Ізюмська провінція

Ізюмська провінція — адміністративна одиниця в Слобідсько-Українській губернії Російської імперії. Існувала протягом 1765—1780 років.

Ізюмська провінція
Герб
Центр	м. Ізюм
Утворено	1765—1780
Попередники	Ізюмський полк
Наступники	Ізюмський повіт, Куп'янський повіт

Адміністративним центром був м. Ізюм.

Географія

Ізюмська провінція межувала на заході з Харківською провінцією, на північному сході з Острогозькою провінцією.

Історія

Ізюмська провінція була утворена 1765 року відповідно до царського маніфесту, за яким з 5-ти слобідських козацьких полків утворювалась Слобідсько-Українська губернія, а полки перетворювались на цивільні адміністративні одиниці — провінції. Провінція була утворена з Ізюмського слобідського козацького полку.

У 1780 році Ізюмська провінція перестає існувати у зв'язку з переформуванням Слобідсько-Української губернії у Харківське намісництво. На території провінції сформовані повіти, такі як: Ізюмський, Куп'янський.

Адміністративний поділ

Провінція поділялася на комісарства:

• Ізюмське комісарство (Ізюм). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Ізюма);
• Балаклійське комісарство (Балаклія);
• Печенізьке комісарство (Печеніги). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Печенігів);
• Купенське комісарство (Купенск). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва;
• Сватівське комісарство (Сватова Лучка). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва.