Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ізмаїл (жудець)
жудець у Румунському Королівстві З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Жуде́ць Ізмаї́л — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства на півдні Бессарабії у 1925—1938 роках з центром в Ізмаїлі.
Існував також у 1941—1944 роках у дещо зменшеному вигляді за рахунок передання його частини до складу жудця Кілія.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
1917 року новопроголошена Молдовська Демократична Республіка виокремила із колишніх Ізмаїльського та Бендерського повітів Російської імперії нову адмінодиницю — жудець Кагул. Замість переданих до останнього територій жудець Ізмаїл отримав частину земель колишнього Аккерманського повіту і таким чином розкинувся на північ від Кілійського гирла і дельти Дунаю, а також отримав вихід до моря.
Після приєднання до Королівства Румунії 1918 року адміністративний устрій південної Бессарабії залишився без змін. Жудець Ізмаїл межував із жудцями Четатя-Албе і Кагул на півночі, жудцем Ковурлуй — на заході, Тулча — на півдні та Чорним морем — на південному сході.[1] Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року цей жудець злився з жудцями Бреїла, Кагул, Ковурлуй, Фелчу, Путна, Римніку Серат, Текуч, Тулча і Тутова, утворивши таким чином Цинут Дунерій.
Після приєднання до СРСР жудець ліквідований унаслідок утворення Акерманської області, натомість його складові частини — 4 пласи, — продовжили існування і були названі районами. Переважна частина території жудця Ізмаїл знаходиться у складі південних районів Одещини, а решта належить до Кагульського району та Гагаузької автономії Республіки Молдова.
Remove ads
Адміністративно-територіальний поділ
Станом на 1930 рік жудець включав чотири райони (рум. plăși):
- Болград із центром у місті Болград (рум. Bolgrad)
- Кілія із центром у місті Кілія (рум. Chilia Nouă)
- Ізмаїл із центром у селі Кирнички (рум. Fântâna Zânelor)
- Рені із центром у місті Рені (рум. Reni).
Ізмаїл та Вилкове (як і решта міст) були окремими міськими комунами.
Населення
За даними перепису 1930 року, населення повіту становило 225 509 осіб, з них 31,9 % румунів, 29,7 % росіян, 19,2 % болгар, 6,9 % гагаузів, 4,7 % українців, 2,8 % євреїв тощо. У релігійному відношенні населення складали 87,9 % православних, 7,6 % православних-старообрядців, 2,9 % юдеїв та ін.
У дійсності українців було значно більше — приблизно 20 тисяч українців в селах Броска, Ларжанка, Матроска, Саф'яни, Кислиця, Гасан-Аспага (Вишневе), Карамахмет (Шевченкове), Дракула (Трудове), Нерушай, Галілешти (Десантне) та інших було записано росіянами. 3 тис. болгар села Вайсал (Василівка) було записано румунами, у той же час серед «інших» налічувалось приблизно 7 тис. «липован», яких записали окремо від росіян.
Містяни
Міських жителів повіту налічувалося 75 860 осіб, з яких 44,7 % росіян, 24,6 % румунів, 12,4 % болгар, 8,1 % євреїв, 5 % українців, 0,7 % греків та ін. У релігійному відношенні міське населення жудця складалося з 80,7 % православних, 9,3 % православних-старообрядців (липовани), 8,2 % юдеїв, 0,7 % католиків тощо.
Економіка
Структура економіки повіту мала яскраво виражене переважання аграрного сектору. Загальна площа орних земель складала 287 194 га, або 68,18 % від усієї території жудця, тоді як на сінокоси та ліси припадало 921 і 34 866 га відповідно. Виноградників — 8105 га. Мешканці дунайських поселень також займалися рибальством і виробництвом ікри.
Транспорт
Сумарна довжина шляхів повіту становила 1560,3 км. Головні напрямки:
- Галац — Рені — Болград — Тарутине.
- Комрат — Болград — Ізмаїл — Кілія.
- Болград — Четатя-Албе.
Відстань дорогою Ізмаїл-Болград — 42 км; Ізмаїл-Кілія — 41 км.
Територією повіту проходила єдина залізнична лінія Галац — Басарабяска (61 км).
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads