Ізвольський Петро Петрович

Петро Петрович Ізвольський^[1] (народився 14 лютого 1863 в Єкатеринославі, помер 9 грудня 1928 в Ле-Везіне) — російський політик, оберпрокурор Священноуправляющого Синоду в 1906-1909 рр., член Державної Ради в 1912-1916 рр., Тодішній священнослужитель, православний.

Перо Петрович Ізвольський Извольский Петр Петрович
Перо Петрович Ізвольський
27.07.1906 — 05.02.1909
Попередник:	Ширинський-Шихматов Олексій Олександрович
Наступник:	Лук'янов Сергій Михайлович
Народження:	14 лютого 1863(1863-02-14) Катеринослав
Смерть:	9 грудня 1928(1928-12-09) Ле-Везіне
Поховання:	Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна:	Росія
Релігія:	православ'я
Рід:	House of Izvolskiyd
Батько:	Петро Олександрович Ізольський
Мати:	Євдокія Григорівна Гежелинська
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

У 1886 році закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (за іншими даними — Москва), отримавши звання кандидат наук. Того ж року він одружився з принцесою Марією Голіциною. Потім працював у міністерствах закордонних справ, а потім і внутрішніх справ. У 1906—1909 роках він був прокурором Правлячого Синоду. Потім, з 1912 по 1916 рік, він засідав у Державній раді.

У 1920 р. емігрував до Константинополя, потім до Парижа. Він належав до парафії св. Олександра Невського в Парижі, а в 1922 р. був висвячений на священика. Служив у церкві св. Миколая в Брюсселі, а в 1923 році він став деканом новоствореного деканату, до складу якого входили парафія Західноєвропейського екзархату Російської православної церкви в Гаага, Шарлеруа, Намюр та Льєж. Він отримав гідність протопресвітера.

Помер від раку в 1928 р..

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1889);
• Орден Святої Анни 3-го ступеня (1898);
• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1901);
• Орден Святої Анни 1-го ступеня (1907);
• Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1914);
• Орден Білого Орла (1917).