Інсайт (громадська організація)

Інсайт — українська громадська організація, що обʼєднує лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних, інтерсекс, квір-людей та союзниць_ків.

Громадська організація «Інсайт»

Дата заснування	2008 р.
Тип	Недержавна (громадська) організація
Голова	Олена Шевченко
Адреса	Україна, м. Київ
Нагороди	International LGBTQI+ Paris prized
Офіційний сайт	http://insight-ukraine.org/

Команда ГО «Інсайт»

Місія організації

Просування і захист прав ЛГБТІК-людей, популяризація ідей фемінізму, надання ресурсної підтримки ініціативним групам та окремим активісткам, впровадження інформаційно-освітніх програм для фахівців у різних сферах, надання допомоги ЛГБТІК-людям через юридичні консультації, психологічну допомогу тощо.

Цінності організації: рівноправʼя, фемінізм, свобода, інклюзивність, різноманіття для усіх соціальних груп.

Мета діяльності: Суспільство, вільне від дискримінації, у якому люди рівні, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, кольору шкіри, етнічності, громадянства, віку, статі або будь-яких інших характеристик.

Історія

Інсайт був створений як ініціативна група у червні 2007 року і офіційно зареєстрований як громадська організація 26 травня 2008 року у Києві.

Засновницями стали Довгопол Ганна Олександрівна, Мельничук Валерія Василівна, та Шевченко Олена Олегівна. Першою директоркою організації була Ганна Довгопол. З 2010 року її змінила правозахисниця, відкрита лесбійка і феміністка Олена Шевченко, яка очолює Інсайт і понині.

Інсайт від початку своєї діяльності був орієнтований насамперед на лесбійок та бісексуалок на противагу більшості тогочасних ЛГБТІК-організацій, які працювали з геями та ЧСЧ. Також майже одразу після заснування Інсайт почав розвивати трансгендерний напрямок, ставши першою українською ЛГБТІК-організацією, що працювала в інтересах трансгендерних людей. Ця діяльність включала як безпосередню допомогу їм, так і системну адвокацію, спрямовану на покращення в Україні процедури трансгендерного переходу та загалом правового становища транслюдей^[1]. Багато років цей напрямок координувала трансгендерна активістка та експертка Інна Ірискіна.

Починаючи з 2008 року, Інсайт проводить культурно-просвітницькі заходи, присвячені тематиці рівності прав ЛГБТІК-людей та інших вразливих до дискримінації груп.

У 2014 році було проведено перший «Фестиваль Рівності», що поєднував у собі різноманітні заходи, як-от виставки, кінопокази, дискусії тощо. ^[2] Згодом Фестиваль неодноразово проводився в Києві та кількох обласних центрах України у період по 2019 рік.

У 2014 році, після анексії російською федерацією Криму та її вторгнення на Донбас, Інсайт створив у Києві шелтер – тимчасовий прихисток для ЛГБТІК-переселенців з Криму та зони АТО. Згодом він став доступним також для інших ЛГБТІК-людей, що опинилися в скрутних життєвих ситуаціях. У 2019 році шелтер припинив своє функціонування через брак фінансування. ^[3]

У перші роки існування діяльність Інсайту була зосереджена в Києві. У 2015 році організація розширилася, створивши регіональні представництва, що стали осередками місцевої ЛГБТІК-спільноти у відповідних областях.^[4] Перше таке представництво відкрилося у Львові, незабаром до нього додалися ще у Дніпрі, Запоріжжі. Ужгороді та Чернівцях. Згодом їх географія змінювалася, і на осінь 2025 року Інсайт має представництва, окрім Києва, у Вінниці, Запоріжжі, Івано-Франківську, Луцьку, Львові та Чернівцях. Від початку існування програми до 2024 року її координувала Ольга Ольшанська, потім співкоординаторками стали трансжінка, історикиня Яна Лис та лесбійка Олена Григоряк, які до того керували представництвами відповідно в Луцьку та Чернівцях.

Протягом усього періоду діяльності Інсайт проводить публічні акції та долучається до акцій, що проводяться іншими організаціями, насамперед ЛГБТІК- та феміністичної тематики. У 2016 році Інсайт вперше провів в Україні вуличну ходу за права трансгендерних людей – «Транс-Марш». Надалі такі марші в Києві стали щорічними.^[5]

Починаючи з 2008 року, Інсайт бере участь у феміністичних маршах на Міжнародний день боротьби за права жінок 8 березня. У 2018 році було створено об’єднаний оргкомітет з метою проведення більш масштабного маршу під назвою «Марш Жінок». Надалі ця феміністична ініціатива розвинулася на базі Інсайту в окрему організацію «Марш Жінок», залишаючись для нього партнерською.^[6]

