Слобідсько-Українська губернія

Слобідсько-Українська губернія, Слобідська Україна — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на території нинішньої України, яка була створена на місці ліквідованих 1765 р. московським урядом слобідських козацьких полків і існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках. У 1835 р. перейменована у Харківську губернію.

Слобідсько-Українська губернія
Герб
Дата створення / заснування	1765 і 12 грудня 1796
Названо на честь	Слобідчина, Слобожанщина
Країна	Російська імперія
Столиця	Харків
Замінений на	Харківська губернія
На заміну	Слобідські козаки, Бєлгородська губернія і Харківське намісництво
Час/дата припинення існування	29 вересня 1780 і 5 грудня 1835
Слобідсько-Українська губернія у Вікісховищі

Перша Слобідська Українська губернія (1765-1780)

Слобідсько-Українська (Слободська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, яка існувала у 1765–1780 роках та охоплювала територію колишніх слобідських козачих полків за винятком Чугуївського повіту, який було передано до складу сусідньої Бєлгородської губернії.

Губернія була заснована 18 січня 1765 у наслідку скасування козачого устрою Слобожанщини. Губернським містом став Харків.

У склад губернії ввійшли всі 5 слобідських козачіх полків: Харківський полк, Охтирський полк, Ізюмський полк, Сумський полк та Острогозький полк. Губернія мала поділ на Харківську, Охтирську, Ізюмську, Острогозьку, Сумську провінції.

У 1779 створене Воронізьке намісництво, до складу якого відійшла Острогозька та частина Ізюмської провінції.

У 1780 Слобідсько-Українську губернію скасовано, замість неї створене Харківське намісництво. До намісництва ввійшла вся колишня губернія та частина скасованої у 1779 Бєлгородської губернії.

Друга Слобідська Українська губернія (1797-1835)

Генеральна мапа Слобідської Української губернії. 1829

Указом від 12 грудня 1796 року було вирішено відновити Слобідсько-Українську губернію у її колишніх межах. 1 травня 1797 року вийшов царський указ, яким передбачалося утворити губернію з 10-ти повітів. Хотмижський, Білопільський та Миропільський повіти були передані до Курської губернії. При цьому з Воронізької губернії передавались до Слобідсько-Української Біловодський (Старобільський), Куп'янський, Острогозький (включно з колишнім Калитвянським повітом), та часково Богучарський і Лівенський^[ru] повіти.
Міста Валки, Краснокутськ, Золочів, Лебедин, Вовчанськ та Недригайлів стали безповітовими^[1]. Чугуївський повіт було переформовано у Зміївський повіт.^[2]

1802 року внаслідок нового розподілу губерній Олександра І Слобідсько-Українська губернія була утворена з 10-ти повітів, з яких 3 (Богучарський, Острогозький та Старобільський) мали відійти до Воронізької губернії, а у складі Слобідсько-Української губернії утворили (відновили) 3 повіти з центрами в заштатних містах Валках, Вовчанську та у Лебедині.

9 січня 1819 (чи 1824?) року до Слобідсько-Української губернії було повернено Старобільський повіт.^[3][2]

У 1835 році Слобідсько-Українська губернія була перейменована на Харківську губернію.

Адміністративний поділ губернії

Перша Слобідська Українська губернія (1765 - 1780)

