Іданфірс (цар скіфів)

Іданфірс / Ідантур (грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας^[1]) (близько/до 515 — до 496) — скіфський династ, син та спадкоємець Савлія, який очолював Європейську Скіфію під час відомої скіфської кампанії Дарія Великого, що відбулася близько 514—512 рр. до н. е. Відомий з «Історії» Геродота (Історія, IV, 120—127).^[2] Тактика, яку обрав Іданфірс, а саме — ухиляння від вирішальної битви, вимотування сил противника, дала змогу Іданфірсові звести нанівець наймасштабніші приготування і наймасштабнішу військову акцію тих часів. Перське військо пішло зі Скіфії ні з чим.^[3]

Іданфірс грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας
Династія	Паралати
Держава	Скіфія
Титул	цар
Форма влади	автократія з елементами теократії
Попередник	Савлій
Наступник	невідомо
Роки правління	близько/до 515 р. до н. е. — до 496 р. до н. е.
Біографічні дані
Рік народження	невідомо
Батько	Савлій
Мати	невідомо
Брати, сестри	Марсагет
дружина	невідомо
Діти	невідомо

Повідомлення Ктесія Кнідського щодо результатів експедиції сатрапа Аріарамна (ΠΕΡΣΙΚΑ, XIII, (20))^[4], яка передувала навалі Дарія, дають підстави для припущень щодо певних конфліктів у царському домі скіфів, можливо, спричинених смертю попереднього царя (Савлія) та затвердженням Іданфірса/ Ідантура.

Етимологія імені:
грец. Ἰδανθούρας < скіф. *(ṷ)idant- + *-ūr < праір. *ṷīdṷant- — укр. «знаючий, відаючий».^[5]

Скіфські антропоніми з коренем *(ṷ)idant-

• грец. Ἰδανθ̣έμῑ — відомий з ольвійської епіграфіки (третя чверть VI ст. до н. е.).^[6]
• грец. ’Ιδ[αν]θος — патронім представника правлячого дому Тавроскіфії у Боспорі Аргота (до 130 р. до н. е.).^[7][8]

Іданфірс в повідомлені Геродота (Історія, IV)[9]

• 76. Проте мені розповів Тімн (2), представник Аріапейта, що Анахарсій із боку батька був дядьком Ідантірса, скіфського царя (3), і сином Гнура, внука Спаргапейта і сина Ліка. Якщо таке було походження Анахарсія то його вбив його брат, бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій був тим, хто вбив Анахарсія.^[10]

• 120. Дві інші частини(1), одна велика, яку очолював Ідантірс, і третя, на чолі якої був Таксакій, з'єднаються і до них ще приєднаються гелони та будини.^[11]

• 126. Оскільки ці переслідування і втечі тривали так довго, не припиняючись, Дарій послав вершника до скіфського царя Ідантірса і оголосив йому: «Дивна людино! Чому ти все тікаєш, коли ти міг би зробити вибір, між двома можливостями? Якщо ти вважаєш себе спроможним учинити опір моїм силам, тоді зупинися і вступи в бій. Що ти весь час бігаєш туди й сюди? Якщо ти визнаєш себе неспроможним, тоді перестань тікати, принеси дари твоєму владареві — землю і воду — і тоді ми почнемо переговори».^[12]
• 127. На цю пропозицію таку відповідь дав Ідантірс, цар скіфів: «О Персе! Отакі в нас справи: я досі нікого не лякався і не тікав ні від кого, ні в минулому і ні тепер від тебе. І те, що я тепер робив, не відрізняється від того, що я звичайно роблю в мирний час. А з якої причини я не вступаю в бій із тобою, і це я тобі поясню. Ми не маємо ні міст, ні оброблених полів і не боїмося, що хтось може їх захопити або знищити, і не квапимося вступити в бій за них із вами. Однак якщо ви наполягаєте на тому, щоб це сталося якнайшвидше, гаразд, тоді ось що: в нас є могили наших предків(1). Нумо, знайдіть їх і спробуйте завдати їм шкоди. Тоді ви побачите, чи будемо ми з вами воювати заради наших могил, чи ні. Проте перед тим, якщо ми не вважатимемо і не вирішимо, ми не битимемося з тобою. Що ж до битви, то я скажу тобі таке, що моїми владарями я вважаю лише Зевса, мого предка, та Гестію, владичицю скіфів (2). А тобі я пошлю дари замість землі та води, такі, яких ти є гідним, а щодо іншого, про що ти сказав, ніби ти мій владар, я кажу тобі, що ти це спокутуєш». (Така була промова скіфів.)^[13]