Інсайт також постійно займається інформаційно-просвітницькою діяльністю: проводить дослідження, тренінги для фахівців, публікує аналітичні та просвітницькі матеріали з ЛГБТІК-, феміністичної та ширшої правозахисної тематики. У 2016 році було створено інформаційний портал «Update», орієнтований насамперед на молодь, де публікувалися матеріали на подібні складні теми простою та доступною мовою. Проєкт підтримувався до 2021 року під керівництвом тодішньої медійної координаторки Таї Герасимової.^[7]

У 2015 році Інсайт організував у Києві першу в Україні міжнародну транс-конференцію. Друга така конференція відбулася в 2018 році.^[8]

З 2017 року в Інсайті існує психологічна служба, що об’єднала фахівчинь та фахівців із Києва та різних регіонів України, які надають допомогу ЛГБТІК-людям. Також із перших років діяльності Інсайт намагався налагоджувати співпрацю з лікарями, дружніми до ЛГБТІК-спільноти: гінекологами, ендокринологами, психіатрами, згодом і сімейними лікарями. У 2017 році було започатковано «базу дружніх лікарів», яка ведеться на системній основі.^[9] Для лікарів періодично проводяться тренінги з підвищення їхньої обізнаності в питаннях ЛГБТІК-тематики – зокрема, щодо особливостей надання медичної допомоги трансгендерним людям.

У 2022 році, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, Інсайт змінив пріоритети в своїй діяльності, змістивши фокус на підтримку ЛГБТІК-людей, що постраждали від війни. Так з’явився напрямок із надання гуманітарної допомоги таким людям включно з гормональними препаратами для транслюдей. Також були створені та підтримувані надалі спільно з Маршем Жінок прихистки для постраждалих від війни у Львові та в Чернівцях.^[10]

У жовтні 2025 року Інсайт провів у Києві Першу Українську Лесбійську Конференцію, у якій взяли участь близько 180 учасниць.^[11]

Діяльність організації

У різні періоди діяльність Інсайту структурувалася по-різному. Зокрема, довгий час виокремлювався трансгендерний напрямок, але в 2024 році його задачі були розподілені між іншими напрямками. Робота зі спільнотою в Києві та регіональний розвиток, навпаки, були окремими напрямками, які згодом об’єднали. На 2025 рік можна визначити такі сфери діяльності ГО «Інсайт»:

• Адвокація прав ЛГБТІК-людей та гендерної рівності в Україні: взаємодія з органами та представниками влади задля зміни законодавства, проведення публічних акцій, ведення стратегічних судових справ (останнє є складовою юридичного напрямку).
• Допомога та надання підтримки представникам і представницям вразливих груп, насамперед ЛГБТІК-людям: психологічний, юридичний, медичний, гуманітарний напрямки, пошук дружніх фахівців та взаємодія з ними, підтримка за принципом «рівний – рівному», надання прихистку для тимчасового проживання.

• Розвиток регіональних ініціатив ЛГБТІК-спільноти: підтримка в різних регіонах України ком’юніті-центрів з безпечною та дружньою атмосферою, проведення заходів для спільноти: лекцій, дискусій, майстер-класів, переглядів фільмів, вечорів поезії тощо (напрямок регіонального розвитку).
• Інформаційно-просвітницька робота з тематики гендеру, сексуальності та прав людини: проведення інформаційних кампаній, культурно-просвітницьких заходів, навчальних курсів та тренінгів для фахівців, взаємодія зі ЗМІ, ведення сайту та соцмереж (комунікаційний напрямок), проведення досліджень, підготовка і публікація аналітичних і просвітницьких матеріалів (аналітичний напрямок).

• Співробітництво з іншими громадськими об’єднаннями, а також з іноземними та міжнародними організаціями: залучення в роботу міжнародних організацій, участь у міжнародних заходах та проведення спільних заходів і кампаній, обмін досвідом, використання ресурсів інших організацій для адвокації.

Також ведеться постійна діяльність, спрямована на забезпечення функціонування та розвитку організації: фандрейзінг, ведення звітності за проєктами, бухгалтерія, закупівлі тощо.

Трансадвокація

На час створення ГО «Інсайт» в Україні діяла процедура трансгендерного переходу, що регулювалася Наказом № 57 Міністерства охорони здоров’я України «Про надання медичної допомоги особам, що потребують зміни (корекції) статевої належності» від 1996 року.^[12] Ця процедура передбачала мінімум 30 днів обстеження в психіатричному стаціонарі для встановлення діагнозу, отримання дозволу від єдиної комісії з питань «зміни статевої належності» в Києві, стерилізацію як передумову юридичному визнанню гендеру, а також низку обмежувальних протипоказань, як-от перебування в шлюбі та наявність неповнолітніх дітей.

Зустріч ГО «Інсайт» із незалежним експертом ООН з питань захисту від насилля та дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Інсайт від початку поставив на меті зміну цієї процедури на більш сумісну зі стандартами прав людини. Для цього вже з 2008 року відбувалися комунікації з представниками МОЗ, яке також демонструвало інтерес до оновлення процедури. З метою додаткового підтвердження необхідності покращення процедури транспереходу Інсайт проводив дослідження серед трансгендерних людей (див. Дослідження та аналітика).

Однак Наказ № 60 «Про удосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності», виданий МОЗ у 2011 році, не враховував більшість побажань Інсайту і не змінював загальну схему процедури переходу.^[13]

З метою просування змін до процедури Інсайт вів також міжнародну адвокацію. Зокрема, у 2013 році на 108-й сесії Комітету ООН з прав людини у Женеві Інсайт презентував тіньовий звіт «Порушення прав людини лесбійок, геїв, бісексуальних і трансгендерних людей в Україні», унаслідок чого Україна в 7-му Універсальному періодичному огляді отримала 6 рекомендацій по СОГІ, з яких 2 стосувалися цієї процедури. У 2013 році Інсайт разом із Офісом Омбудсмена організував круглий стіл «Найкращі практики процедури зміни (корекції) статевої приналежності на пострадянському просторі» за участі представників МОЗ, а також міжнародних організацій Transgender Europe, Human Rights Watch та Транс*Коалиция. Згодом у 2015 році Інсайт разом з Transgender Europe та Human Rights Watch підготував «Меморандум про процедуру юридичного визнання гендерної ідентичності в Україні», що містив перелік бажаних заходів для покращення процедури такого визнання.^[14]

У 2015 році Інсайт виграв два поспіль судових процеси, пов’язані з вимогами до юридичного визнання гендеру трансгендерних людей (див. Стратегічні судові справи).

У підсумку вищезгаданих дій, МОЗ України погодилося з необхідністю зміни процедури трансгендерного переходу. У 2015 році Інсайт ініціював проведення Міжнародної трансконференції в Києві, де МОЗ мало стати співорганізатором, щоб під час неї разом оголосити про плани такої зміни. Проте в останній момент МОЗ відхилило пропозицію, а також не включило представниць Інсайту в робочу групу, що мала розробити нові медичні стандарти для транспереходу. Через це Інсайт мав лише обмежений вплив на процес їх розроблення та затвердження.

15 вересня 2016 року Наказом МОЗ № 972 було затверджено «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гендерна дисфорія», що став новим базовим нормативним документом для регулювання процедури транспереходу. Водночас, Наказ № 60 усе ще залишався чинним, і це створило колізію, яка фактично паралізувала можливість отримання транслюдьми медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності й завершення переходу. Для виправлення ситуації Інсайт зустрівся з тодішньою в.о. міністра охорони здоров’я Уляною Супрун, яка пообіцяла підтримку.^[15] Незабаром 5 жовтня був виданий Наказ МОЗ № 1041, який скасовував Наказ № 60, а також запроваджував нову форму медичного свідоцтва та порядок його заповнення.^[16]

Нова процедура переходу, що таким чином запрацювала з кінця 2016 року, була позбавлена багатьох недоліків попередньої. Вона не вимагала обов’язкової стерилізації, не містила переліку протипоказань на кшталт наявності шлюбу і дітей, а передумовами для юридичного визнання гендеру тепер були встановлення діагнозу «транссексуалізм», що могло здійснюватися в амбулаторних умовах, та проведення замісної гормональної терапії. Крім того, комісія з питань зміни статевої належності була ліквідована, і медичне свідоцтво про зміну (корекції) статевої належності відтепер видавали сімейні лікарі.^[17] Водночас, текст Уніфікованого клінічного протоколу містив помилки та суперечливі положення, які могли трактуватися неоднозначно й призводити до затягування процесу переходу та обмежувати його доступність (зокрема, для неповнолітніх та інтерсекс-людей).

Протягом наступних років Інсайт продовжував працювати з МОЗ задля покращення клінічного протоколу «Гендерна дисфорія». Проте, хоча на рівні спеціально створеної для цього робочої групи за участі представниць Інсайту були узгоджені відповідні поправки до його тексту,^[18] зрештою МОЗ відмовилося їх затверджувати. Натомість міністерство запропонувало підготувати для запровадження клінічний протокол з переліку іноземних джерел,^[19] однак цей процес затягнувся. Після зміни керівництва МОЗ унаслідок виборів 2019 року, а згодом початку пандемії COVID-19, питання оновлення клінічного протоколу зійшло з порядку денного.

У 2021 році, коли МОЗ узяло курс на впровадження нещодавно затвердженої Міжнародної класифікації хвороб 11 перегляду, Інсайт також переорієнтувався на подальше покращення процедури транспереходу в прив’язці саме до впровадження МКХ-11, яке потенційно мало призвести до виключення з неї обов’язкового психіатричного спостереження при встановленні діагнозу. У 2023 році представниці Інсайту брали участь у засіданнях Робочої групи МОЗ з питань впровадження епідеміологічного нагляду за смертністю від усіх причин в Україні, одним із питань якої було впровадження МКХ-11.^[20]

23 квітня 2025 року Наказом № 703 МОЗ затвердило Операційний план переходу України на МКХ-11 на 2025–2026 роки.^[21] Станом на осінь 2025 року Інсайт вивчає можливості долучення до цієї роботи, щоб у відповідний час взяти участь у розробці нового клінічного протоколу для регулювання транспереходу на основі діагнозу «Гендерна невідповідність» категорії «Стани, пов’язані з сексуальним здоров’ям» за МКХ-11.^[22]

Публічні акції

Феміністичні марші див. Марш Жінок.

20 листопада 2008 року, до Міжнародного дня пам’яті трансгендерних людей, Інсайт провів, імовірно, першу в Україні публічну акцію, присвячену трансгендерній тематиці. Вона відбулася в Маріїнському парку неподалік від будівлі Міністерства охорони здоров’я за участі більше 25 людей.^[23]

11 грудня 2010 року Інсайт долучився до акції «АнтиЙолка» на Майдані Незалежності, спільно організованої лівими, профспілковими та правозахисними рухами. Акція була приурочена до Дня прав людини, й основними її вимогами було не впроваджувати нові Трудовий і Житловий кодекси та пенсійну реформу уряду Януковича.^[24][25]

У липні 2012 року Інсайт разом із кількома ЛГБТІК- та правозахисними організаціями провели в Києві акцію «За свободу від цензури». Вона була спрямована проти законопроєкту № 7132 «Про захист суспільної моралі», а також законопроєкту № 8711 з неофіційною назвою «про заборону пропаганди гомосексуалізму», що мав на меті криміналізувати публічні згадки ЛГБТІК-тематики й тим самим обмежити свободу слова та мирних зібрань в Україні.^[26][27][28]

8 грудня 2012 року Інсайт за підтримки кількох жіночих та правозахисних організацій провів акцію «Скажи рішуче «НІ» законодавчому насиллю над правами людини!» за участю близько 100 людей. Однією з основних тем акції був протест проти законопроєкту № 8711. Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив проводити акцію за місцем, на яке спочатку було подано заявку, проте організатори встигли подати її на інше місце, де акція й відбулася. Попри це, кілька учасниць та учасників було затримано, а на голову ГО «Інсайт» Олену Шевченко складено адміністративний протокол за несанкціоновану акцію. ^[29]

З 2012 року Інсайт долучався до оргкомітету КиївПрайду – культурно-просвітницького форуму, одним із заходів якого була правозахисна хода Марш Рівності в Києві. Після 2016 року, коли КиївПрайд став окремою громадською організацією, а марші набули більш масштабного характеру, Інсайт брав у них участь своєю колоною.^[30][31] У 2022 та 2023 роках марші не проводилися через повномасштабне вторгнення Російської Федерації. У 2024 році, коли проведення Маршу Рівності було поновлено, Інсайт не підтримав його, посилаючись на міркування безпеки.^[32]

У 2013–2014 роках членкині та члени Інсайту брали участь у протестах Євромайдану. При цьому ще на початку задля уникнення конфліктів з праворадикальними групами та відмежування від спроб деяких політиків маніпулювати ЛГБТІК-тематикою було ухвалено спільне рішення низки ЛГБТІК-організацій відмовитися від використання ЛГБТІК-символіки та не проводити в рамках Євромайдану акцій з ЛГБТІК-тематики.^[33][34][35]

У листопаді 2015 року членкині й члени Інсайту брали участь в акції «Тисни» під Верховною Радою за прийняття законів, необхідних для запровадження безвізового режиму в рамках асоціації України з Європейським Союзом. Інсайт разом з іншими ЛГБТІК-активістами й активістками при цьому фокусувався на вимозі прийняття поправки в Кодекс законів про працю, що мала заборонити дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.^[36] Зрештою відповідне законодавство було прийняте.^[37]

20 листопада 2015 року на День пам’яті трансгендерних людей Інсайт провів акцію «Невже ми маємо померти, щоб нас згадали?» з вимогою скасування Наказу МОЗ № 60 та оновлення процедури транспереходу.^[38]

22 жовтня 2016 року, з нагоди Міжнародного дня дій за депатологізацію трансгендерності, Інсайт провів перший в Україні Транс-Марш. ^[39] Ідея заходу полягала в тому, щоби зробити вуличну ходу, присвячену саме правам транслюдей, оскільки в рамках ширшого Маршу Рівності вони опиняються в тіні. У марші взяли участь кілька десятків людей.^[40][41]

У 2017 році Транс-Марш був приурочений до Дня пам’яті трансгендерних людей і пройшов за маршрутом від Софійської площі до Золотих Воріт, де завершився мітингом з оголошенням вимог до влади. Марш супроводжувався контракцією з боку опонентів.^[42]

У листопаді 2018 році після анонсу чергового Транс-Маршу Інсайт почав отримувати погрози від праворадикальних організацій. За порадою поліції місце збору було змінено, проте противники, серед яких були організації «Братство», «Катехон», «Традиція і порядок» та «Сестринство святої Ольги», також перенесли свою контракцію на місце поблизу. Захід розпочався з мітингу біля метро «Університет», Противники наблизилися й почали кидати димові шашки. Поліція, мотивуючи це міркуваннями безпеки, змусила учасниць та учасників припинити захід і силою загнала їх до метро. Від нападу праворадикалів постраждали дві дівчини та канадський журналіст Майкл Колборн.^[43] Інсайт у заяві, зробленій після зірваного маршу, охарактеризував події як «праворадикальну диктатуру, що встановлюється в Україні».^[44]

13 липня 2019 року на день народження українського кінорежисера Олега Сенцова, який тоді перебував у російському ув’язненні, Інсайт провів флешмоб «Сенцов+».Захід пройшов одночасно в чотирьох містах: у Дніпрі, Запоріжжі, Чернівцях і Києві.^[45]

23 листопада 2019 року Інсайт знову провів Транс-Марш, приурочений до Дня пам’яті трансгендерних людей. Праворадикали так само погрожували та проводили контракцію поряд, проте цього разу поліція змогла розділити учасниць і учасників маршу та їхніх опонентів, які намагалися прорвати кордон. Маршрут ходи пролягав від Михайлівської площі до Поштової площі, у ній взяли участь близько 100 людей.^[46] Марш також запам’ятався критикою в соцмережах через те, що його дата проведення збіглася з днем пам’яті жертв Голодомору. Організатори, навпаки, відзначили збіг таким чином, що обидві дати стосуються жертв ксенофобії – трансгендерних людей та українців відповідно.^[47]

У 2020 році Транс-Марш не проводився через пандемію COVID-19. У 2021 році його було вирішено приурочити до 25 травня – дня, в який у 2019 році було затверджено Міжнародну класифікацію хвороб 11 перегляду. Відповідно, головною вимогою маршу стало впровадження її в Україні, щоб тим самим виключити трансгендерні діагнози з категорії психіатричних захворювань. Маршрут знову пролягав від Михайлівської до Поштової площі, в ході взяли участь більше 100 людей.^[48][49] У наступні роки через повномасштабне вторгнення Росії в Україну Транс-Марші не проводилися.

Стратегічні судові справи

Більшість судових справ в інтересах ГО «Інсайт» вела адвокатка Оксана Гузь.

У 2015 році Інсайт вів справи двох трансгендерних людей, які не погодилися з рішенням Комісії з питань зміни (корекції) статевої належності, що відмовила їм у видачі медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності через недостатній з її точки зору обсяг хірургічних втручань  Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправним і скасував рішення комісії, а також зобов’язав МОЗ України в особі комісії видати медичні свідоцтва для подальшого внесення змін до актового запису про народження у зв’язку із зміною статевої належності.^[26][27] Комісія фактично саботувала це рішення, видавши свідоцтва, де не були заповнені графи, з якої на яку змінено статеву належність. Інсайт в інтересах позивача і позивачки повторно звернувся до суду, який у 2016 році знову визнав дії комісії протиправними і зобов’язав її видати належним чином заповнені свідоцтва.^[28][29]

У 2015 році в супровід було взято справу інтерсекс-людини, яка хотіла змінити ім’я та позначку статі в документах, що посвідчують особу. Оскільки в Україні на законодавчому рівні закріплена процедура юридичного визнання гендеру лише для трансгендерних людей, було прийнято рішення звернутися до органу РАЦС із заявою про зміну статі з «чоловічої» на «жіночу». Це прохання було відхилено через відсутність медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності, яке видається в підсумку проходження процедури трансгендерного переходу. Відмова РАЦС була оскаржена в судовому порядку. Національним судам України було надано вичерпну інформацію стосовно того, що процедура для трансгендерних людей не підходить для заявниці як інтерсекс-людини, але всі рішення судів були не на її користь. В подальшому ця справа перебувала на розгляді Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ однак у 2019 році постановив, що національні засоби правового захисту не були вичерпані, і відхилив скаргу заявниці.^[30]

