Інсайт (громадська організація)

Інсайт — українська громадська організація, що обʼєднує лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних, інтерсекс, квір-людей та союзниць_ків.

Громадська організація «Інсайт»

Дата заснування	2008 р.
Тип	Недержавна (громадська) організація
Голова	Олена Шевченко
Адреса	Україна, м. Київ
Нагороди	International LGBTQI+ Paris prized
Офіційний сайт	http://insight-ukraine.org/

Команда ГО «Інсайт»

Місія організації

Просування і захист прав ЛГБТІК-людей, популяризація ідей фемінізму, надання ресурсної підтримки ініціативним групам та окремим активісткам, впровадження інформаційно-освітніх програм для фахівців у різних сферах, надання допомоги ЛГБТІК-людям через юридичні консультації, психологічну допомогу тощо.

Цінності організації: рівноправʼя, фемінізм, свобода, інклюзивність, різноманіття для усіх соціальних груп.

Мета діяльності: Суспільство, вільне від дискримінації, у якому люди рівні, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, кольору шкіри, етнічності, громадянства, віку, статі або будь-яких інших характеристик.

Історія

Інсайт був створений як ініціативна група у червні 2007 року і офіційно зареєстрований як громадська організація 26 травня 2008 року у Києві.

Засновницями стали Довгопол Ганна Олександрівна, Мельничук Валерія Василівна, та Шевченко Олена Олегівна. Першою директоркою організації була Ганна Довгопол. З 2010 року її змінила правозахисниця, відкрита лесбійка і феміністка Олена Шевченко, яка очолює Інсайт і понині.

Інсайт від початку своєї діяльності був орієнтований насамперед на лесбійок та бісексуалок на противагу більшості тогочасних ЛГБТІК-організацій, які працювали з геями та ЧСЧ. Також майже одразу після заснування Інсайт почав розвивати трансгендерний напрямок, ставши першою українською ЛГБТІК-організацією, що працювала в інтересах трансгендерних людей. Ця діяльність включала як безпосередню допомогу їм, так і системну адвокацію, спрямовану на покращення в Україні процедури трансгендерного переходу та загалом правового становища транслюдей^[1]. Багато років цей напрямок координувала трансгендерна активістка та експертка Інна Ірискіна.

Починаючи з 2008 року, Інсайт проводить культурно-просвітницькі заходи, присвячені тематиці рівності прав ЛГБТІК-людей та інших вразливих до дискримінації груп.

У 2014 році було проведено перший «Фестиваль Рівності», що поєднував у собі різноманітні заходи, як-от виставки, кінопокази, дискусії тощо. ^[2] Згодом Фестиваль неодноразово проводився в Києві та кількох обласних центрах України у період по 2019 рік.

У 2014 році, після анексії російською федерацією Криму та її вторгнення на Донбас, Інсайт створив у Києві шелтер – тимчасовий прихисток для ЛГБТІК-переселенців з Криму та зони АТО. Згодом він став доступним також для інших ЛГБТІК-людей, що опинилися в скрутних життєвих ситуаціях. У 2019 році шелтер припинив своє функціонування через брак фінансування. ^[3]

У перші роки існування діяльність Інсайту була зосереджена в Києві. У 2015 році організація розширилася, створивши регіональні представництва, що стали осередками місцевої ЛГБТІК-спільноти у відповідних областях.^[4] Перше таке представництво відкрилося у Львові, незабаром до нього додалися ще у Дніпрі, Запоріжжі. Ужгороді та Чернівцях. Згодом їх географія змінювалася, і на осінь 2025 року Інсайт має представництва, окрім Києва, у Вінниці, Запоріжжі, Івано-Франківську, Луцьку, Львові та Чернівцях. Від початку існування програми до 2024 року її координувала Ольга Ольшанська, потім співкоординаторками стали трансжінка, історикиня Яна Лис та лесбійка Олена Григоряк, які до того керували представництвами відповідно в Луцьку та Чернівцях.

