Ізраїльські заручники в секторі Гази

Захоплення заручників під час вторгнення ХАМАС в Ізраїль сталося під час різанини 7 жовтня 2023 року, яку здійснено терористичною організацією ХАМАС, у святковий день Шміні ацерет. Напад включав у себе різанину в багатьох населених пунктах навколо сектора Гази, а також на музичному фестивалі біля Реїма. Терористи захопили 251 заручника^[2], деякі з яких були військовими, а більшість — цивільними особами. Частина були іноземцями або мали громадянство інших країн, крім Ізраїлю. Викрадених вивезли в сектор Гази.

Ізраїльські заручники в секторі Гази
Атака ХАМАСу на Ізраїль
Місце атаки	Ізраїль
Дата	7 жовтня 2023
Спосіб атаки	прорив кордону
Загиблі	85[1]
Організатори	ХАМАС
Число заручників	251
Ізраїльські заручники в секторі Гази у Вікісховищі

Див. також: Різанина 7 жовтня

Під час війни Ізраїлю з ХАМАС, що послідувала після різанини 7 жовтня, звільнено / врятовано / знайдено мертвими 175 осіб: 138 заручників було звільнено живими (105 із них — у рамках першої угоди Ізраїлю і ХАМАСу і 21 — у рамках другої угоди); було знайдено та евакуйовано тіла 37 ізраїльтян, убитих і викрадених 7 жовтня або загиблих у ув'язненні. Крім цього, 3 заручники були помилково застрелені ізраїльськими військовими^[3]. Станом на 8 лютого 2025 року 73 заручники, як і раніше, утримуються в Газі^[4]. Припускають, що щонайменше з них 50 уже немає в живих; 34 із них офіційно визнано загиблими^[5].

Вторгнення

Бойовики ХАМАС із захопленими заручниками в кібуці Беері

7 жовтня 2023 року, приблизно о 6:30 ранку, у святковий день Шміні ацерет, що збігається в Ізраїлі зі святом Сімхат Тора, ХАМАС розпочав атаку на Ізраїль із сектору Гази. Атака включала в себе масоване вторгнення в прикордонні райони, напади на бази ЦАХАЛу і перестрілки з силами безпеки, масові вбивства цивільних осіб Ізраїлю, захоплення населених пунктів і військових об'єктів. Наземна терористична діяльність супроводжувалася і підтримувалася безперервним обстрілом Ізраїлю тисячами ракет^[6].

Захоплення заручників

Плюшеві ведмедики із зав'язаними очима, вкриті червоними плямами (що символізують кров), на площі Дізенґоф у Тель-Авіві, які представляють 30 дітей, викрадених ХАМАСом

Близько 7:00 ранку бойовики ХАМАС, прорвавши кордон, вторглися в південні райони Ізраїлю, влаштувавши різанину в Нахаль-Оз, Голіт, Нір-Оз, Натів-га-Асарі, Беері та Кфар-Аза та інших населених пунктах. Вони також влаштували масову різанину на музичному фестивалі біля Реїма, що стала найбільшим терактом в історії Держави Ізраїль, вбивши 364 людини^[7]. Терористи викрали приблизно 251 заручника^[2], переважно цивільних осіб, включно з людьми похилого віку, жінками і дітьми, та вивезли до сектора Гази. 16 жовтня ХАМАС опублікував відео з викраденою ізраїльтянкою Маєю Шем, яка також має громадянство Франції, і заявив, що палестинські угруповання утримують у полоні від 200 до 250 ізраїльтян та осіб із подвійним громадянством.

Відомі інциденти під час викрадення

Оголошення про викрадених, Раанана

Всесвітньо відомою^[8] стала Шані Ніколь Лук, німецько-ізраїльська татуювальниця. Після різанини на музичному фестивалі в мережі було поширено відео, де її, нерухому і роздягнену до білизни, перевозили терористи в пікапі^[9]. Цей ролик, охарактеризований експертами з безпеки і коментаторами як пропаганда ХАМАСу в соціальних мережах, став одним із перших вірусних відеороликів після вторгнення ХАМАС в Ізраїль. Додаткову увагу до її справи привернули після того, як її мати, отримавши повідомлення про те, що Лук жива і перебуває в лікарні Гази, звернулася до федерального уряду Німеччини з проханням про допомогу. Після цього, за даними німецької влади, Лук була зарахована до восьми громадян Німеччини, викрадених бойовиками ХАМАС. Однак пізніше з'ясувалося, що її було вбито; 30 жовтня МЗС Ізраїлю підтвердило її загибель. Президент Ізраїлю Іцхак Герцоґ повідомив, що Шані Лук була обезголовлена^[10].

