][4][5] (101 рік)  Мериньяк, Жиронда[5]
Країна	Франція
Діяльність	математик, вчена-фізик, викладачка університету, дослідниця
Alma mater	Вища нормальна школа (1949)[2] факультет природничих наук Паризького університетуd (1951) Національний центр наукових досліджень (1951)[2] École normale supérieure de jeunes fillesd (1946)[2]
Галузь	математична фізика, математик[7], фізика[7] і математика[7]
Заклад	Університет Екс-Марсельd[2] Université de Reimsd[2] факультет природничих наук Паризького університетуd[2] Університет імені П'єра і Марії Кюрі[2] Інститут перспективних досліджень[8]
Посада	Chairman of the International Society on General Relativity and Gravitationd
Науковий керівник	André Lichnerowiczd
Аспіранти, докторанти	Francis Cagnacd[9] Richard Kernerd[9]
Членство	Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук International Society on General Relativity and Gravitationd[10]
Батько	Georges Bruhatd
Мати	Berthe Hubertd[11]
Брати, сестри	François Bruhatd Jeanne Rebould
У шлюбі з	Gustave Choquetd Léonce Fourèsd
Діти	Daniel Choquetd
Нагороди	бронзова медаль Національного центру наукових досліджень (1955) нагорода Марселя Гроссманна (2003) Конкур женераль (1941) премія Денні Гайнемана з математичної фізики (2003) Q110929260? (1963)
Івонн Шоке-Брюа у Вікісховищі

Біографія

Івонна Брюа народилася 1923 року в Ліллі. Її матір'ю була професорка філософії Берта Юбер, а батьком — фізик Жорж Брюа^[en], загиблий у 1945 році в концентраційному таборі Заксенгаузен. Її брат Франсуа Брюа^[en] також став математиком, зробивши помітний внесок у вивчення алгебраїчних груп.

Брюа здобула середню освіту в Парижі. У 1941 році вона взяла участь у престижному національному конкурсі Concours général, вигравши срібну медаль з фізики. З 1943 до 1946 року вона навчалася в Вища нормальна школа в Парижі, а з 1946 року працювала там асистентом викладача і проводила дослідження під керівництвом Андре Ліхнеровича.

У 1947 році вона вийшла заміж за колегу-математика Леонса Фуре. Їхня донька Мішель зараз (станом на 2016 рік) еколог. У 1960 році Брюа і Фуре розлучилися, а пізніше вона вийшла заміж за математика Густава Шоке і змінила прізвище на Шоке-Брюа. У неї і Шоке було двоє дітей; її син Даніель Шоке^[en] — нейробіолог, а донька Женев'єва — лікарка.

З 1949 по 1951 рік вона була науковою співробітницею Французького національного центру наукових досліджень, і здобула докторський ступінь^[12].

У 1951 році вона стала науковим співробітником із докторським ступенем в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні, штат Нью-Джерсі, США. Її науковий керівник Жан Лере запропонував Івонні вивчити динаміку рівнянь поля Ейнштейна. Він також познайомив її з Альбертом Ейнштейном, з яким вона ще кілька разів консультувалася під час свого перебування в Інституті.

У 1952 році Брюа та її чоловікові запропонували роботу в Марселі, що прискорило її ранній відхід з Інституту. Того ж року вона опублікувала інформацію про локальне існування та унікальність рішень вакуумних рівнянь Ейнштейна, що стало її найвідомішим досягненням. Її робота доводить правильність рівнянь Ейнштейна і поклала початок вивченню динаміки в загальній теорії відносності.

Шоке-Брюа в Каліфорнійському Університеті Берклі, в 1974 році.

Кар'єра

У 1958 році вона була нагороджена Срібною медаллю Національного центру наукових досліджень^[13]. З 1958 по 1959 рік викладала в Реймському університеті. У 1960 році вона стала професором Університету П'єра і Марії Кюрі ('UPMC) в Парижі і залишалася професором або почесним професором до виходу на пенсію в 1992 році.

В Університеті П'єра і Марії Кюрі вона продовжувала вносити значний внесок у математичну фізику, особливо в загальну теорію відносності, супергравітації і неабелеві калібрувальні теорії стандартної моделі. Її робота 1981 року з Дімітріосом Хрістодулу показала існування глобальних розв'язків рівнянь Янга-Міллса, Хіггса і спінорного поля у вимірах 3+1^[14]. Крім того, 1984 року вона провела, можливо, перше математичне дослідження супергравітації, результати якого можна поширити на важливу нині модель у вимірах D=11^[15].

У 1978 році Івонну Шоке-Брюа було обрано кореспондентом Академії наук, а 14 травня 1979 року вона стала першою жінкою, обраною її дійсним членом. З 1980 до 1983 року вона була президентом Міжнародного комітету із загальної теорії відносності та гравітації. У 1985 році її було обрано членом Американської академії мистецтв і наук. У 1986 році Асоціація жінок у математиці обрала Шоке-Брюа для читання престижної Нетерівськой лекції