В березні 2016 року, коли було зірвано Фестиваль Рівності у Львові, цьому передувала судова заборона на проведення 19 та 20 березня масових заходів у Львові.^[31] Це рішення було оскаржено, і вже в червні 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд скасував цю заборону та визнав її неправомірною, зазначивши: «Здійснення прав на свободу зібрань та об’єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».^[32]

У 2018 році в Ужгороді стався напад на учасниць акції з приводу Міжнародного дня захисту прав жінок 8 березня, кількох нападників було затримано. Інсайт вів у суді справу щодо цього нападу. Злочин було кваліфіковано за статтею 125 Кримінального кодексу України «Умисне легке тілесне ушкодження» і не враховано мотив нетерпимості, з якого фактично було здійснено напад. У 2021 році Ужгородський міськрайонний суд постановив звільнити від кримінальної відповідальності обвинувачених у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.^[33][34]

У 2020 році в роботі була справа за позовом трансгендерної жінки, якій РАЦС відмовив у внесенні змін до актового запису про народження. Підставою до відмови стало те, що в медичному свідоцтві про зміну (корекцію) статевої належності не було зазначено відповідне медичне втручання, яким на думку РАЦС мала бути хірургічна корекція. Відмова була успішно оскаржена в судовому порядку: Миколаївський окружний адміністративний суд визнав її протиправною і скасував, зобов’язавши внести відповідні зміни до актового запису. У своєму рішенні суд зазначив, що «ЄСПЛ наголошує, що поняття "приватне життя" є широким терміном, не піддається вичерпному визначенню. Воно включає в себе не тільки фізичну та психологічну цілісність людини, але іноді може також охоплювати аспекти фізичної та соціальної ідентичності людини». Отже, ці аспекти потрапляють під особисту сферу, захищену Європейською конвенцією з прав людини.^[35][37]

У 2021 році Інсайт взявся за справу Сніжани Круглякової, засудженої до довічного ув’язнення. Її звинуватили у вбивстві власних опікунів – дядька та тітки. За твердженням самої Круглякової, дядько в нетверезому стані спочатку напав на власну дружину, а потім і на неї, і вона вбила його, намагаючись захиститися. Суд однак не врахував багато обставин події, а натомість зосередився на тому, що Сніжана – лесбійка, і начебто несприйняття опікунами її сексуальної орієнтації було причиною вбивства. Інсайт намагався ініціювати перегляд справи, проте в 2022 році попри зібрані факти Новозаводський районний суд Чернігова залишив вирок у силі.^[38][39]

У 2021 році у Львові група з чотирьох молодиків напала на поета Сергія Савіна та музиканта Максима Вербу, прийнявши їх за геїв. У листопаді Галицький районний суд Львова засудив одного з нападників до більше ніж 4 років позбавлення волі за статтею 296 Кримінального кодексу України «Хуліганство», однак при цьому було зазначено гомофобний мотив вчинення злочину. За словами адвокатки Оксани Гузь, призначенню реального покарання посприяла наявність у нападника непогашеної судимості за попередньо скоєні злочини.^[40]

23 січня 2025 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Свердлова та Шевченко проти України». Справа стосувалася подій травня 2013 року, коли організаційний комітет «Київ Прайд» за участі Інсайту планував провести Марш Рівності в центрі Києва. Київська міська державна адміністрація попросила організаторів змінити місце проведення, мотивуючи це збігом зі святкуванням Дня Києва. Після відмови оргкомітету КМДА звернулася до суду, який заборонив усі масові заходи в центрі міста. Зрештою марш було перенесено на околиці Києва, але через неможливість забезпечення належної безпеки до участі в ньому були допущені лише близько 60 зареєстрованих учасниць та учасників замість очікуваних 600. Організаторки маршу Олена Шевченко та Олександра Свердлова, інтереси яких у цій справі представляла адвокатка Євгенія Закревська, намагалися оскаржити дії міської влади в українських судах, а згодом дійшли до ЄСПЛ. Той встановив, що держава порушила право на свободу мирних зібрань та на забезпечення ефективного засобу правового захисту, і постановив виплатити заявницям компенсацію.^[41][42]