Насильство сексуального характеру

Докладніше: Сексуальне насильство під час нападу на Ізраїль 7 жовтня

Стосовно заручників застосовували сексуальне насильство. Зокрема, 17-річна Агам Гольдштейн-Алмог, батька і старшу сестру якої бойовики ХАМАС раніше вбили в Кфар-Азі^[11], свідчила перед Кнесетом про перенесене їй та іншим заручницям насильство сексуального характеру, а також про те, як поряд із нею катували іншу заручницю, звинувачену в службі офіцером ЦАХАЛ^[12][13]. Американська підприємиця і філантроп Шеріл Сендберг зняла одногодинний документальний фільм «Крики, а потім — тиша» про сексуальне насильство ХАМАСу^[14].

Вбивства і загибель в ув'язненні

Щонайменше 12 заручників були страчені ХАМАСом в ув'язненні. Так, 6 заручників (Авраам Мундер, Ягев Бухштаб, Алекс Данциг, Надав Попплевелл, Йорам Мецгер і Хаїм Пері), чиї тіла було виявлено 20 серпня 2024 року, згідно з розслідуванням ЦАХАЛу, було страчено ХАМАСом^[15]. Ще 6 заручників (Герш Голдберг-Полін, Орі Даніно, Еден Єрушалмі, Альмог Сарусі, Олександр Лобанов і Кармель Гат), чиї тіла було виявлено 31 серпня 2024 року, було страчено ХАМАСом у тунелі, де їх раніше утримували, пострілами в голову^[16][17].

3 заручників (Самер Талалька, Йотам Хаїм і Алон Шамріз) змогли втекти, але 15 грудня 2023 року були помилково застрелені ізраїльськими військовими під час бою в Шеджайї, оскільки їх прийняли за бойовиків^[3].

Станом на 9 лютого 2025 року, з 76 заручників, що залишалися в секторі Газа (73 з яких — викрадені 7 жовтня 2023 року), щонайменше 34 офіційно вважають загиблими; їхні тіла утримуються ХАМАСом^[18][5].

Звільнення заручників і повернення тіл

Звільнені до першої угоди

Кілька заручників були звільнені наприкінці жовтня.

Дата	Звільнені особи
20 жовтня 2023	ХАМАС звільнив двох заручниць із громадянством США — Джудіт і Наталі Раанан[19].
23 жовтня 2023	ХАМАС звільнив двох ізраїльських заручниць віком 79 і 85 років — Нуріт Купер та Йохевед Ліфшиць — за посередництва Катару та Єгипту. Мешканки кібуцу Нір-Оз, вони були активістками руху за мир, які допомагали палестинським пацієнтам із Сектору Гази добиратися до лікарень в Ізраїлі[20].
30 жовтня 2023	Під час операції, подробиці якої не розголошувалися, ізраїльські військові звільнили військовослужбовицю Орі Мегідеш, яка перебувала в полоні у ХАМАС[21].

Загалом до укладення першої угоди про обмін було звільнено п’ятьох заручників (чотирьох — звільнив ХАМАС, одну — ізраїльська армія).

Звільнені в межах першої угоди

22 листопада уряд Ізраїлю схвалив угоду з ХАМАС^[22] про обмін частини заручників на палестинських в’язнів (жінок, а також чоловіків віком до 19 років), засуджених, підозрюваних або тих, що очікували суду у справах, пов’язаних із терористичною діяльністю^[23].

Дата	Особи, звільнені в межах обміну
24 листопада 2023	13 ізраїльських заручників обміняні на 39 палестинських в’язнів; Ізраїлю також були передані 10 громадян Таїланду та 1 громадянин Філіппін[24].
25 листопада 2023	Ще 13 ізраїльських заручників були обміняні на 39 палестинських в’язнів; Ізраїлю також були передані 4 громадяни Таїланду[25].
26 листопада 2023	14 ізраїльтян (серед них 9 дітей) були обміняні на 39 палестинських в’язнів; Ізраїлю також були передані ще 3 громадяни Таїланду[26].
27 листопада 2023	11 ізраїльтян (9 дітей і 2 жінки) були обміняні на 33 палестинських в’язнів, а угоду про обмін продовжено ще на два дні[27].
28 листопада 2023	10 ізраїльтянок були обміняні на 30 палестинських в’язнів, також були звільнені двоє громадян Таїланду[28].
29 листопада 2023	10 ізраїльтянок були обміняні на 30 палестинських в’язнів; окрім того, дві ізраїльтянки з російським громадянством були звільнені бойовиками «поза угодою, виключно на знак вдячності російському президентові Путіну»[29][30], також були звільнені ще четверо громадян Таїланду[31].
30 листопада 2023	8 цивільних заручників були обміняні на 30 палестинських в’язнів; ХАМАС звільнив лише 8 заручників замість запланованих 10, оскільки дві ізраїльтянки з російським громадянством, звільнені днем раніше, перестали вважатися «подарунком Путіну» та були включені до стандартної процедури обміну за формулою «3 за 1»[32][33].