Протягом усього періоду діяльності Інсайт проводить публічні акції та долучається до акцій, що проводяться іншими організаціями, насамперед ЛГБТІК- та феміністичної тематики. У 2016 році Інсайт вперше провів в Україні вуличну ходу за права трансгендерних людей – «Транс-Марш». Надалі такі марші в Києві стали щорічними.^[5]

Починаючи з 2008 року, Інсайт бере участь у феміністичних маршах на Міжнародний день боротьби за права жінок 8 березня. У 2018 році було створено об’єднаний оргкомітет з метою проведення більш масштабного маршу під назвою «Марш Жінок». Надалі ця феміністична ініціатива розвинулася на базі Інсайту в окрему організацію «Марш Жінок», залишаючись для нього партнерською.^[6]

Інсайт також постійно займається інформаційно-просвітницькою діяльністю: проводить дослідження, тренінги для фахівців, публікує аналітичні та просвітницькі матеріали з ЛГБТІК-, феміністичної та ширшої правозахисної тематики. У 2016 році було створено інформаційний портал «Update», орієнтований насамперед на молодь, де публікувалися матеріали на подібні складні теми простою та доступною мовою. Проєкт підтримувався до 2021 року під керівництвом тодішньої медійної координаторки Таї Герасимової.^[7]

У 2015 році Інсайт організував у Києві першу в Україні міжнародну транс-конференцію. Друга така конференція відбулася в 2018 році.^[8]

З 2017 року в Інсайті існує психологічна служба, що об’єднала фахівчинь та фахівців із Києва та різних регіонів України, які надають допомогу ЛГБТІК-людям. Також із перших років діяльності Інсайт намагався налагоджувати співпрацю з лікарями, дружніми до ЛГБТІК-спільноти: гінекологами, ендокринологами, психіатрами, згодом і сімейними лікарями. У 2017 році було започатковано «базу дружніх лікарів», яка ведеться на системній основі.^[9] Для лікарів періодично проводяться тренінги з підвищення їхньої обізнаності в питаннях ЛГБТІК-тематики – зокрема, щодо особливостей надання медичної допомоги трансгендерним людям.

У 2022 році, після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Інсайт змінив пріоритети в своїй діяльності, змістивши фокус на підтримку ЛГБТІК-людей, що постраждали від війни. Так з’явився напрямок із надання гуманітарної допомоги таким людям включно з гормональними препаратами для транслюдей. Також були створені та підтримувані надалі спільно з Маршем Жінок прихистки для постраждалих від війни у Львові та в Чернівцях.^[10]

У жовтні 2025 року Інсайт провів у Києві Першу Українську Лесбійську Конференцію, у якій взяли участь близько 180 учасниць.^[11]

Діяльність організації

У різні періоди діяльність Інсайту структурувалася по-різному. Зокрема, довгий час виокремлювався трансгендерний напрямок, але в 2024 році його задачі були розподілені між іншими напрямками. Робота зі спільнотою в Києві та регіональний розвиток, навпаки, були окремими напрямками, які згодом об’єднали. На 2025 рік можна визначити такі сфери діяльності ГО «Інсайт»:

• Адвокація прав ЛГБТІК-людей та гендерної рівності в Україні: взаємодія з органами та представниками влади задля зміни законодавства, проведення публічних акцій, ведення стратегічних судових справ (останнє є складовою юридичного напрямку).
• Допомога та надання підтримки представникам і представницям вразливих груп, насамперед ЛГБТІК-людям: психологічний, юридичний, медичний, гуманітарний напрямки, пошук дружніх фахівців та взаємодія з ними, підтримка за принципом «рівний – рівному», надання прихистку для тимчасового проживання.

• Розвиток регіональних ініціатив ЛГБТІК-спільноти: підтримка в різних регіонах України ком’юніті-центрів з безпечною та дружньою атмосферою, проведення заходів для спільноти: лекцій, дискусій, майстер-класів, переглядів фільмів, вечорів поезії тощо (напрямок регіонального розвитку).
• Інформаційно-просвітницька робота з тематики гендеру, сексуальності та прав людини: проведення інформаційних кампаній, культурно-просвітницьких заходів, навчальних курсів та тренінгів для фахівців, взаємодія зі ЗМІ, ведення сайту та соцмереж (комунікаційний напрямок), проведення досліджень, підготовка і публікація аналітичних і просвітницьких матеріалів (аналітичний напрямок).

• Співробітництво з іншими громадськими об’єднаннями, а також з іноземними та міжнародними організаціями: залучення в роботу міжнародних організацій, участь у міжнародних заходах та проведення спільних заходів і кампаній, обмін досвідом, використання ресурсів інших організацій для адвокації.

Також ведеться постійна діяльність, спрямована на забезпечення функціонування та розвитку організації: фандрейзінг, ведення звітності за проєктами, бухгалтерія, закупівлі тощо.

