Монаднок

Монаднок (англ. monadnock, нім. Monadnok m, Härtling m) або інзельберг — останцеве узвишшя невеликих розмірів (що різко здіймається з пологих або практично рівних навколишніх рівнин), складене породами стійкішими проти вивітрювання та денудації у порівнянні з гірськими породами найближчого оточення.

Монаднок нім. Inselberg[1][2]

Монаднок у Вікісховищі

У Південній Африці подібне утворення граніту відоме як koppie, африканське слово ("маленька голова") від голландського зменшувального слова kopje.^[3] Якщо інзельберг має куполоподібну форму і сформований із граніту або гнейсу, його також можна назвати борнхардтом^[en], хоча не всі борнхардти є інзельбергами.

Назва походить від гори Монаднок^[en] у штаті Нью-Гемпшир, США.

Геологія

Інзельберги поширені на ерозованих та вивітрених щитах.^[4] Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інзельберги руйнуються внаслідок незначного обвалення блоків та відшарувань. Після ерозії залишаються тори^[en], що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються осипи^[5][6]. Інзельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнин^[7][8]

Скупчення інзельбергів, що називають інзельберзькими полями та інзельберзькими рівнинами, зустрічаються у: Танзанії,^[9] Антиатлас Марокко,^[7] північно-східній Бразилії,^[10] Намібії,^[11] внутрішніх районах Анголи^[12] та північній Фінляндії^[13][14] та Швеції^[en].^[15]

Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інзельбергів; останці, конічні пагорби^[en], опуклі-увігнуті пагорби, пасмові скелі над покритим реголітом схилом, гранітний купол і коп'є або тор^[16]

Вулканічні або інші процеси можуть спричинити утворення гірської породи, стійкої до ерозії, всередині тіла з м’якших порід, таких як вапняк, який є сприйнятливіший до ерозії. Коли менш стійка порода стирається, утворюючи рівнину, більш стійка порода залишається як ізольована гора. Міцність нерозмитої породи часто пояснюється герметичністю її окремості^[17]

Інзельберги можуть бути перероблені льодовиками щитами приблизно так само, як і баранячі лоби. На півночі Швеції^[en] приклади цього типу інзельбергів називають флігбергами^[18]

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.