У 2025 році Інсайт вів справу Зоряна Кіся й Тимура Левчука, які багато років проживають як сім’я, але за законодавством України не можуть отримати офіційного визнання своїх стосунків. Через це Левчуку відмовили в можливості поїхати за кордон до свого партнера, який перебуває в Ізраїлі на дипломатичній службі, що й стало приводом звернення до суду. У червні 2025 року Деснянський суд Києва встановив факт спільного проживання пари чоловіків однією сім’єю (фактичних шлюбних відносин).^[43][44] Пізніше Громадянський рух «Всі разом!» подав апеляцію на це рішення, провадження за якою було закрито через відсутність встановленого факту порушення прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків апелянтів.^[45][47]

Інформаційні та адвокаційні кампанії

У 2013 році Інсайт провів кампанію «Сідай, п’ять», спрямовану проти законопроєкту № 8711, прийнятого на той час Верховною Радою в першому читанні. Назва кампанії відсилала до того, що в разі остаточного прийняття цього закону можна було б отримати до 5 років ув’язнення за «пропаганду гомосексуалізму». У рамках кампанії було створено сайт «Stop hate» з детальною інформацію про небезпеку законопроєкту,^[50] петицію проти законопроєкту, а також плакати, розміщені в метро Києва.^[51]

У 2017 році Інсайт провів кампанію «Слова ранять», спрямовану проти злочинів на ґрунті ненависті, зокрема мови ворожнечі.^[52] У кампанії пропонувалося підписати петицію за те, щоб створити пілотний проект в місті Києві, сформувавши спеціальний департамент з попередження, виявлення та реагування на злочини на ґрунті ненависті. Плакати кампанії були розміщені в Києві, Львові та Дніпрі.^[53]

У 2020 році Інсайт провів кампанію «Неочікувані сторіз», присвячену камінг-ауту ЛГБТІК-людей. Вона включала поради психологів, як краще реагувати на камінг-аут, на булінг та загалом як надавати підтримку близьким ЛГБТІК-людям, а також розбір поширених міфів про ЛГБТ.^[54]

У 2023 році Інсайт спільно з Маршем Жінок запустив кампанію «Стамбульська конвенція має запрацювати!». Вона була спрямована на внесення змін в українське законодавство задля повної імплементації в нього норм Стамбульської конвенції, щоб покращити захист жінок від домашнього насильства, зокрема збільшити покарання за нього.^[55]

У 2023–2025 роках Інсайт проводив кампанію за прийняття законопроєктів № 9103 (про реєстровані партнерства)^[56] та № 5488 (про відповідальність за злочини на ґрунті ненависті),^[57] що полягала в зверненнях до депутатів Верховної Ради, щоб вони підтримали ці законопроєкти. У кампанію активно залучалися всі регіональні представництва Інсайту, які писали листи депутатам та проводили у соцмережах флешмоби зі зверненнями до них. Також у рамках кампанії було розроблено бот у Telegram із детальними інструкціями з розсилання листів.^[58]

У 2025 році Інсайт провів інформаційну кампанію в Інтернеті «Ми вже знайомі».^[59] Її метою було показати, що ЛГБТІК-люди – це ті, кого можна зустріти поряд у звичайному житті. У рамках кампанії було опубліковано на сайті «Інсайту» та поширено в соцмережах низку інформаційних матеріалів – зокрема, глосарій ЛГБТІК-термінології^[60] та поширені міфи з тематики сексуальної орієнтації й гендерної ідентичності та їх розвінчання.^[61]

Культурно-просвітницькі заходи

У 2008 році Інсайт організував перший ЛГБТІК-фестиваль «Квір-тиждень» в Україні. Головною подією фестивалю стала фотовиставка «Інший погляд», спрямована на нормалізацію квір-культури та підвищення толерантності як всередині ЛГБТІК-спільноти, так і широкої аудиторії. Фестиваль також включав майстер-класи, дискусії та читання квір-поезії.^[62][63]

У 2010 році фестиваль «Квір-тиждень» був приурочений до Міжнародного дня протидії гомофобії та трансфобії 17 травня. У його рамках відбувся кінофестиваль «Інша любов. Гей/лесбі кіно: від Берліна до Києва». Також під час фестивалю була проведена презентація дослідження «Ситуація трансгендерів в Україні».^[64][65]

20 листопада 2010 року на День пам’яті трансгендерних людей Інсайт проводив показ фільму «Хлопці не плачуть», який був зірваний через напад праворадикалів. Організатор заходу Тимур Лисенко постраждав, стримуючи нападників, які втекли до приходу міліції.^[66]

У 2012 році Інсайт організував виставку робіт української фотохудожниці Євгенії Білорусець «Своя кімната», присвячену одностатевим сім’ям в Україні. Експозиція постраждала від нападу праворадикалів.^[67]

У вересні 2013 році на фестивалі Гогольfest Інсайт організував «Веселковий курінь» – простір з експозицією та програмою заходів квір-тематики.^[68]