Трансадвокація

На час створення ГО «Інсайт» в Україні діяла процедура трансгендерного переходу, що регулювалася Наказом № 57 Міністерства охорони здоров’я України «Про надання медичної допомоги особам, що потребують зміни (корекції) статевої належності» від 1996 року.^[12] Ця процедура передбачала мінімум 30 днів обстеження в психіатричному стаціонарі для встановлення діагнозу, отримання дозволу від єдиної комісії з питань «зміни статевої належності» в Києві, стерилізацію як передумову юридичному визнанню гендеру, а також низку обмежувальних протипоказань, як-от перебування в шлюбі та наявність неповнолітніх дітей.

Зустріч ГО «Інсайт» із незалежним експертом ООН з питань захисту від насилля та дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Інсайт від початку поставив на меті зміну цієї процедури на більш сумісну зі стандартами прав людини. Для цього вже з 2008 року відбувалися комунікації з представниками МОЗ, яке також демонструвало інтерес до оновлення процедури. З метою додаткового підтвердження необхідності покращення процедури транспереходу Інсайт проводив дослідження серед трансгендерних людей (див. Дослідження та аналітика).

Однак Наказ № 60 «Про удосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності», виданий МОЗ у 2011 році, не враховував більшість побажань Інсайту і не змінював загальну схему процедури переходу.^[13]

З метою просування змін до процедури Інсайт вів також міжнародну адвокацію. Зокрема, у 2013 році на 108-й сесії Комітету ООН з прав людини у Женеві Інсайт презентував тіньовий звіт «Порушення прав людини лесбійок, геїв, бісексуальних і трансгендерних людей в Україні», унаслідок чого Україна в 7-му Універсальному періодичному огляді отримала 6 рекомендацій по СОГІ, з яких 2 стосувалися цієї процедури. У 2013 році Інсайт разом із Офісом Омбудсмена організував круглий стіл «Найкращі практики процедури зміни (корекції) статевої приналежності на пострадянському просторі» за участі представників МОЗ, а також міжнародних організацій Transgender Europe, Human Rights Watch та Транс*Коалиция. Згодом у 2015 році Інсайт разом з Transgender Europe та Human Rights Watch підготував «Меморандум про процедуру юридичного визнання гендерної ідентичності в Україні», що містив перелік бажаних заходів для покращення процедури такого визнання.^[14]

У 2015 році Інсайт виграв два поспіль судових процеси, пов’язані з вимогами до юридичного визнання гендеру трансгендерних людей (див. Стратегічні судові справи).

У підсумку вищезгаданих дій, МОЗ України погодилося з необхідністю зміни процедури трансгендерного переходу. У 2015 році Інсайт ініціював проведення Міжнародної трансконференції в Києві, де МОЗ мало стати співорганізатором, щоб під час неї разом оголосити про плани такої зміни. Проте в останній момент МОЗ відхилило пропозицію, а також не включило представниць Інсайту в робочу групу, що мала розробити нові медичні стандарти для транспереходу. Через це Інсайт мав лише обмежений вплив на процес їх розроблення та затвердження.

15 вересня 2016 року Наказом МОЗ № 972 було затверджено «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гендерна дисфорія», що став новим базовим нормативним документом для регулювання процедури транспереходу. Водночас, Наказ № 60 усе ще залишався чинним, і це створило колізію, яка фактично паралізувала можливість отримання транслюдьми медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності й завершення переходу. Для виправлення ситуації Інсайт зустрівся з тодішньою в.о. міністра охорони здоров’я Уляною Супрун, яка пообіцяла підтримку.^[15] Незабаром 5 жовтня був виданий Наказ МОЗ № 1041, який скасовував Наказ № 60, а також запроваджував нову форму медичного свідоцтва та порядок його заповнення.^[16]

Нова процедура переходу, що таким чином запрацювала з кінця 2016 року, була позбавлена багатьох недоліків попередньої. Вона не вимагала обов’язкової стерилізації, не містила переліку протипоказань на кшталт наявності шлюбу і дітей, а передумовами для юридичного визнання гендеру тепер були встановлення діагнозу «транссексуалізм», що могло здійснюватися в амбулаторних умовах, та проведення замісної гормональної терапії. Крім того, комісія з питань зміни статевої належності була ліквідована, і медичне свідоцтво про зміну (корекції) статевої належності відтепер видавали сімейні лікарі.^[17] Водночас, текст Уніфікованого клінічного протоколу містив помилки та суперечливі положення, які могли трактуватися неоднозначно й призводити до затягування процесу переходу та обмежувати його доступність (зокрема, для неповнолітніх та інтерсекс-людей).