Загалом у результаті першої обмінної угоди були звільнені 105 заручників (81 ізраїльтянин і 24 іноземці)^[2] в обмін на 240 палестинських в’язнів^[23].

Звільнені в межах ізраїльських операцій

Після укладення угоди ще кілька заручників були звільнені армією Ізраїлю.

Привітання звільненого Андрія Козлова від муніципалітету Рішон-ле-Ціона

Дата	Звільнені особи
12 лютого 2024	Армія оборони Ізраїлю повідомила про звільнення в ході спецоперації двох заручників, яких утримували в місті Рафах на півдні сектора Гази. У результаті спільного рейду військових, співробітників спецслужби ШАБАК та поліції були звільнені 60-річний Фернандо Сімон Марман і 70-річний Луїс Хар, викрадені бойовиками ХАМАС 7 жовтня 2023 року з кібуцу Нір-Іцхак на півдні Ізраїлю[34].
8 червня 2024	Об’єднаними зусиллями ЦАХАЛ, ШАБАК і спецпідрозділу поліції ЯМАМ було звільнено чотирьох заручників: Ноа Аргамані (25), Альмога Меїра Джана (21), Андрія Козлова (27) та Шломі Зіва (40). Вони були врятовані з двох різних місць у центрі Нусейрата. Під час операції смертельно поранено офіцера прикордонної поліції Арнона Змору, який ішов першим; зрештою операцію було названо його ім’ям — «Арнон»[35].
27 серпня 2024	Під час операції в секторі Гази ЦАХАЛ звільнила з тунелю ХАМАС 52-річного бедуїна Фархана аль-Каді, захопленого бойовиками 7 жовтня[36].

Усього після першої угоди силами ізраїльської армії в ході спецоперацій були звільнені 7 заручників.

Повернення тіл у межах ізраїльських операцій

Ізраїльським військовим вдалося виявити та повернути тіла частини заручників.

Дата	Повернуті тіла
16 листопада 2023	В одній із будівель поруч із лікарнею «Шифа» бійцями ЦАХАЛу було знайдено тіло 64-річної Юдит Вайс, викраденої під час нападу на кібуц Беері[37].
17 листопада 2023	У будівлі, розташованій біля лікарні «Шифа», було знайдено тіло 19-річної Ноа Марчіано[38].
17 листопада 2023	Знайдено тіло 22-річного студента Клеменса Фелікса Мтенги з Танзанії, викраденого 7 жовтня[39].
12 грудня 2023	Ізраїльський спецназ відбив у терористів ХАМАС на півночі Гази тіла двох загиблих заручників: 27-річної Еден Захарія та 36-річного Зіва Дадо[40].
15 грудня 2023	У секторі Газа виявлено тіло 28-річного заручника Елії Толедано[41].
25 грудня 2023	Ізраїльська армія знайшла тіла п’ятьох заручників в одному з тунелів у Газі[42].
6 квітня 2024	Уночі на 6 квітня внаслідок операції в Хан-Юнісі до Ізраїлю було повернуто тіло Ельада Каціра, 47-річного мешканця кібуцу Нір-Оз, викраденого 7 жовтня і, за наявними даними, згодом убитого терористами «Ісламського джихаду»[43].
17—18 травня 2024	Знайдено тіла чотирьох заручників: Шані Лук, Аміт Бускіли, Іцхака Гелерентера та Рона Біньяміна[44][45].
24 травня 2024	У Джебалії (північна частина сектора Гази) знайдено тіла трьох загиблих заручників, упізнаних як Ханан Яблонка, Мішель Нісенбаум та Оріон Ернандес[46].
24 липня 2024	Під час операції було виявлено тіла п’ятьох заручників: 51-річного Равіда Каца, 33-річного Орена Голдіна, 56-річної Майї Горен, 19-річного сержанта Кирила Бродського та 20-річного штаб-сержанта Томера Яакова Ахімаса[47].
20 серпня 2024	Стало відомо про виявлення і повернення тіл ще шістьох ізраїльських заручників, загиблих у секторі Гази[2][15].
28 серпня 2024	Було оголошено, що під час спільної операції ЦАХАЛу та ШАБАКу попередньої ночі з сектора Гази до Ізраїлю було доправлено викрадене терористами тіло військовослужбовця, загиблого в бою 7 жовтня[48].
31 серпня 2024	Були знайдені тіла шістьох заручників, викрадених терористами: Кармель Гат (39 років, Беері), Еден Єрушалмі (24 роки, Тель-Авів), Херш Ґолдберґ-Полін (23 роки, Єрусалим; громадянин Ізраїлю і США), Алекс Лобанов (32 роки, Ашкелон; громадянин Ізраїлю і Росії), Альмог Сарусі (26 років, Раанана), Орі Даніно (24 роки, Єрусалим)[49].
1—7 червня 2025	Були знайдені тіла трьох заручників, викрадених терористами. Ґад Гагай і Джуді Вайнштейн були вбиті в кібуці Нір-Оз 7 жовтня 2023 року, а їхні тіла були викрадені до Гази. Громадянин Таїланду Натафонг Пінта був викрадений живим із Нір-Оза 7 жовтня і вбитий у перші місяці свого полону.
11 червня 2025	Були знайдені тіла двох заручників, викрадених терористами з Нір-Оза — Яіра Яакова та ще одного заручника, ім’я якого поки не оприлюднено.