У грудні 2014 року в Києві був проведений перший Фестиваль Рівності, девіз якого був: «Мистецтво – рушійна сила соціальних перетворень», під яким проходили й подальші фестивалі. Фестиваль Рівності став розвитком ідеї, закладеної у «Квір-тижні»: подання правозахисної тематики засобами мистецьких заходів, тепер уже не лише з фокусом на ЛГБТІК-, а з ширшим охопленням різних дискримінованих спільнот.^[69][70]

У грудні 2015 року в Києві пройшов другий Фестиваль Рівності.^[71]

У березні 2016 року розпочався тур Фестивалю Рівності регіонами України. У Львові — першому місті туру — проведення Фестивалю було зірване агресивно налаштованими праворадикалами. При цьому міська влада та поліція також перешкоджали проведенню фестивалю: через суд заборонили проведення вуличного заходу, яким він мав супроводжуватися; готель «Львів» за вказівкою адміністрації відмовив організаторам фестивалю в поселенні; поліція не йшла на співпрацю й не вжила належних заходів безпеки.^[72][73] Мер Львова Андрій Садовий згодом назвав зрив фестивалю «наслідком добре спланованої операції», учасниками якої на його думку стали обидві сторони.^[74]

У травні 2016 року в Києві пройшов Фестиваль Рівності на підтримку Львова, До його програми увійшли заходи, які не відбулися у Львові через зрив фестивалю праворадикальними угрупованнями.^[75]

У 2016 році також успішно пройшли Фестивалі Рівності в Дніпрі,^[76] Одесі,^[77] Запоріжжі^[78] та знову в Києві.^[79]

У 2017 році Фестиваль Рівності відбувся в Маріуполі^[80] та ще раз у Запоріжжі. У Запоріжжі праворадикали намагалися заблокувати проведення фестивалю і побили кількох відвідувачок, але були зупинені поліцією, яка затримала сімох із них.^[81]

У травні 2018 року Фестиваль Рівності мав відбутися в Чернівцях, проте був зірваний представниками праворадикальних організацій, таких як «Традиція і порядок», «Катехон», «Зентропа», «Сестринство св. Ольги», багато яких спеціально для цього приїхали з Києва. Праворадикали заблокували прохід на локацію, а поліція не перешкоджала їм у цьому, натомість оголосила про начебто мінування локації та вивела організаторів.^[82]

У грудні 2018 року Фестиваль Рівності знову пройшов у Києві.^[83] Після цього в проведенні фестивалю було взято паузу. Згодом Інсайт готувався провести його знову в 2020 році, проте від цих планів довелося відмовитися через пандемію COVID-19.

У березні 2020 року Інсайт провів «Форум сучасної сім’ї», присвячений тим сім’ям, які найчастіше залишаються за рамкою «традиційної родини». Захід спочатку планувався фізично в Києві, але через пандемію COVID-19 був переведений в онлайн-формат. Під час нього відбулася низка дискусій, а також презентація аналітичного огляду «Трансгендерні сім’ї в Україні та світі».^[84][85]

У 20-х роках представництва Інсайту в різних регіонах кілька разів зазнавали погроз та нападів, в тому числі під час проведення в них заходів для ЛГБТІК-спільноти. У травні 2021 року близько 20 агресивних молодиків із організації «Традиція і порядок» перелізли через огорожу на територію ком’юніті-центру в Києві та зірвали захід, який мав там проходити. У той же день інша група молодиків від тієї ж організації ввірвалася в приміщення готелю в Одесі, де Інсайт проводив феміністичну дискусію Fem Talks, яку довелося призупиняти.^[86][87] У червні 2023 року стався напад на ком’юніті-центр у Луцьку, де нападники влаштували погром. Одного з них було затримано, проте злочин розслідувався як «крадіжка, вчинена в умовах воєнного часу» без урахування мотиву ненависті.^[88] У квітні 2025 року у Львові група молодиків у масках і балаклавах намагалася увірватися до будинку, де Інсайт мав проводити дискусію «ЛГБТІ+ та християнство: у пошуках діалогу. Ісус – квір?», мотивувавши свої дії тим, що дискусія збіглася в часі з 92-ю річницею створення дивізії СС «Галичина».^[89] У серпні 2025 року на відкриття ком’юніті-центру в Івано-Франківську прийшло 30 молодиків, які психологічно тиснули на організаторок, намагаючись потрапити на захід без реєстрації.^[90]

Співробітництво

Інсайт входить до Коаліції з протидії дискримінації в Україні, ILGA, IGLYO та TGEU (Transgender Europe). Також організація співпрацює з іншими українськими правозахисними неурядовими організаціями.