Протягом наступних років Інсайт продовжував працювати з МОЗ задля покращення клінічного протоколу «Гендерна дисфорія». Проте, хоча на рівні спеціально створеної для цього робочої групи за участі представниць Інсайту були узгоджені відповідні поправки до його тексту,^[18] зрештою МОЗ відмовилося їх затверджувати. Натомість міністерство запропонувало підготувати для запровадження клінічний протокол з переліку іноземних джерел,^[19] однак цей процес затягнувся. Після зміни керівництва МОЗ унаслідок виборів 2019 року, а згодом початку пандемії COVID-19, питання оновлення клінічного протоколу зійшло з порядку денного.

У 2021 році, коли МОЗ узяло курс на впровадження нещодавно затвердженої Міжнародної класифікації хвороб 11 перегляду, Інсайт також переорієнтувався на подальше покращення процедури транспереходу в прив’язці саме до впровадження МКХ-11, яке потенційно мало призвести до виключення з неї обов’язкового психіатричного спостереження при встановленні діагнозу. У 2023 році представниці Інсайту брали участь у засіданнях Робочої групи МОЗ з питань впровадження епідеміологічного нагляду за смертністю від усіх причин в Україні, одним із питань якої було впровадження МКХ-11.^[20]

23 квітня 2025 року Наказом № 703 МОЗ затвердило Операційний план переходу України на МКХ-11 на 2025–2026 роки.^[21] Станом на осінь 2025 року Інсайт вивчає можливості долучення до цієї роботи, щоб у відповідний час взяти участь у розробці нового клінічного протоколу для регулювання транспереходу на основі діагнозу «Гендерна невідповідність» категорії «Стани, пов’язані з сексуальним здоров’ям» за МКХ-11.^[22]

Публічні акції

Феміністичні марші див. Марш Жінок.

20 листопада 2008 року, до Міжнародного дня пам’яті трансгендерних людей, Інсайт провів, імовірно, першу в Україні публічну акцію, присвячену трансгендерній тематиці. Вона відбулася в Маріїнському парку неподалік від будівлі Міністерства охорони здоров’я за участі більше 25 людей.^[23]

11 грудня 2010 року Інсайт долучився до акції «АнтиЙолка» на Майдані Незалежності, спільно організованої лівими, профспілковими та правозахисними рухами. Акція була приурочена до Дня прав людини, й основними її вимогами було не впроваджувати нові Трудовий і Житловий кодекси та пенсійну реформу уряду Януковича.^[24][25]

У липні 2012 року Інсайт разом із кількома ЛГБТІК- та правозахисними організаціями провели в Києві акцію «За свободу від цензури». Вона була спрямована проти законопроєкту № 7132 «Про захист суспільної моралі», а також законопроєкту № 8711 з неофіційною назвою «про заборону пропаганди гомосексуалізму», що мав на меті криміналізувати публічні згадки ЛГБТІК-тематики й тим самим обмежити свободу слова та мирних зібрань в Україні.^[26][27][28]

8 грудня 2012 року Інсайт за підтримки кількох жіночих та правозахисних організацій провів акцію «Скажи рішуче «НІ» законодавчому насиллю над правами людини!» за участю близько 100 людей. Однією з основних тем акції був протест проти законопроєкту № 8711. Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив проводити акцію за місцем, на яке спочатку було подано заявку, проте організатори встигли подати її на інше місце, де акція й відбулася. Попри це, кілька учасниць та учасників було затримано, а на голову ГО «Інсайт» Олену Шевченко складено адміністративний протокол за несанкціоновану акцію. ^[29]

З 2012 року Інсайт долучався до оргкомітету КиївПрайду – культурно-просвітницького форуму, одним із заходів якого була правозахисна хода Марш Рівності в Києві. Після 2016 року, коли КиївПрайд став окремою громадською організацією, а марші набули більш масштабного характеру, Інсайт брав у них участь своєю колоною.^[30][31] У 2022 та 2023 роках марші не проводилися через повномасштабне вторгнення Російської Федерації. У 2024 році, коли проведення Маршу Рівності було поновлено, Інсайт не підтримав його, посилаючись на міркування безпеки.^[32]