Станом на 11 червня 2025 року були виявлені та повернуті тіла 42 загиблих заручників.

Звільнені в межах другої угоди

У межах другої угоди між Ізраїлем і ХАМАС, укладеної 15 січня 2025 року^[50], розпочався обмін ізраїльських заручників на палестинських в’язнів.

Дата	Особи, звільнені в межах обміну
19—20 січня 2025	19 січня ХАМАС звільнив трьох ізраїльських заручниць[51]. 20 січня Ізраїль звільнив 90 палестинських в’язнів[52].
25 січня 2025	ХАМАС звільнив чотирьох ізраїльських заручниць. Ізраїль звільнив 200 палестинських в’язнів[53].
30 січня 2025	ХАМАС звільнив трьох ізраїльських і п’ятьох тайських заручників. Ізраїль звільнив 110 палестинських в’язнів[54].
1 лютого 2025	ХАМАС звільнив трьох ізраїльських заручників. Ізраїль звільнив 183 палестинських в’язнів[55].
8 лютого 2025	ХАМАС звільнив ще трьох ізраїльських заручників. Ізраїль звільнив 183 палестинських в’язнів[56].
15 лютого 2025	ХАМАС звільнив ще трьох ізраїльських заручників. Ізраїль звільнив 369 палестинських в’язнів[57].
22 лютого 2025	ХАМАС звільнив ще шістьох ізраїльських заручників. Ізраїль звільнив 642 палестинських в’язнів.

Станом на 23 лютого 2025 року в межах другої угоди між Ізраїлем і ХАМАС, укладеної 15 січня 2025 року, було звільнено 25 ізраїльських і 5 тайських заручників.

Звільнені 13 жовтня 2025

13 жовтня ХАМАС, відповідно до домовленостей, повернув останніх 20 живих заручників, а Ізраїль звільнив близько 2000 палестинських в’язнів^[58].

Реакція

8 жовтня 2023 року сім'ї викрадених і зниклих безвісти провели пресконференцію і зажадали від уряду почати діалог із сім'ями та провести операцію з повернення зниклих додому, призначити особу, відповідальну за постійний зв'язок із сім'ями, негайно залучити президента Туреччини Ердогана, спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана і президента Єгипту Ас-Сісі до процесу звільнення заручників. Уряд призначив Галя Гірша відповідальним з цього питання.

Мансур Аббас, голова партії ізраїльських арабів РААМ, заявив, що він «закликає керівництво всіх палестинських фракцій продемонструвати гуманну моральну позицію, що відображає цінності ісламу, і негайно звільнити всіх викрадених, заручників і полонених»^[6].

Міжнародна реакція

12 грудня 2023 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію ES-10/22 із закликом до негайного припинення вогню та «негайного і безумовного» звільнення заручників.

16 жовтня 2023 року у звіті, надісланому до Міжнародного комітету Червоного Хреста медичною командою женевської організації «Форум заручників і зниклих безвісти» на чолі з Хагаєм Левіним, йшлося про те, що заручники «терміново потребують лікування та життєво необхідних ліків» і «схильні до негайної смерті». У звіті також висловлюється занепокоєння щодо немовлят, які потребують дитячого харчування^[59][60].

25 жовтня 2023 року прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Катару Мухаммед бін Абдулрахман бін Джасім Аль Тані заявив, що у переговорах про звільнення заручників досягнуто певного прогресу^[61]. Того ж дня генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Аданом Гебреїсус зустрівся з учасниками Форуму заручників і зниклих безвісти і сказав:

Існує нагальна потреба в тому, щоб викрадачі заручників надали ознаки життя, докази надання медичної допомоги та негайного звільнення з гуманітарних міркувань та міркувань охорони здоров'я всіх викрадених[62].

Заручники після звільнення

Елі Шарабі, викрадений у кібуці Беері, був звільнений після 491 дня полону. Лише після звільнення він дізнався, що його дружина та дві доньки-підлітки були вбиті терористами у їхньому будинку 7 жовтня. Через два роки після викрадення Шарабі видав книжку «Заручник», у якій розповів про виживання в полоні у ХАМАС. Його спогади стали найшвидше продаваною книгою в історії Ізраїлю^[63].