Ілля II (католикос-патріарх всієї Грузії)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ілля ІІ.

Католико́с-Патріа́рх Ілля́ II (груз. კათოლიკოს-პატრიარქი ილია II; в миру Іра́клі Гудушаурі́-Шіолашві́лі (груз. ირაკლი ღუდუშაური-შიოლაშვილი); нар. 4 січня 1933, Орджонікідзе, Північно-Осетинська АРСР, РРФСР) — єпископ Грузинської православної церкви. З 23 грудня 1977 року — предстоятель Грузинської православної церкви.

Ілля II ილია II
80-й Святійший і Блаженніший католико́с-патріа́рх всієї Грузії, архієпископ Мцхетський і Тбіліський, митрополит Піцундський та Сухумо-Абхазький
з 23 грудня 1977
Церква:	Грузинська православна церква
Попередник:	Давид V
Альма-матер:	Московська духовна академія
Діяльність:	патріарх, релігійний лідер
Ім'я при народженні:	Іраклі Гудушаурі-Шіолашвілі ირაკლი ღუდუშაური-შიოლაშვილი
Народження:	4 січня 1933(1933-01-04) (92 роки) Владикавказ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Єп. хіротонія:	1963
Автограф:
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден Давида Агмашенебелі Кавалер ордена Досконалості
Ілля II у Вікісховищі

Біографія

Батьки — з Казбезького району: батько, Георгій Симонович Шіолашвілі, — із села Сно; мати, Наталя Йосипівна Кобаїдзе — із села Сиони. В 1927 році вони переїхали у Владикавказ. Хрещений у день свята Різдва Христова у грузинському храмі; наречений Іраклієм на честь грузинського царя Іраклія II.

Закінчив Московську духовну семінарію в 1957 й Московську духовну академію в 1960.

26 серпня 1963 рукоположений у єпископи Батумські й Шемокмедські. Ректор Мцхетської духовної семінарії (1963—1972). З 1967 єпископ Сухумський, митрополит з 1969.

9 листопада 1977 року, по смерті католикоса-патріарха Давида (Девдаріані) рішенням Св. Синоду був призначений блюстителем патріаршого престолу.

23 грудня 1977 роки був обраний Католикосом-Патріархом; інтронізація відбулася 25 грудня 1977 року.

В 1978–1983 роки був президентом Всесвітньої ради церков.

При ньому відбулося масштабне відродження православ'я в Грузії в 1980-і роки. Починаючи з 1989 неодноразово діяв як посередник між ворогуючими політичними сторонами. Брав участь у створенні Православної Енциклопедії, де поміщена його стаття про Грузинську церкву^[1].

25 липня 2011 року Ілля ІІ уперше в житті прибув до Києва. Це відбулося у рамках патріаршого візиту з приводу святкування 1023річчя Хрещення Русі і тезоіменинства глави УПЦ (МП) Митрополита Володимира. Зокрема, у цей день Ілля ІІ відслужив молебень на Соборній площі Києво-Печерської Лаври^[2].

Позиція Іллі II у грузинсько-російському конфлікті

Ще у травні 2008 року із загостренням російсько-грузинських відносин, Ілля II закликав Президентів Росії та Грузії утриматись від кровопролиття:

По обидва боки були допущені помилки, і їх треба виправляти. Сподіваюся, президенти й уряд Росії й Грузії зроблять все, щоб ніякого збройного зіткнення не відбулося[3]

Також Ілля ІІ висловлюється за дружбу російського та грузинського народів:

Ми єдині вірою — росіяни й грузини. Нас посварити не можна ніколи. Ми будемо завжди разом. Ми потрібні вам, а ви потрібні нам. Нас поєднують багато сторіч, а найголовніше — нас поєднує віра[4]

Ілля ІІ засудив вторгнення російських військ у Грузію:

Це наша спільна трагедія, але всі неодмінно повинні знати, і особливо населення Цхінвальського регіону (і також жителі Абхазії), що з ними грузини не воюють, і ніхто не бажає їх вигнати. Грузія захищає цілісність своїх кордонів. Це справедливе бажання, і воно знаходиться у згоді з міжнародними нормами[5]

а у листі від 12 серпня Президенту Росії він писав:

Це те ж саме, якщо в Росії раптом виникнуть проблеми, наприклад, у Новгороді або Смоленську й вона захистить свої території. Тим більше що у вашої країни вже є подібний досвід у Чечні[6]

Ілля ІІ підкреслює, що

"грузинський народ ніколи не упокориться із зазіханням на свої границі. Грузія ніколи не привласнювала чужих територій, але свої захищала до кінця»[6]

.

У кінці 2019 року патріарх Ілля написав Кирилу листа: в якому просив не надсилати капеланів РПЦ в Абхазії, Цхінвалі, Киргизії. «Відповідно до церковного закону, неприпустимо направляти духовенство до нашої юрисдикції без нашого дозволу, як для служіння у військових формуваннях, так і серед населення. Цей вчинок погіршує ситуацію». Також Ілля висловив стурбованість «викраденням та ув'язненням відомого хірурга містера Важи Гапріндашвілі».^[7]

РПЦ не визнає за патріархом Іллею ІІ титулу «митрополит Піцундський та Сухумо-Абхазький»^[8] і проводить богослужіння на канонічній території Грузинської Церкви в Абхазії.

Нагороди

• 1972 р. — Орден святої рівноапостольної Ніни^[9];
• 1977 р. — Орден святого великомученика Георгія Побідоносця^[9];
• 1977 р. — Орден святого Іоанна Рильського I-го ступеня^[9];
• Орден Дружби народів^[9];
• 1997 р. — Орден Давида Агмашенебелі^[9];
• 2003 р. — Президентський орден Сяйво (Грузія)^[10];
• 2005 р. — Орден «Слава» (Азербайджан)^[9];
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (11 жовтня 2007) — за багаторічне душпастирське служіння і милосердницьку діяльність, визначний особистий внесок у розвиток грузинсько-українських духовних зв'язків^[11]
• 2008 р. — Золотий орден хітона Господнього^[9];
• 2008 р. — Орден Культурної спадщини^[9];
• 2010 р. — Президентський орден Сяйво^[12];
• 2011 р. — Орден св. Володимира 1 ступеня;
• 2013 р. — Орден «Слави і Честі»^[ru] 1 ступеня^[13];
• Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (27 липня 2013) — за визначну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі^[14]
• Орден «За заслуги» I ст. (9 січня 2013) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-грузинських культурно-духовних зв'язків, багаторічну подвижницьку діяльність^[15]

Звання

• Почесний член МДА (1978)^[9];
• Почесний доктор богослов'я Нью-Йоркської духовної академії (1991)^[9];
• Дійсний член Міжнародної академії інформатизації при ООН^[9];
• Почесний член Критської духовної академії (1997)^[9];
• Почесний доктор богослов'я Свято-Тихоновської духовної семінарії Православної Церкви в Америці (1998)^[9];
• Почесний доктор богословських наук Тбіліського державного університету (2003)^[9];
• Почесний член АН Грузії (2005)^[9];
• Почесний доктор богослов'я «Honoris causa» Київської духовної академії (2011)^[16];
• Лауреат премії Міжнародного фонду єдності православних народів «За особливі заслуги в справі зміцнення братніх зв'язків між православними народами і Церквами»^[17].