У 2013–2014 роках членкині та члени Інсайту брали участь у протестах Євромайдану. При цьому ще на початку задля уникнення конфліктів з праворадикальними групами та відмежування від спроб деяких політиків маніпулювати ЛГБТІК-тематикою було ухвалено спільне рішення низки ЛГБТІК-організацій відмовитися від використання ЛГБТІК-символіки та не проводити в рамках Євромайдану акцій з ЛГБТІК-тематики.^[33][34][35]

У листопаді 2015 року членкині й члени Інсайту брали участь в акції «Тисни» під Верховною Радою за прийняття законів, необхідних для запровадження безвізового режиму в рамках асоціації України з Європейським Союзом. Інсайт разом з іншими ЛГБТІК-активістами й активістками при цьому фокусувався на вимозі прийняття поправки в Кодекс законів про працю, що мала заборонити дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.^[36] Зрештою відповідне законодавство було прийняте.^[37]

20 листопада 2015 року на День пам’яті трансгендерних людей Інсайт провів акцію «Невже ми маємо померти, щоб нас згадали?» з вимогою скасування Наказу МОЗ № 60 та оновлення процедури транспереходу.^[38]

22 жовтня 2016 року, з нагоди Міжнародного дня дій за депатологізацію трансгендерності, Інсайт провів перший в Україні Транс-Марш. ^[39] Ідея заходу полягала в тому, щоби зробити вуличну ходу, присвячену саме правам транслюдей, оскільки в рамках ширшого Маршу Рівності вони опиняються в тіні. У марші взяли участь кілька десятків людей.^[40][41]

У 2017 році Транс-Марш був приурочений до Дня пам’яті трансгендерних людей і пройшов за маршрутом від Софійської площі до Золотих Воріт, де завершився мітингом з оголошенням вимог до влади. Марш супроводжувався контракцією з боку опонентів.^[42]

У листопаді 2018 році після анонсу чергового Транс-Маршу Інсайт почав отримувати погрози від праворадикальних організацій. За порадою поліції місце збору було змінено, проте противники, серед яких були організації «Братство», «Катехон», «Традиція і порядок» та «Сестринство святої Ольги», також перенесли свою контракцію на місце поблизу. Захід розпочався з мітингу біля метро «Університет», Противники наблизилися й почали кидати димові шашки. Поліція, мотивуючи це міркуваннями безпеки, змусила учасниць та учасників припинити захід і силою загнала їх до метро. Від нападу праворадикалів постраждали дві дівчини та канадський журналіст Майкл Колборн.^[43] Інсайт у заяві, зробленій після зірваного маршу, охарактеризував події як «праворадикальну диктатуру, що встановлюється в Україні».^[44]

13 липня 2019 року на день народження українського кінорежисера Олега Сенцова, який тоді перебував у російському ув’язненні, Інсайт провів флешмоб «Сенцов+».Захід пройшов одночасно в чотирьох містах: у Дніпрі, Запоріжжі, Чернівцях і Києві.^[45]

23 листопада 2019 року Інсайт знову провів Транс-Марш, приурочений до Дня пам’яті трансгендерних людей. Праворадикали так само погрожували та проводили контракцію поряд, проте цього разу поліція змогла розділити учасниць і учасників маршу та їхніх опонентів, які намагалися прорвати кордон. Маршрут ходи пролягав від Михайлівської площі до Поштової площі, у ній взяли участь близько 100 людей.^[46] Марш також запам’ятався критикою в соцмережах через те, що його дата проведення збіглася з днем пам’яті жертв Голодомору. Організатори, навпаки, відзначили збіг таким чином, що обидві дати стосуються жертв ксенофобії – трансгендерних людей та українців відповідно.^[47]

У 2020 році Транс-Марш не проводився через пандемію COVID-19. У 2021 році його було вирішено приурочити до 25 травня – дня, в який у 2019 році було затверджено Міжнародну класифікацію хвороб 11 перегляду. Відповідно, головною вимогою маршу стало впровадження її в Україні, щоб тим самим виключити трансгендерні діагнози з категорії психіатричних захворювань. Маршрут знову пролягав від Михайлівської до Поштової площі, в ході взяли участь більше 100 людей.^[48][49] У наступні роки через повномасштабне вторгнення Росії в Україну Транс-Марші не проводилися.

Співробітництво

Інсайт входить до Коаліції з протидії дискримінації в Україні, ILGA, IGLYO та TGEU (Transgender Europe). Також організація співпрацює з іншими українськими правозахисними неурядовими організаціями.