• Харківська провінція (Харків)
  • Харківське комісарство (Харків)
  • Валківське комісарство (Валки)
  • Вільшанське комісарство (Вільшани)
  • Вовчанське комісарство (Вовчанськ). Скасовано в 1773, територія в основному увійшла в Хотімлянське
  • Липецьке комісарство (Липці)
  • Мереф'янське комісарство (Мерефа)
  • Хотімлянське комісарство (Хотімля)
• Сумська провінція (Суми)
  • Сумське комісарство (Суми)
  • Білопільське комісарство (Білопілля)
  • Лебединське комісарство (Лебедин)
  • Межиріцьке комісарство (Межиріч)
  • Миропільське комісарство (Миропілля)
• Охтирська провінція (Охтирка)
  • Охтирське комісарство (Охтирка)
  • Богодухівське комісарство (Богодухів)
  • Борормлянська комісарство (Боромля)
  • Котелевське комісарство (Котельва)
  • Краснокутське комісарство (Красний Кут)
• Ізюмська провінція (Ізюм)
  • Ізюмське комісарство (Ізюм). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Ізюма).
  • Балаклійське комісарство (Балаклія)
  • Печенізьке комісарство (Печеніги). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Печеніг).
  • Купенське комісарство ( Купенск). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
  • Сватівське комісарство ( Сватова Лучка). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва
• Острогозька провінція (Острогозьк)
  • Острогозьке комісарство (Острогозьк)
  • Бірючське комісарство(Бірюч)
  • Калитвянське комісарство (Калитва, створено в 1773)
  • Міловатське комісарство (Мілова, створено в 1773)
  • Осиновське комісарство (Осинове)
  • Уривське комісарство (Урив)

Друга Слобідсько-Українська губернія (1797-1835)

• Богодухівський повіт
• Богучарський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
• Валківський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
• Вовчанський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
• Зміївський повіт (у 1797 році сформовано на базі Чугуївського повіту)
• Ізюмський повіт
• Куп'янський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії)
• Лебединський повіт (у 1802 році повіт відновлено)
• Острогозький повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії)
• Охтирський повіт
• Старобільський повіт (у 1797 році передано з Воронізької губернії, у 1802 році відчужено до Воронізької губернії, у 1819 знову повернено до Слобідсько-Української губернії)
• Сумський повіт
• Харківський повіт

Керівництво губернії

Губернатори

П.І.Б.	Титул, чин, звання	Роки знаходження на посаді
Щербінін Євдоким Олексійович	генерал-майор (генерал-поручник)	03.1765—06.1775
Норов Дмитро Автономович	генерал-майор (генерал-поручник)	1775—1780
Намісництво
Теплов Олексій Григорович	дійсний статський радник	1797—1799
Сабуров Петро Федорович	дійсний статський радник	грудень 1799—1800
Неверов Кирило Іванович	дійсний статський радник	15.07.1800—30.11.1800
Зільбергарниш Густав Карлович	дійсний статський радник	30.11.1800—1802
Артаков Андрій Кіндратович	дійсний статський радник	1802—11.1803
Бахтін Іван Іванович	дійсний статський радник	11.1803—1814
Муратов Василь Гаврилович[ru]	дійсний статський радник	17.05.1815—1827
Грибовський Михайло Кирилович	дійсний статський радник	15.09.1827—10.1828
Каховський Михайло Іванович	дійсний статський радник	12.03.1829—1833
Трубецькой Петро Іванович	князь, генерал-майор	10.11.1833—1835

Губернські маршалки шляхти

П.І.Б.	Титул, чин, звання	Роки знаходження на посаді
Хорват Дмитро Іванович	бригадир, дійсний статський радник	1796—1798
Павлов Михайло Іванович	титулярний радник	1798—1801
Донець-Захаржевський Василь Михайлович	майор	1801—1807
Корсаков Олексій Іванович	генерал-майор	1807—1810
Квітка Андрій Федорович	підполковник, статський радник	1810—1825
Смирницький Микола Савич	надвірний радник	1825—1828
Времев Олександр Миронович	підполковник	1828—1831
Квітка Андрій Федорович	дійсний статський радник	1831—1835

Віце-губернатори

П.І.Б.	Титул, чин, звання	Роки знаходження на посаді
Шидловський Григорій Романович	колезький радник (статський радник)	1796—07.09.1800
Пічугин	генерал-майор	1800—1801
Картвелін Микола Михайлович	дійсний статський радник	1801—1802
Наврозов Матвій Андрійович	колезький радник (статський радник)	1802—1808
Муратов Василь Гаврилович[ru]	статський радник	26.06.1809—17.05.1815
Гежелинський Григорій Федорович	колезький радник	1815—1820
Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович	колезький радник	1823—1828
Паскевич Степан Федорович	статський радник	1829—1831
Пестель Борис Іванович	статський радник	1831—1835