Ів Аллегре

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аллегре.

Ів Едуа́р Аллегре́ (фр. Yves Édouard Allégret; 13 жовтня 1905, Аньєр-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція — 31 січня 1987, Париж, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. Молодший брат кінорежисера Марка Аллегере.

Ів Аллегре
фр. Yves Allégret
Ім'я при народженні	Ів Едуар Аллегре (фр. Yves Édouard Allégret)
Дата народження	13 жовтня 1905(1905-10-13)[1]
Місце народження	Аньєр-сюр-Сен, Франція[1]
Дата смерті	31 січня 1987(1987-01-31)[1] (81 рік)
Місце смерті	Жуар-Поншартрен[1]
Поховання	Жуар-Поншартрен
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист
Роки активності	1929—1987
Дружина	Рене Нав'є Симона Синьйоре (1944-1949) Мішель Корду[fr]
Діти	Катрін Аллегре
IMDb	ID 0001905
Почесний «Сезар» (1987)
Висловлювання у Вікіцитатах Ів Аллегре у Вікісховищі

Біографія

Ів Едуар Аллегре народився 13 жовтня 1907 року в сім'ї пастора Елі Аллегре (1865—1940) та Сусанне Ергардт, молодший брат кінорежисера Марка Аллегре. Навчався в ліцеї Жансон в Сайї, потім вивчав право і, отримавши диплом, поступив на літературний факультет, якого так і не закінчив.

У кіно з 1929 року, починав асистентом режисерів Ж. Ренуара, А. Дженіни і свого брата М. Аллегре. Деякий час був пов'язаний з троцькістами, входив до складу «синьоблузної» групи «Жовтень», з якою в 1933-му гастролював в СРСР. У 1932 зняв короткометражний документальний фільм «Тенерифе», знімав також спільно з Жаном Ораншем рекламні фільми. Свою першу повнометражну стрічку — «Ангел Тобі» (фр. Tobie est un ange) Ів Аллегре зняв у 1941 році, але ця стрічка загинула під час пожежі. У 1942 він під псевдонімом Ів Шамплейн зняв фільм «Двоє боязких» (фр. Les Deux Timides).

Повноцінна режисерська кар'єра Іва Аллегре почалася лише після Другої світової війни у 1946 році, коли він зняв стрічку «Демони світанку», що прославляла подвиги французьких десантників під час Другої світової війни. Наступні фільми режисера — «Деде з Антверпена» (1948), «Такий чарівний маленький пляж» (1949), «Манеж» (1950) — зображували самотніх людей, що переживають трагічний розлад з жорстокою дійсністю. Потім у творчості Аллегре посилюються соціальні та гуманістичні мотиви. У фільмі «Дива трапляються лише раз» (1951) показаний зв'язок особистої драми героїв із загальною драмою війни, у фільмі «Шкіряний ніс» (1951) засуджується лицемірне відношення суспільства до молоді. У 1953 році Аллегре поставив у Мексиці (за оригінальним сценарієм Жана-Поля Сартра «Чума» 1943 року) фільм «Гордії» (1953) — про лікаря, що спився, якому любов і співчуття до бід простих людей допомагають впоратися з недугою. У фільмах «Найкраща доля» (1956) і «Жерміналь» за Емілем Золя (1963) звучить тема солідарності трудящих.

У 1956 році друг Іва Аллегре актор Жан-Клод Бріалі познайомив його з Аленом Делоном, який збирався поїхати за контрактом до Голлівуду, але Аллегре умовив Делона почати акторську кар'єру на батьківщині, запропонувавши йому невелику роль у своєму новому фільмі" Коли втручається жінка^[fr]". З приводу кандидатури Делона у Аллегре виник конфлікт з продюсерами фільму: продюсери віддавали перевагу популярному в ті роки Анрі Видалю, Аллегре ж зняв Делона. Конфлікт врешті вирішила виконавиця головної ролі, Едвіж Фейєр. Подивившись проби майбутнього актора, вона зуміла переконати продюсерів у тому, що в Делоні є «щось більше, ніж обіцяла його бездоганна зовнішність», і Делон був затверджений.

Ів Аллегре знімав також фільми популярних жанрів: «Мадемуазель Нітуш» (1954), «Оазис» (1954), «Джонні Банко» (1967), «Не кусайся, тебе люблять» (1976).

Особисте життя

Ів Аллегре був одружений з Рене Нав'є (розлучилися), у цьому шлюбі мав сина Жиля Аллегре (1936—1955), який почав зніматися в кіно під псевдонімом Жиль Галліон, загинув у 1955 році в автокатастрофі.

З 1944 по 1949 роки Аллегре був одружений з Симоною Синьоре, донька Катрін Аллегре також стала кіноакторкою.

Остання дружина Іва Аллегре — акторка Мішель Корду^[fr] (1920—1987) знімалася в кількох його фільмах, у тому числі «Гордії» (1953). Ів Аллегре і Мішель Корду поховані разом в Жуар-Поншартен (у департаменті Івлін біля Парижа), де вони мешкали.

Фільмографія

	Рік	Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1937		Вам нічого сказати?	Vous n'avez rien à déclarer?
1937	к/м	Ардеш	L'Ardèche
1937		Той, хто виграє	Le gagnant
1939	к/м	Дівчата Франції	Jeunes filles de France
1940		Ангел Тобі	Tobie est un ange
1943		Двоє боязких	Les deux timides
1945		Скринька снів	La boîte aux rêves
1946		Демони світанку	Les démons de l'aube
1948		Деде з Антверпена	Dédée d'Anvers
1948		Такий красивий маленький пляж	Une si jolie petite plage
1950		Манеж	Manèges
1951		Дива трапляються лише раз	Les miracles n'ont lieu qu'une fois
1952		Шкіряний ніс	Nez de cuir
1952		Сім смертних гріхів (новела «Хіть»)	Les sept péchés capitaux
1952		Божевілля молодості	La jeune folle
1953		Гордії	Les orgueilleux
1954		Мадемуазель Нітуш	Mam'zelle Nitouche
1955		Оазис	Oasis
1955		Найкращі роки	La meilleure part
1957		Бережіться, дівчатка!	Méfiez-vous, fillettes!
1957		Коли втручається жінка	Quand la femme s'en mêle
1958		Дівчина з Гамбурга	La fille de Hambourg
1959		Амбітний	L'ambitieuse
1960		Собачий пікнік	Chien de pique
1962		Терор у савані	Konga Yo
1963		Жерміналь	Germinal
1967		Джонні Банко	Johnny Banco
1967-1990	т/с	Розслідування комісара Мегре	Les enquêtes du commissaire Maigret
1970		Вторгнення	L'invasion
1973	т/с	Насіння кропиви	Graine d'ortie
1976		Не кусайся, тебе люблять	Mords pas, on t'aime!

Визнання

Нагороди та номінації Іва Аллегре^[2]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1948	Міжнародний Гран-прі	Деде з Антверпена	Номінація
1953	Золотий лев	Гордії	Номінація
	Бронзовий лев		Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1956	Приз за найкращу режисуру	Найкращі роки	Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1962	Золота пальмова гілка	Терор у савані	Номінація
Премія «Сезар»
1987	Почесний «Сезар» (посмертно)		Перемога